Україна готує стратегію деокупації та реінтеграції захоплених територій: документ передбачає чотири етапи

Україна планує запровадити поетапну модель деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Вона передбачає підготовку до звільнення територій, стабілізацію ситуації після деокупації, перехідний правовий режим і повноцінне відновлення українського державного управління.

Проєкт “Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території України” презентувала народна депутатка Таміла Ташева на форумі “Тимчасово окуповані території України – від стратегії до дії”. Деталі презентації передає кореспондентка ZMINA.

Мапа України з позначеними тимчасово окупованими РФ територіями, 10 листопада 2026 року. Джерело: скриншот з Deepstate

За словами Таміли Ташевої, документ має сформувати єдину рамку державної політики щодо всіх тимчасово окупованих територій – як захоплених Росією з 2014 року, так і окупованих після 24 лютого 2022 року. Він також інтегрує попередні напрацювання, зокрема стратегію щодо Автономної Республіки Крим, затверджену у 2021 році.

Ташева наголосила, що деокупація має починатися ще до фізичного звільнення територій.

“Політика деокупації має бути проактивною. Ми маємо працювати так, щоб на момент деокупації вже мали план з безпеки, освіти, кадрового резерву, правових механізмів та проактивну комунікацію з нашими громадянами, які проживають на тимчасово окупованих територіях”, – сказала депутатка.

Вона зазначила, що під час підготовки документа відбулося чотири загальні засідання робочої групи, до яких долучилися понад 80 людей, а також засідання тематичних і регіональних підгруп. Учасники обговорювали виклики, пов’язані з окупацією Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя.

Таміла Ташева. Фото: соціальні мережі нардепки

За словами Ташевої, одним із ключових висновків обговорень стало те, що реінтеграція передусім має стосуватися людей, а не лише відновлення контролю над територіями.

“Держава має не лише повернути контроль, а й відновити довіру через зрозумілі правила, правову визначеність, людське ставлення, повагу до досвіду людей та здатність держави чесно говорити про складні речі”, – наголосила вона.

Окрему увагу під час підготовки стратегії приділили ризикам стигматизації жителів тимчасово окупованих територій, страху, когнітивному впливу та наслідкам тривалої російської індоктринації населення.

Проєкт стратегії передбачає чотири функціональні фази. Вони не мають фіксованих календарних термінів: різні території можуть одночасно перебувати на різних етапах залежно від безпекової ситуації та спроможності органів державної влади.

Першою є підготовча фаза, яка триває вже зараз і продовжуватиметься до фактичної деокупації. Вона передбачає санкційний та дипломатичний тиск на Росію, документування злочинів і збитків, формування кадрового резерву, стратегічну комунікацію, підготовку законодавства та збереження зв’язків держави з громадянами на окупованих територіях. Окремо йдеться про роботу з дітьми та молоддю на ТОТ.

Наступною є стабілізаційна фаза. Її пріоритетами стануть безпека населення, захист і відновлення прав людини, відновлення правопорядку, гуманітарне реагування, розмінування та ідентифікація громадян. Також передбачена підготовка до відновлення роботи органів влади, зокрема військових або військово-цивільних адміністрацій.

“Це величезний блок роботи, і однозначно він буде відображений, у тому числі у плані заходів на виконання цієї стратегії”, – пояснила Ташева.

Третій етап – перехідний правовий режим. Він передбачає відновлення доступу населення до адміністративних, соціальних та економічних послуг, перевірку документів і державних реєстрів. На цьому етапі також планують проводити заходи когнітивної деокупації, відновлювати довіру до української держави, готувати виборчий процес і проводити реформу децентралізації публічної влади.

Четвертий етап – повноцінна реінтеграція. Він передбачає відновлення українського правового, політичного, інформаційного, освітнього та культурного просторів. Також ідеться про проведення виборів після припинення або скасування воєнного стану, виконання визначених законодавством умов та досягнення безпекових показників.

Ташева окремо пояснила, що ці фази не є календарним графіком.

“Ми не говоримо про дуже конкретні й чіткі терміни. Вони описують функціональні різні стадії державної політики. Тому різні території навіть можуть бути одночасно на різних фазах, а тривалість кожної фази залежатиме від безпекової ситуації та спроможності органів державної влади”, – сказала вона.

Документ визначає кілька основних напрямів державної політики. Зокрема, безпековий та міжнародний блок передбачає координацію з міжнародними партнерами, посилення санкційного тиску, демілітаризацію та протидію російському інформаційно-психологічному впливу.

Маріупольська лікарня у дні блокади міста, березень 2022 року. Фото: Євген Малолєтка

У сфері захисту прав людини йдеться про впровадження політики перехідного правосуддя, відповідальність за міжнародні злочини, підтримку людей в окупації, врегулювання питань документів та освіти, відшкодування завданої шкоди, деколонізацію та меморіалізацію.

“Для нас дуже важливо, що стратегія говорить не лише про відповідальність за міжнародні злочини, а й про підтримку людей в окупації, врегулювання питань документів та освіти, відшкодування шкоди, деколонізацію, меморіалізацію та невідворотність покарання за всі міжнародні злочини”, – зазначила депутатка.

Також стратегія передбачає системне інформування постраждалих про національні та міжнародні механізми відшкодування.

Читайте також: Право на відшкодування: як працює Міжнародний реєстр збитків і чому варто подавати більше заявок 

Окремий напрям стосується відновлення публічного врядування. Він охоплює підготовку кадрів, роботу військових і військово-цивільних адміністрацій, відновлення державних інституцій та надання адміністративних послуг, зокрема через цифрові сервіси.

Також документ передбачає збереження інституційної та кадрової спроможності релокованих органів місцевого самоврядування. В інформаційній сфері планують відновлювати комунікацію зі звільненими громадянами, повертати регіональні медіа, розвивати суспільний діалог і запобігати стигматизації людей, які пережили окупацію.

Культурна реінтеграція охоплюватиме відновлення української ідентичності, підтримку локальних спільнот, захист культурної спадщини, прав корінних народів і реалізацію політики пам’яті.

Тимчасово окупований Сіверськодонецьк. Фото з відкритих джерел

Економічний напрям передбачає підготовку законодавчих пропозицій щодо спеціальних режимів стимулювання відновлення, перевірку майнових прав і відновлення банківської системи. Крім того, планують проводити аудит екологічних збитків та залучати інвестиції для зеленого відновлення.

Під час презентації Ташева також розповіла про відповідальність за співпрацю з окупаційними адміністраціями.

“Питання критеріїв розмежування колабораційної діяльності – має бути предметом окремого закону і змін до Кримінального кодексу. Але безперечно, загалом ми окреслили питання відповідальності й того, що наші громадяни лише за факт проживання на окупованій території не мають нести такої відповідальності”, – наголосила депутатка.

Нагадаємо, нещодавно Верховний Суд України скасував вирок мешканцю Харківщини, якого засудили до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна за колабораційну діяльність. Обвинувачення не довело, що чоловік добровільно обіймав керівну посаду в окупаційній адміністрації. Керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк назвала це рішення кроком до розвитку практики в правильному напрямі.

У квітні 2026 року Центр прав людини ZMINA публікував аналітичний звіт “Чотири роки “превенції”. Які проблеми залишаються у практиці притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність у 2025 році?”. ZMINA проводить моніторинг практики застосування статті 111-1 КК України з 2022 року. Попередні дослідження виходили в листопаді 2022-го, вересні 2023-го, липні 2024-го та травні 2025 року.

Згідно з документом, на кінець 2025 року українські суди винесли 3103 вироки за статтею про колабораціонізм. Водночас існує фундаментальна проблема самої законодавчої конструкції статті 111-1: відсутність правової визначеності у формулюваннях призводить до того, що суди не досліджують умисел заподіяти шкоду національній безпеці.

За словами Ташевої, проєкт “Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території” вже передали на погодження центральним органам виконавчої влади, обласним військовим адміністраціям та профільним установам. Також провели електронні консультації з громадськістю, а отримані пропозиції та зауваження перебувають на етапі опрацювання.

Депутатка сподівається, що до кінця 2026 року документ зможуть затвердити як рішення Ради національної безпеки і оборони України та ввести в дію указом президента.

Наступним кроком має стати розроблення Кабінетом Міністрів плану заходів із реалізації стратегії. У ньому визначать конкретні строки виконання, відповідальні органи, кількісні та якісні показники, а також необхідні ресурси. Фінансувати реалізацію стратегії, за її словами, можуть коштом державного бюджету, конфіскованих активів держави-агресора та ресурсів міжнародних партнерів.

Водночас депутатка підкреслила, що робота з жителями тимчасово окупованих територій не має залежати від ухвалення документа.

“Робота з людьми на тимчасово окупованих територіях не очікує ухвалення якоїсь стратегії. Це безперервний процес, який почався ще у 2014 році й триває. Але для нас дуже важливо, щоб робота, яку здійснюють громадянське суспільство й окремі державні органи влади, все ж таки відбувалася під загальною візією, єдиною стратегією”, – підсумувала Ташева.

Нагадаємо, у 2025 році тимчасово окуповані території були головною темою лише 21,1% публікацій про них в українських онлайн-медіа. Натомість у 2022 році цей показник становив 51,5%.