Оселедці в діжці: недемократичні ізолятори України
Ізолятори тимчасового тримання по всій країні переповнені, кажуть правозахисники. Люди там – як оселедці у діжці, умови – часто препогані, а будівлі не пристосовані до життя. Але арештанти наголошують: це – краще, ніж підвали судів, де їх утримують багато годин поспіль, якщо ізолятори закривають.
ПОРІЗАНІ ВЕНИ НА ЗНАК ПРОТЕСТУ
Нещодавно захід України сколихнула новина про те, що одразу у двох судах Тернополя 12 ув’язнених порізали собі руки на знак протесту проти жорстокого ставлення. Вони жалілись на погані умови утримання.
Звинуватили і координатора по зв’язках із громадськістю Уповноваженого ВРУ з прав людини у Тернопільській області Володимира Шевченка. Нібито після його моніторингового візиту ізолятор тимчасового тримання у Тернополі закрили, а ув’язнених тримають у неприйнятних умовах: у підвалах самих судів.
“Раніше поліція везла нас в КПЗ і звідти по установах. Умови були нормальні, можна було попити чаю, покурити, – розповідав один з ув’язнених місцевому виданню “Тернополяни”. – Після перевірок, які здійснював Шевченко, це КПЗ визнали непридатним і сказали, що ми будемо знаходитися в судах. у судах в підвалі сидимо в камерах два метри на метр, де немає ні вентиляції, взагалі нічого, дві лавки і лампочка. Я вже до суду звертався, до колегії, що ми багато годин не їли вже, щоб зробити перерву, але мене проігнорували“.
Ув’язнений стверджує, що це і стало причиною протесту: 12 квітня у Тернопільському міськрайонному суді четверо людей порізали собі руки. У Апеляційному суд і Тернопільської області так вчинили ще восьмеро. Зараз їхній стан задовільний, їм була надана медична допомога.
Сам Шевченко каже, що не просив закривати ізолятор, а лише – покращити в ньому умови. За його словами, установу закрили не через моніторинговий візит, а через те, що в ній так і не спромоглися зробити ремонт.
“Звичайно, легше обвинувачувати когось, хто хоче покращити умови. Моніторинговий візит був влітку того року, наші умови були – покращити умови їх перебування, привести їх до ладу. З 2012 року цього не було проведено. Ізолятор був закритий перед новим роком, це було рішення і місцевої прокуратури, і Нацполіції. І його закрили, тому що не могли відремонтувати, після цього почались проблеми під час конвоювань“, – розповідає Шевченко.
На невідповідність умов утримання як причину закриття ІТТ вказує й головне управління Нацполіції в Тернопільській області. За їхніми даними, установа була розміщена у напівпідвальному приміщенні будівлі, збудованій ще 1939 року. Закрили ізолятор 4 листопада 2016 року.
“ІТТ мав два камерних блоки, з яких функціонування другого блоку призупинено з 2014 року у зв’язку з незадовільними умовами тримання. Камери першого блоку уражені “грибком”, не має необхідного рівня природного освітлення, відсутня вентиляція з механічним приводом та підігрів води в холодний період. Тобто не дотримані вимоги закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення“, – йдеться в відповіді на інформаційний запит редакції.
Таким чином, ізолятор закрили на законних підставах. Але що робити з підсудними, де їх тримати, – ніхто так й не вирішив. Арештанти залишаються в камерах судів.
“Складно уявити, що підвал суду має належні умови для утримання людей, це мінімум, ці умови гірше, ніж у ізоляторі тимчасового тримання або у слідчому ізоляторі. Те, що люди утримуються у підвалах, – вже є неналежним поводженням з людьми. Але коли є підстави для закриття ізолятора, повинна бути знайдена альтернатива“, – каже програмна директорка ГО “Україна без тортур”, моніторка Національного превентивного механізму Марина Гоменюк.
“Після скарг ми зробили два візити в Тернопільський міжрайонний суд та Тернопільський апеляційний суд. Є державні будівельні норми, яким ці приміщення відповідають. Звичайно, є певні зауваження, але взагалі – відповідають. Те, що там не передбачено тримання людей протягом дня – інше питання. У підвалах менша площа, менша кімната, там немає можливості прилягти, прийняти теплу їжу, як в СІЗО, треба проситись у туалет“, – розповів Шевченко.
За словами представника омбудсмена, в Тернополі давно потрібно побудувати новий ізолятор. А зараз питання треба вирішувати у комплексі.
“У нас була проведена спільна нарада, на ній представниками поліції було зазначено, що вони зверталися до Києва, що у Тернополі треба побудувати ізолятор, що людей етапують по 70 км кожного дня. Київ відповів, що будувати новий ізолятор недоцільно. Якщо немає доброї волі з боку держави, то як тоді це питання вирішувати? Недоцільно будувати, тому що тримається мало людей. А тримати їх кожного дня у судових кімнатах доцільно?”, – обурюється Шевченко.
Як зазначив представник омбудсмена, після інциденту у суді була проведена спільна нарада з представниками Мін’юсту, пенітенціарної системи, військовими прокурорами, управлінням поліції, Національної гвардії і судової адміністрації. Наразі цим інцидентом займається прокуратура.
Ув’язнені, в свою чергу, обіцяють, що акції протесту триватимуть.
“Ми будемо відстоювати свої права, це наша громадянська позиція. Після цього факту щось має змінитися, вони все зафіксували. Кожен із постраждалих написав листи до Президента і в Генеральну прокуратуру, у Військову прокуратуру. Ми чекаємо реакції“, – кажуть ув’язнені.
ТЮРМА=СУМА?
Ситуація у Тернополі – типова. В Україні понад 70 тисяч ув’язнених, які часто знаходяться у будівлях початку століття. Багато з них закривають через невідповідність умов утримання законодавчим нормам. Але це не вирішує проблему з утриманням засуджених та обвинувачених.
Як повідомляла прес-служба Державної пенітенціарної служби, Кабмін ще в березні 2014 року припинив виділяти гроші з бюджету на ремонт виправних установ.
Зараз у країні триває реформа пенітенціарної системи, яка перебуває у веденні Міністерства юстиції. Багато наголошується, що треба провести ревізію тюремного господарства, продати або здати в оренду частину будівель СІЗО і зон, а також побудувати нові сучасні в’язниці.
Чи вийде якісно реформувати систему зараз, – невідомо. Були спроби ще у 90-х, у 2013 році спробували ввести програму реформування, але ідея потерпіла фіаско. У будь-якому випадку, кажуть правозахисники, не можна ліквідувати старі ізолятори та тюрми, не побудувавши нових
