Держава бере на себе фінансування низки соцпослуг: експерт пояснив важливість закону про підтримку дітей з інвалідністю

Ухвалений 19 серпня закон про комплексну підтримку сімей, де виховуються діти з інвалідністю, закріплює державне фінансування соціальних послуг. Це дасть територіальним громадам можливість не лише запровадити послугу, а найняти необхідних фахівців.

Про це розповів керівник напряму адвокації громадської спілки “Ліга сильних” Ігор Бевх у коментарі ZMINA.

Фото: надане “Лігою сильних”

Законопроєкт №14191, який Верховна Рада ухвалила у повторному другому читанні, суттєво змінює підхід держави до підтримки родин, у яких народжуються або виховуються діти з інвалідністю. Документ передбачає перехід від фрагментарної допомоги до системного підходу та гарантує надання комплексної державної підтримки: виплати та соціальні послуги.  До напрацювання законопроєкту активно долучалися громадські організації та експертна спільнота. Спілка “Ліга сильних” також брала участь у його розробленні.

“Я б оцінював ухвалені зміни як справді важливий системний крок, насамперед через закріплення державного фінансування соціальних послуг. Проблема дотепер полягала не тільки в тому, що певна послуга не була прописана в законодавстві”, – зазначає Ігор Бевх.

Наразі повноваження щодо соціальних послуг здебільшого лежать на громадах, але не кожна з них має достатньо власного ресурсу, щоб створити нову послугу – набрати команду, виплачувати зарплати, забезпечити приміщення, транспорт, навчання фахівців. Тому право на послугу на папері дуже часто ще не означає її фактичної доступності, звертає увагу експерт:

“Законопроєкт №14191 змінює цю логіку. Держава бере на себе фінансування низки послуг, зокрема раннього втручання, а протягом перших п’яти років із 2027 року – також супроводу під час інклюзивного навчання, комплексного розвитку та догляду дітей з інвалідністю і тимчасового відпочинку для людей, які здійснюють догляд”.

За його словами, це дасть можливість створити реальний фінансовий ресурс навколо послуги, а отже формувати команди, наймати фахівців і перетворювати окремі проєкти чи грантові практики на сталу систему підтримки.

“Державне фінансування дає громадам можливість не лише формально запровадити послугу, а й створити під неї штат і найняти необхідних фахівців. Для багатьох громад це принципово, адже власного ресурсу на нові штатні позиції у них просто немає”, – звертає увагу Бевх.

Водночас наявність фінансування не вирішить автоматично кадрової проблеми. У соціальній сфері бракує працівників і фахівців зі спеціалізованими компетентностями, тому ключовим питанням буде рівень оплати праці. Експерт наголошує: якщо зарплати не будуть конкурентними, громадам буде складно не лише знайти потрібних людей, а й утримати їх у системі. Важливо, щоб державне фінансування передбачало достатній ресурс на оплату праці, а не лише формально покривало надання послуги.

“Тому наступний етап – це прийняття підзаконних актів і державний бюджет на 2027 рік. Треба встановити такий тариф на послуги, який реально покриватиме не тільки формальну вартість години роботи, а й конкурентну зарплату фахівців, їхнє навчання і супервізію, транспорт, адміністративні витрати та інші складники послуги”.

Потрібні будуть також достатньо тривалі й передбачувані механізми фінансування, щоб надавач міг не лише оплатити вже виконану роботу, а набрати штат і бути впевненим, що через кілька місяців надходження коштів не припиниться.

“Окреме питання – що буде після п’ятирічного періоду державного фінансування, коли відповідальність поступово має перейти до місцевого самоврядування. Ці п’ять років потрібно використати саме для розбудови спроможності громад: створення мережі надавачів, підготовки кадрів, міжмуніципальної співпраці для малих громад і формування сталої моделі фінансування. Інакше існує ризик, що після завершення державної підтримки фінансово слабші громади знову не зможуть утримувати ці послуги”, – додає експерт.

Ігор Бевх зауважує: закон створює дуже важливу передумову – гроші на послугу. Тепер головне завдання держави полягає в тому, щоб ці гроші “перетворилися” на фахівців і реально доступні послуги поруч із людиною, а не залишилися ще однією нормативною гарантією.

Раніше ZMINA писала, що законопроєкт передбачає низку важливих змін з 1 січня 2027 року: перехід від фрагментарної допомоги до системного підходу, комплексну державну підтримку (виплати та надання соціальних послуг), запровадження базових соціальних послуг (раннє втручання, супровід під час інклюзивного навчання, комплексний розвиток та догляд дітей з інвалідністю, тимчасовий відпочинок для батьків). 

У Міністерстві соціальної політики розповіли, які будуть суми допомоги після набуття чинності закону. Для визначення розмірів виплат запровадять показник – базову величину, яка з 2027 року становитиме 4 тисячі грн. Щомісячні виплати будуть такі: державна соціальна допомога дитині з інвалідністю – 8 тисяч грн;  якщо такій дитині додатково потрібен догляд, –  12 тисяч грн; для дитини з інвалідністю підгрупи А – 16 тисяч грн. 

В Україні 2024 року ухвалили стратегію забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки, яка передбачає створення системи підтримки дітей та сімей з дітьми, повернення дітей у їхні сім’ї замість оформлення їх в інтернатні заклади. Це є складником реформи деінституалізації системи догляду дітей, яка є одним із зобов’язань України на шляху вступу до ЄС.