Понад половина журналісток, які працюють з інклюзивними темами, зазнавали онлайн-агресії – дослідження

56% опитаних журналісток стикалися з образами та харасментом у цифровому просторі, 51% – із сексуалізованими або гендерно зумовленими нападами, а 29% отримували прямі погрози. Через тиск 37% респонденток стали менш публічними у своїй роботі, 34% почали уникати певних тем, а 27% замислювалися про зміну професії.

Про це йдеться у новому дослідженні Wonder Media та громадської організації “Почута”, присвяченому становищу журналісток, які під час повномасштабної війни працюють із темами прав людини, ЛГБТІК+ та гендерної рівності.

Фото: Canva

Мета дослідження “Становище журналісток, які працюють з інклюзивними темами під час війни” полягала у тому, щоб зʼясувати, з якими проблемами стикаються журналістки в умовах повномасштабної війни, зокрема ті, які працюють із темами прав людини, ЛГБТІК+-спільноти та гендерної рівності.

Повномасштабне російське вторгнення посилило професійне вигорання та психологічне виснаження журналісток, а умови роботи в медіа стали менш стабільними. Особливо гостро, за спостереженнями авторок дослідження, ці проблеми відчувають журналістки правозахисних медіа та ті, хто постійно працює з чутливими темами в умовах стресу, невизначеності й нестачі ресурсів. Дослідниці наголошують на важливості професійної, психологічної та фінансової підтримки таких журналісток для збереження незалежного медіасередовища.

Понад половина опитаних стикалася з образами та харасментом онлайн

Результати опитування показали, що журналістки системно стикаються з різними формами тиску, які впливають як на їхню професійну діяльність, так і на психологічний стан.

Найпоширенішою проблемою стала онлайн-агресія. 56% респонденток повідомили про образи та харасмент у цифровому просторі. Ще 51% стикалися із сексуалізованими або гендерно зумовленими нападами.

Майже третина опитаних – 29% – отримувала прямі погрози. Такі результати свідчать, що журналістки стикаються з ризиками не лише у фізичному робочому середовищі, а й онлайн.

Дослідження також показало нерівність усередині самої професії. 39% опитаних стикалися з нерівними можливостями або нерівною оплатою праці, а 34% – зі спробами дискредитувати їх як експерток.

Лише 17% учасниць відповіли, що не стикалися із жодною з перелічених проблем. На думку дослідниць, це показує, наскільки поширеними залишаються такі виклики у професійному середовищі.

Через тиск журналістки стають менш публічними та відмовляються від окремих тем

Постійний тиск і агресія впливають і на те, як журналістки виконують свою роботу. Так, 37% опитаних розповіли, що стали менш публічними у професійній діяльності. Ще 34% почали уникати певних тем, а 27% замислювалися про зміну професії.

Майже чверть респонденток – 24% – змінювали стиль або тон своїх матеріалів, щоб зробити їх безпечнішими для себе. Ще 22% відмовлялися підписувати своїм ім’ям або взагалі публікувати окремі матеріали.

Водночас 34% учасниць зазначили, що пережитий тиск не вплинув на їхню роботу. Дослідниці припускають, що це може свідчити як про здатність журналісток адаптуватися до складних обставин, так і про поступове сприйняття таких умов праці як звичних.

Психологічна допомога залишається недоступною для частини медійниць

Ще однією проблемою дослідниці назвали доступ до психологічної підтримки. Найчастіше журналісткам заважає звертатися по таку допомогу її вартість. Фінансові обмеження як основну перешкоду назвала 61% респонденток. Ще 49% повідомили, що їм бракує часу.

12% опитаних не мають достатньо інформації про доступні сервіси психологічної підтримки. Приблизно третина вважає, що не потребує такої допомоги, а близько 10% зазначили, що на рішення звернутися до фахівців впливає стигма.

У відкритих відповідях журналістки детальніше описали проблеми, з якими стикаються. Зокрема, вони розповідали про випадки, коли їхні скарги на харасмент ігнорували. Деякі респондентки не довіряють психологічній допомозі через попередній негативний досвід.

Іншою проблемою залишається пошук фахівців чи фахівчинь, яким журналістки можуть довіряти. Особливо складно знайти таких спеціалістів у невеликих містах.

Робота з ЛГБТІК+-тематикою може ставати додатковим джерелом тиску

Окремо учасниці дослідження звернули увагу на стигматизацію певних тем, зокрема матеріалів про ЛГБТІК+-спільноту.

За словами респонденток, негативне ставлення вони можуть зустрічати не лише з боку аудиторії, а й усередині професійних колективів. Частина учасниць зазначила, що додатковий стрес іноді створює саме робоче середовище, де окремі теми можуть знецінювати, а журналістки можуть стикатися з дискримінацією або не отримувати необхідної підтримки.

Таким чином, на журналісток одночасно впливають кілька видів тиску – професійний, психологічний і соціальний. Онлайн-агресія, гендерна дискримінація, нестабільні умови праці та нестача ресурсів ускладнюють можливість зберігати професійну стійкість.

Емоційне та професійне виснаження залишається одним із головних викликів

Дослідження показало, що журналістки, які висвітлюють ЛГБТІК+-тематику та гендерну рівність, стикаються одразу з кількома проблемами. Серед них – емоційне й професійне виснаження, фінансова невизначеність, неможливість довгостроково планувати роботу та онлайн-цькування.

Значна частина опитаних переживала агресію, образи або погрози в цифровому просторі, особливо під час роботи з чутливими темами. Такий досвід впливає не лише на психологічний стан журналісток. У деяких випадках через нього вони змінюють формат роботи, стають менш публічними, уникають окремих тем або відмовляються від публікації матеріалів.

Водночас можливості регулярно отримувати психологічну допомогу залишаються обмеженими. Навіть журналістки, які розуміють, що потребують такої підтримки, не завжди можуть собі її дозволити або знайти на неї час.

Попри складні умови, багато медійниць продовжують працювати з темами прав людини, гендерної рівності та соціальної справедливості. Авторки дослідження наголошують, що ця робота залишається важливою для українського суспільства під час повномасштабної війни.

Як проводили дослідження

Дослідження тривало з 17 квітня до 5 червня 2026 року та складалося з двох етапів. Під час першого організаторки провели онлайн-опитування журналісток, які подавали заявки на участь у Wonder Media Forum. У ньому взяла участь 41 респондентка.

Другий етап передбачав фокус-групи з учасницями форуму, які мали пройти тренінг для медіа та отримати психологічну підтримку.

Дослідниці зосередилися на кількох основних питаннях: професійному виснаженні, онлайн-цькуванні та доступі журналісток до психологічної підтримки під час війни.

Зібрані дані мають стати основою аналітичного звіту про становище журналісток під час повномасштабної війни. Авторки прагнуть не лише описати проблеми, а й привернути увагу до потреб журналісток, які продовжують працювати з правами людини та демократичними цінностями.

Читайте також: Цькування, переслідування та напади на журналісток через професійну діяльність: як діяти в кожній із ситуацій