Президент підписав закон про реформу системи захисту дітей, який правозахисники вважають застарілим

Президент України підписав закон про оновлення системи захисту прав дітей та розмежування повноважень між державою і місцевим самоврядуванням. Документ передбачає створення Державної служби України в справах дітей, змінює процедури усиновлення та розширює перелік дітей, які потребують державного захисту через війну.

Водночас правозахисні організації критикують закон, оскільки вважають, що він не враховує змін, які відбулися в системі захисту дітей за останні чотири роки.

Про підписання документа повідомив Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Фото: Укрінформ

Закон, як кажуть у комітеті, має оновити систему захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Там також стверджують, що документ уперше на законодавчому рівні розширює перелік дітей, які потребують особливого захисту держави. До нього внесли дітей, чиї батьки перебувають у російському полоні, зникли безвісти за особливих обставин, затримані окупаційною владою або залишаються в районах активних бойових дій.

Крім того, він розмежовує повноваження органів місцевого самоврядування та держави у сфері захисту дітей. До цього їхні функції часто дублювалися, що затягувало ухвалення рішень.

Документ передбачає створення Державної служби України в справах дітей як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Водночас виконавчі комітети місцевих рад отримають чітко визначені власні та делеговані повноваження.

До власних повноважень належатимуть:

• захист прав дітей у громаді;
• захист житлових і майнових прав дітей;
• вирішення спорів між батьками;
• створення служб у справах дітей.

До делегованих державою повноважень належатимуть:

• негайне відібрання дитини, якщо існує загроза її життю чи здоров’ю;
• надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
• організація всиновлення та інших сімейних форм виховання.

Закон також змінює правила судового розгляду справ щодо дітей. Відтепер прокурор обовʼязково братиме участь у справах про позбавлення батьківських прав, відібрання дітей та всиновлення. 

До того ж документ скорочує строки розгляду справ про всиновлення. Суд має підготувати справу не більш як за п’ять днів після відкриття провадження, без проведення підготовчого засідання, а розглянути її – не пізніше ніж за 30 днів. Подати апеляцію на рішення про всиновлення можна буде протягом десяти днів.

Він також оновлює окремі визначення у сфері захисту дітей. Зокрема, розширює поняття “діти, позбавлені батьківського піклування”, додаючи до нього дітей, чиї батьки перебувають у полоні, на тимчасово окупованих територіях, зникли безвісти за особливих обставин або затримані державою-агресором.

Окремо документ запроваджує обов’язковий облік дітей, які постраждали внаслідок війни, та заходи для їхнього захисту.

Головним автором законопроєкту № 7087 став народний депутат Павло Сушко. Його співавторами виступили також інші народні депутати, зокрема члени Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Голова правління “Української мережі за права дитини” та програмна директорка “СОС Дитячі Містечка Україна” Дарʼя Касьянова заявила, що ще чотири роки тому організація загалом підтримувала цей законопроєкт. Однак відтоді система захисту дітей суттєво змінилася, а текст закону фактично залишився таким, яким його підготували ще до повномасштабного вторгнення.

Правозахисниця зазначила, що за цей час створили Державну службу України в справах дітей, змінили повноваження служб у справах дітей, оновили законодавство щодо домашнього насильства, підходи до сімейних форм виховання, а також механізми евакуації та повернення дітей. На її думку, головне питання полягає не лише у впровадженні закону, а й у тому, наскільки він відповідає сучасній системі.

Вона наголосила, що в Україні досі немає цілісного бачення системи захисту дітей. Так, існують окремі закони, концепції та рішення, однак держава досі не визначила, якою має бути вся система, як мають взаємодіяти держава і громади, хто за що відповідає, які ресурси потрібні та як система повинна працювати під час війни, щоб забезпечити дитині право зростати в безпечній сім’ї.

Також Касьянова вважає, що потрібно переглянути фінансово-економічне обґрунтування закону, оскільки останніми роками держава поклала на систему захисту дітей нові функції та повноваження, але вони потребують додаткових ресурсів.

Вона звернула увагу на повернення прокурорів до участі в справах щодо захисту дітей. На її думку, це може як посилити захист прав дітей, так і розмити відповідальність органів, які безпосередньо мають їх захищати.

Крім того, Касьянова наголосила, що Верховна Рада ще розглядає два законодавчі акти – зміни до Цивільного кодексу та законопроєкт про вдосконалення механізмів захисту дітей і забезпечення їхнього права на сімейне виховання. Вона застерегла, що якщо їх ухвалюватимуть окремо, без єдиної концепції реформи, система постійно змушена буде перебудовуватися. Це, на її думку, створить ризики для стабільної роботи фахівців і може негативно вплинути на захист прав дітей.

“Тому зараз потрібна не чергова точкова зміна законодавства. Інакше кожен і далі буде рухати свою частину системи, а дитина залишатиметься між цими уламками”, – додала вона.

Нагадаємо, що у 2025 році секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини отримав 3426 звернень щодо прав дітей.