Половина афганських жінок виходить із дому не частіше двох разів на місяць – ООН-Жінки

Половина опитаних афганських жінок виходить із дому лише один-два рази на місяць через жорсткі обмеження на пересування та доступ до громадських місць.

Про це свідчать нові дані ООН-Жінки.

Фото: Reuters

Через п’ять років після захоплення талібами влади в Афганістані у серпні 2021 року де-факто влада країни системно обмежила права половини населення. Наразі Афганістан є унікальним прикладом такого масштабного позбавлення жінок прав у сучасному світі.

За останні п’ять років де-факто влада видала понад 100 указів, спрямованих проти жінок і дівчат. Вони закріпили дискримінацію та позбавили їх основних прав. Це суттєво вплинуло як на життя самих жінок, так і на їхні громади, повідомляє ООН-Жінки.

Лише за останній рік обмеження доступу жінок і дівчат до освіти, роботи, громадського життя, правосуддя та медичної допомоги посилилися. Це ще більше поглибило кризу прав жінок, яка вже стала наймасштабнішою у світі.

Окрім численних обмежень, які влада запровадила з 2021 року, нові укази 2026 року ще більше звузили доступ жінок і дівчат до правосуддя та позбавили їх рівного захисту перед законом.

Указ №12 скасував юридичну рівність чоловіків і жінок перед законом. Він надав чоловікам юридичні повноваження щодо їхніх дружин і обмежив можливості жінок домагатися справедливості. Документ також передбачає кримінальну відповідальність за насильство у шлюбі лише тоді, коли воно спричиняє тяжкі та видимі фізичні травми.

Указ №18 значно ускладнив для жінок можливість розірвати шлюб, водночас зберігши за чоловіками одностороннє право на розлучення. Крім того, він фактично допускає дитячі шлюби, що ще більше послаблює захист прав жінок і дівчат.

Обмеження, через які жінки змушені залишатися вдома, часто супроводжуються підвищеним ризиком насильства та мають серйозні наслідки для їхнього психічного здоров’я.

Втрата прав і можливостей, обмежений доступ до фізичної активності, спілкування з іншими людьми та емоційної підтримки призвели до кризи психічного здоров’я серед жінок і дівчат. Вони дедалі частіше повідомляють про тривогу, безнадію та відчай.

За новими даними ООН-Жінки, семеро з десяти жінок оцінюють свій психічний стан як “поганий” або “дуже поганий”.

Афганським жінкам також дедалі складніше отримувати медичну допомогу через обмеження на пересування та нестачу жінок-медиків і медсестер.

В Афганістані вже один із найвищих у світі показників материнської смертності. За оцінками, у 2024 році на 100 тисяч живонароджень припадало 638 смертей матерів.

У 2025 році обмеження на пересування жінок та їхній доступ до громадських місць посилилися. За даними ООН-Жінки, понад половину жінок зараз виходять із дому не частіше двох разів на місяць. Майже три чверті опитаних жінок повідомили, що почуваються небезпечно, коли виходять із дому без чоловіка-супровідника, якого називають махрамом. Понад половину жінок також уникають громадських місць, зокрема ринків і медичних закладів.

Водночас в Афганістані розширюється система нагляду та контролю. Тисячі чоловіків і жінок отримали широкі повноваження затримувати людей. Це посилює страх і відчуття небезпеки, особливо серед жінок і дівчат.

Афганістан залишається єдиною країною у світі, де влада системно забороняє дівчатам навчатися у старших класах, а жінкам – в університетах.

Через це країна втрачає майбутніх учительок, лікарок, медсестер і акушерок. За останніми оцінками, якщо нинішні обмеження збережуться, до 2030 року Афганістан може втратити понад 25 тисяч жінок, які працюють у сфері освіти та охорони здоров’я.

Після завершення початкової школи дівчата стикаються з майже непереборними перешкодами для продовження освіти.

У 2026 році гуманітарної допомоги потребують понад 10,7 мільйона афганських жінок і дівчат.

Погіршення стану здоров’я, нестача продовольства та скорочення доступу до послуг, які надають жінки-фахівчині, ще більше поглиблюють кризу.

Додатковий тиск на місцеві громади та економіку створює повернення афганців з Ірану та Пакистану. Менше ніж кожна п’ята афганська жінка, яка повернулася з цих країн, може заробляти гроші. Через це сім’ї, які повернулися, дедалі частіше стикаються з боргами та нестачею їжі.

Обмеження де-факто влади на роботу жінок у неурядових організаціях разом зі скороченням міжнародної допомоги ускладнюють надання підтримки жінкам і дівчатам, які найбільше її потребують.

Рівень участі жінок в економіці Афганістану залишається надзвичайно низьким. Працюють лише 7% жінок порівняно з 84% чоловіків.

За оцінками, через подальше соціальне та економічне виключення жінок економіка Афганістану у 2024–2026 роках сукупно втратить 920 мільйонів доларів, що становить 5,8% ВВП.

Майже три чверті опитаних жіночих організацій в Афганістані повідомили про скорочення фінансування у 2025 році. Понад половина з них очікує, що протягом наступного року їм доведеться призупинити роботу або повністю закритися.

Жіночі організації залишаються одним з останніх способів отримати допомогу для афганських жінок і дівчат. Вони надають життєво необхідні послуги, зокрема допомогу постраждалим від насильства, медичну та психологічну допомогу, підтримку у працевлаштуванні та іншу гуманітарну допомогу.