Віряни за ґратами: навіщо потрібна альтернативна служба під час війни та хто матиме на неї право

Право на альтернативну службу під час призову на строкову військову службу в Україні до повномасштабного вторгнення мали віряни десяти релігійних організацій. Їхня віра не дозволяє їм брати до рук зброю чи складати присягу.

З початком війни цей закон не застосовують, адже про мобілізацію в ньому не йдеться. Отже, вірян, попри їхнє право на сумлінну відмову, почали брати до війська. За відмову служити проти них масово відкривають кримінальні провадження за статтею 336 Кримінального кодексу про ухилення від призову та неявку за “бойовою” повісткою.

За підрахунками експертів, проблема може стосуватися щонайменше 20 тисяч вірян. Наразі найбільше кримінальних справ відкрито проти вірян релігійних організацій “Свідки Єгови” та “Адвентисти сьомого дня”.

Водночас Єврокомісія у звіті про розширення ЄС для України розглядає такі переслідування як порушення права на свободу віросповідання і вказує на необхідність встановити гарантії захисту для вірян.

Проблему може розв’язати ухвалення закону про альтернативну службу під час мобілізації.

Про те, коли в Україні може з’явитися такий закон, які норми потрібні, щоб забезпечити вірянам право на сумлінну відмову від військової служби та водночас запобігти зловживанням цим правом, та який вигляд може мати альтернативна служба, читайте в матеріалі.

Запровадження альтернативної служби під час війни – міжнародне зобов’язання України

Сьогодні в Україні стосовно тисяч вірян порушено кримінальні провадження через відмову мобілізуватись у зв’язку з релігійними переконаннями. Право на проходження альтернативної (невійськової) служби передбачено статтею 35 Конституції України. Чинний закон про альтернативну службу стосується призову на строкову військову службу в мирний час, але не мобілізації під час війни.

Верховний Суд у жовтні 2025 року визнав (№ 573/838/24), що мобілізовані громадяни можуть не брати зброї до рук з міркувань віри. Водночас для представників деяких конфесій, наприклад свідків Єгови, неможливо навіть одягати форму, складати присягу і перебувати в підпорядкуванні військовому командуванню.

У звіті про розширення за 2025 рік Єврокомісія вказує, що Україні необхідно встановити гарантії захисту осіб від кримінального переслідування в разі відмови від військової служби з релігійних переконань з огляду на вказівку Венеційської комісії від березня 2025 року.  

У звіті Європейського бюро із сумлінної відмови від військової служби за 2025 рік ідеться, що в Україні було ув’язнено щонайменше 110 вірян, які відмовляються від військової служби через релігійні переконання. Тисячі таких людей примусово утримують у військових частинах, а заплановане законодавство про право на сумлінну відмову під час війни досі не ухвалено. У бюро закликали негайно звільнити ув’язнених вірян в Україні.

Розроблення та ухвалення закону про право на проходження альтернативної служби під час воєнного стану передбачає також дорожня карта з питань верховенства права для вступу до ЄС. Цей документ має забезпечити право на сумлінну відмову від військової служби з мотивів релігійних переконань. Визначений строк виконання цього заходу – ІІ квартал 2026 року.

Начальник відділу в справах релігії ДЕСС В’ячеслав Горшков зазначив у коментарі ZMINA, що розробником закону про альтернативну службу визначено Мінекономіки. Водночас Держетнополітики після ухвалення має підготувати підзаконний акт щодо підтвердження релігійних переконань людини, щоб встановити підстави для скерування її на проходження альтернативної служби.

“Законопроєкту поки немає, готувати “підзаконку” поперед закону неможливо, оскільки невідомі загальні рамки. Ми обмірковуємо це питання, досліджуємо міжнародний досвід, розглядаємо різні варіанти реалізації, щоб після того, як буде закон, швидко подати якісний проєкт акта”, – пояснив Горшков. 

Експерти готують висновки для суду щодо права на сумлінну відмову

ZMINA поспілкувалася з професором кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Франка Сергієм Рабіновичем. Він також є завідувачем Лабораторії прав людини імені академіка Петра Рабіновича, яка є структурним підрозділом Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

У травні минулого року до Лабораторії звернулися віряни, яких стосується питання альтернативної служби.

“Ми взялися за вивчення проблеми, підготували кілька аналітичних документів. Зокрема, amicus curiae (з латини – “друг суду”) – незалежні експертні науково-правові висновки, які можуть бути подані під час судового процесу. Подавали такі висновки щодо сумлінної відмови від військової служби до Верховного Суду та Конституційного Суду України в провадженнях, які перебувають на розгляді цих органів державної влади”, – розповів Сергій Рабінович.

Він додав, що нещодавно особисто підготував і подав до Конституційного Суду України експертний висновок у четвертій справі з цього питання, яка перебуває на розгляді в Конституційному Суді й сьогодні вже об’єднана з трьома іншими аналогічними справами.

У листопаді 2025 року в Києві під егідою Офісу Ради Європи в Україні відбувся міжнародний круглий стіл, присвячений темі альтернативної служби.

Згодом експерти, більшість із яких брала участь у згаданому круглому столі, працюючи у форматі діалогової онлайн-платформи, сформували свої рекомендації щодо змін до законодавства та забезпечення права на відмову від військової служби через релігійні переконання.

Ці рекомендації були надіслані до підрозділів Міністерства економіки, які можуть бути дотичними до розроблення законопроєкту щодо альтернативної служби.

Проблема альтернативної служби під час війни може стосуватися десятків тисяч вірян

Невідкладне розроблення й ухвалення законопроєкту про альтернативну невійськову службу – це єдиний спосіб системно розв’язати серйозну проблему у сфері прав людини, “заручниками” якої сьогодні мимоволі стали суди, звертає увагу Сергій Рабінович.

У жовтні 2022 року Верховна Рада скасувала призов на строкову військову службу. Водночас у чинному законі про альтернативну (невійськову) службу зазначено, що така служба запроваджується замість строкової військової служби.

“Виходить так, що закон “висить” у повітрі, бо він чинний, але строкової служби немає. І тому немає також і альтернативної, бо, згідно із законом, альтернативна має заміняти саме строкову. А про будь-які інші види військової служби жодних згадок у цьому законі не було”, – зауважив науковець.

За приблизними підрахунками, альтернативна невійськова служба може стосуватися більш ніж двох десятків тисяч вірян. Зокрема, речник Церкви адвентистів сьомого дня повідомив, що з 37 тисяч членів цієї релігійної організації в Україні приблизно 6 тисяч є військовозобов’язаними. Організація “Свідки Єгови” налічує 99 тисяч вірян в Україні, приблизно 15–20 тисяч з них можуть бути військовозобов’язаними. Це дві найбільші релігійні групи, яким віра забороняє служити у війську.

“Віряни відчули серйозне посилення тиску з літа 2024 року. Свідки Єгови, адвентисти зафіксували суттєве зростання кількості кримінальних проваджень, обвинувальних вироків та ув’язнень. Навесні 2025-го вони почали шукати можливої підтримки в правозахисників і міжнародних організацій”, – зазначив Рабінович.

За даними спеціального звіту Європейської асоціації “Свідків Єгови” в грудні 2025 року, з вересня 2024 року до військових частин відправлено 1908 членів цієї релігійної організації. Крім того, станом на сьогодні щодо вірян “Свідків Єгови”: 

• відкрито 967 кримінальних проваджень за ст. 336 Кримінального кодексу України (ухилення від призову, неявка за “бойовою” повісткою);
• до суду передано 345 кримінальних справ за цією ж статтею;
• ухвалено 47 обвинувальних вироків;
• 47 людей, які відмовилися від військової служби з мотивів релігійних переконань, визнано винними та засуджено до позбавлення волі;
• 12 людей відбувають покарання в місцях позбавлення волі, 22 особи – у СІЗО.

Церква адвентистів сьомого дня сьогодні є статистично другою, яка в Україні потерпає від ситуації, коли інститут альтернативної служби не діє. За даними керівника (директора) відділу суспільних зв’язків Церкви адвентистів сьомого дня, наразі відкрито 83 кримінальні провадження щодо вірян цієї релігійної організації. На стадії судового розгляду – щонайменше 30 проваджень, один вірянин відбуває покарання у в’язниці. Низка вірян, які зазнають кримінального переслідування, є священнослужителями.

Окрім цих двох релігійних організацій, є ще кілька конфесій і деномінацій, віряни яких не можуть брати зброю до рук через релігійні переконання. Згідно з визначеним урядовою постановою у 1999 році переліком організацій, віряни яких можуть проходити альтернативну службу, до них належать такі:

• адвентисти-реформісти;
• євангельські християни; 
• євангельські християни-баптисти; 
• покутники; 
• харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); 
• християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); 
• християни євангельської віри; 
• Товариство Свідомості Крішни.

Але урядовий перелік уже застарів, звернув увагу Сергій Рабінович, оскільки мережа релігійних організацій в Україні відтоді зросла в сотні разів. Він додає, що визначення будь-якого вичерпного переліку релігійних організацій суперечить Конституції:

“У Конституції право на заміну військового обов’язку альтернативною службою пов’язується з тим фактом, що громадянин має відповідні релігійні переконання. А те, чи є він членом релігійної організації, чи ні, значення не має. Адже право на свободу віросповідання не передбачає відмінностей між вірянами, які належать до певних конфесій та іншими вірянами. Тому в законопроєкті про альтернативну службу дуже важливо передбачити механізми запобігання можливим зловживанням з боку “ухилянтів”.

Суди вже ухвалюють обвинувальні вироки за статтями Кримінального кодексу України, які встановлюють відповідальність не тільки за ухилення від призову за мобілізацією, а й за військові злочини, зокрема “непокора” (ст. 402 ККУ).

Найбільшою проблемою в обвинувальних вироках щодо вірян, щирість переконань яких не викликала в суду сумнівів, є явна неефективність кримінального покарання, звертає увагу Сергій Рабінович. Адже, згідно з ККУ, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

“Проте кожен, хто знайомий з історією релігійних громад, про вірян яких ідеться, знає, що вони залишалися вірними своїм переконанням за будь-яких переслідувань з боку держави. З правового погляду метою кримінального покарання аж ніяк не може бути релігійне перевиховання й набуття громадянином, умовно кажучи, “патріотичніших” релігійних переконань та зміна ставлення до несення військової служби”, – пояснив він.

Військова служба для вірян залежить від ставлення командира

Військові командири інколи ставляться з розумінням до вірян, намагаються знайти для них завдання, які не суперечать їхньому сумлінню – наприклад, працювати в речовій службі, готувати їжу тощо, але водночас не брати автомата до рук, зазначив Сергій Рабинович:

“Така практика є, але проблема в тому, що вона ґрунтується виключно на добрій волі окремих командирів. І жодного підґрунтя для такої практики на рівні закону чи статуту Збройних сил наразі нема. Тобто командири фактично ризикують, йдучи на службові порушення, коли вони гуманно ставляться до вірян, яких примусово мобілізували”.

Верховний Суд у своїх постановах визначив, що під час війни релігійні переконання не звільняють від мобілізації, водночас призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння та/або використання зброї. Але, за словами Сергія Рабіновича, правова позиція Верховного Суду як така ще не є гарантією того, що командир, який пом’якшив обов’язки вірянину, сам не отримає дисциплінарне стягнення через порушення військового статуту.

Коли після мобілізації віряни з особливими релігійними переконаннями (які згадані в ст. 35 Конституції) потрапляють на службу, для них фактично є два варіанти, які вони обирають, пояснює Сергій Рабінович. Перший – втекти, самовільно залишити частину (СЗЧ). Другий – залишитись і бути послідовним щодо своїх переконань, відмовлятися за будь-яких умов від складання присяги, одягання військової форми, не кажучи про зброю:

“Але що буде відбуватися, якою буде реакція командирів, побратимів – невідомо. Бувають і випадки знущання, примусового надягання військової форми, залякування, погроз. А є випадки, коли ставляться з розумінням”.

 Якою має бути альтернативна служба під час війни: рекомендації експертів

Згідно з документом учасників міждисциплінарної діалогової платформи “Конституційний обов’язок захисту Вітчизни і свобода віросповідання під час війни” (до складу якої ввійшли, зокрема, відомі в Україні правозахисники й правники – доктори й кандидати юридичних наук), альтернативна служба під час війни має проходити поза військом, зауважив Сергій Рабінович.

Вірян можуть залучати до робіт з відновлення зруйнованого житла, цивільної інфраструктури, допомоги постраждалим та пораненим. Також, залежно від переконань людини, може йтися про розмінування, моніторинг для протидії дронам, ракетам або допомогу співробітникам Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

На думку деяких експертів, альтернативна служба не має бути легшою за ту, яку несуть військовослужбовці на фронті.

“Йдеться про те, що жодних потурань у цьому сенсі бути не може. Це принцип справедливості в сучасних, воєнних умовах. Тому що ми маємо війну, і, згідно з Конституцією, кожна людина має обов’язки перед суспільством”, – пояснив Рабінович.

У висновках і рекомендаціях, які напрацювали експерти – учасники міждисциплінарної діалогової платформи, зазначається, що “у разі запровадження альтернативної служби у воєнний час – за дотримання невійськового характеру такої служби – її інші умови (тривалість, місця несення, ризики тощо) мають відповідати умовам, які поширюються на військовослужбовців, а під час дії воєнного стану – на мобілізованих”.

Разом з тим це не має перерости в покарання чи дискримінацію людей, які проходять альтернативну службу. Коло громадян, які мають право на заміну військової служби альтернативною, не може бути обмежене за ознакою їхньої належності до певних релігійних організацій.

У законі мають бути враховані міжнародні стандарти, наведені у висновку Венеційської комісії, зокрема:

• доступ громадян до альтернативної служби має здійснюватися через справедливі та прозорі механізми;
• система альтернативної служби має бути досить відокремлена від військової системи щодо повноважень, контролю або правил, тривалості програми порівняно з військовою службою;
• будь-який контроль за організацією та проходженням альтернативної служби повинен мати цивільний характер.

У рекомендаціях також зазначається, що бажано створити незалежний орган виконавчої влади, який відповідатиме за формування та реалізацію державної політики у сфері проходження альтернативної служби.

“Предмет доказування наявності щирих релігійних переконань (віри), на підставі яких людина сумлінно відмовляється від носіння або використання зброї в умовах воєнного стану в Україні, має включати наявність в неї релігійних переконань, їх щирість та формування до початку повномасштабного вторгнення“, – наголошується в спільній позиції.

Такі обставини можуть встановлюватись у межах адміністративного, кримінального чи цивільного судочинства. Також мають бути внесені зміни до Кримінального кодексу України, щоб була протидія ухиленню від такої служби чи неналежному виконанню обов’язків.

Сергій Рабінович звернув увагу, що завдяки альтернативній службі під час війни обороноздатність держави буде забезпечена так, що це не порушуватиме конституційних та міжнародних гарантій права людини на охорону людської гідності, свободи релігії та недискримінації.

Розроблення й ухвалення закону вже прострочене

Європейське бюро сумлінної відмови (European Bureau for Conscientious Objection, EBCO) шкодує, що Україна не виконала зобов’язання урядової дорожньої карти з питань верховенства права ухвалити в другому кварталі 2026 року закон про альтернативну невійськову службу у воєнний час. Також – що це зобов’язання зводилося лише до захисту відмовників з релігійних мотивів, але не враховувало нерелігійних пацифістів.

“Ми стурбовані тим, що дуже сирий проєкт закону, який обговорювався на закритій зустрічі посадовців без участі громадянського суспільства щодо доцільності запровадження механізму проходження альтернативної (невійськової) служби в умовах воєнного стану в Офісі Президента України 17 лютого 2026 року, був рестриктивним та дискримінаційним. Не відповідав міжнародним стандартам і, зрештою, навіть у такому спотвореному вигляді не дійшов до стадії затвердження урядом, не кажучи вже про ухвалення парламентом”, – йдеться в заяві бюро.

Зазначається, що ще більшу тривогу викликає причина невиконання цих зобов’язань – категорична позиція Міноборони та Генштабу щодо проходження альтернативної служби на небойових посадах у ЗСУ. Водночас така позиція глибоко суперечить релігійним переконанням значної кількості українських сумлінних відмовників.

У Європейському бюро сумлінної відмови закликали Україну ухвалити законодавство, що гарантує дійсно цивільну невійськову альтернативну службу під час воєнного стану відповідно до міжнародних стандартів.

На початку червня голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський розповів, що Міністерство економіки підготувало перший драфт проєкту закону “Про альтернативну службу” під час воєнного стану. За його словами, концептуально є багато складних питань. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) допускає, що держава може перевіряти глибину і щирість релігійних переконань особи, яка претендує на альтернативну службу, а також застосовувати певні інструменти для запобігання зловживанням. Після ухвалення такого закону перевірку, ймовірно, буде покладено на ДЕСС. До комісії входитимуть психологи, релігієзнавці, представники церков і управлінці, додав Єленський.

На думку голови ДЕСС, закон буде нелегко ухвалюватися:

“Навіть коли він буде підготовлений, пройде міжвідомче погодження та громадське обговорення, на кожному з цих етапів на нього очікуватимуть гарячі дискусії. Можна сказати, що закон стосуватиметься відносно невеликої кількості людей, але про стан із правами людини якраз і судять за ставленням до меншості”.

Міністерство економіки за місяць не надало інформації на запит ZMINA про стан розроблення законопроєкту про альтернативну службу під час війни.