В Україні близько 800 слідчих і прокурорів документують понад 239 тисяч воєнних злочинів РФ

В Україні вже зареєстровано понад 239 тисяч фактів воєнних злочинів, а загальна кількість злочинів, пов’язаних зі збройною агресією Росії, перевищує 265 тисяч. Водночас їхнім документуванням і розслідуванням по всій країні займаються лише близько 700–800 правоохоронців.

Про це під час дискусії “Хто і коли доведе воєнні злочини Росії? Роль цифрових архівів” у межах фестивалю Docudays UA повідомив начальник відділу взаємодії з міжурядовими, державними та неурядовими організаціями Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора Олександр Зюзь, передає ZMINA.

Фото: ZMINA

За його словами, ресурси правоохоронної системи залишаються обмеженими, тому слідчі та прокурори змушені визначати пріоритетні напрями роботи та групувати справи.

“Ми маємо обмежені ресурси, тому визначаємо певні пріоритетні напрями й намагаємося групувати ці справи. Загалом, якщо порахувати, воєнні злочини по всій Україні документують близько 700–800 людей – це органи досудового розслідування та органи прокуратури“, – зазначив Зюзь.

Він уточнив, що в самому департаменті Офісу генпрокурора працюють 125 осіб, частина з яких здійснює нагляд за регіонами. Ще близько 100 працівників документують воєнні злочини в спеціалізованих регіональних підрозділах у найбільш постраждалих областях, зокрема в Сумській, Харківській, Чернігівській, Київській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Одеській та Дніпропетровській.

“У найбільших управліннях працює близько 20–30 осіб. Ще близько 200 осіб входять до Головного слідчого управління СБУ, де створено спеціалізований підрозділ з розслідування воєнних злочинів. Також цим займається Головне слідче управління Національної поліції“, – пояснив представник ОГП.

За словами Зюзя, навантаження на прокурорів залежить від регіону, а найскладніша ситуація – у прифронтових областях.

“Наприклад, у Донецькій області на одного прокурора припадає близько 7 тисяч таких справ. На Харківщині – близько 2–2,5 тисячі. В інших регіонах їх менше, але навантаження все одно велике“, – наголосив він.

Наразі в українських судах підозрюваними в скоєнні воєнних злочинів є понад 1222 людини, обвинуваченими – 893, а засудженими – 273. З них 250 вироків були ухвалені заочно – без присутності обвинувачених. Решта стосуються російських військових, які перебували в українському полоні. За словами представника Зюзя, одне розслідування воєнного злочину в середньому триває близько пів року.

Коментуючи питання про те, чому до суду дійшло лише близько пів відсотка загальної кількості зареєстрованих справ, Зюзь наголосив, що ключовим критерієм є не кількість, а якість розслідувань, оскільки жодна країна у світі не розслідувала воєнні злочини під час того, як конфлікт триває і продовжують вчинятися воєнні злочини.

“Тому ми намагаємося не міряти це процентами із загальної кількості. Це зареєстровані інциденти, які дуже часто об’єднуються. Триває робота щодо їхньої систематизації та встановлення ланцюга – від безпосереднього виконавця до командира, який віддав наказ“, – пояснив він.

Олександр Зюзь також запевнив, що всі докази в справах документуються відповідно до міжнародних стандартів і можуть бути використані в міжнародному правосудді.

“У міжнародних органів є досить велика довіра до нашої системи. Про якість доказів свідчить і те, що близько 90% ордерів на арешт Міжнародного кримінального суду базуються саме на доказах українських правоохоронних органів. Ми збираємо їх відповідно до нашого законодавства і впевнені в їхній припустимості та релевантності“, – наголосив він.

Водночас представник ОГП зазначив, що процедура Міжнародного кримінального суду не дозволяє ухвалювати вироки заочно, тому прогнозувати строки покарання російських воєнних злочинців складно.

“Гадаю, за рік-два вони дійдуть до стадії підтверджувальних слухань. Далі ж вони не можуть рухатися відповідно до їхньої процедури“, – додав Зюзь.

Відомо, що злочин агресії – це найтяжчий міжнародний злочин. Він полягає в плануванні, підготовці, ініціюванні або здійсненні збройною силою держави акту агресії проти суверенітету, територіальної цілісності чи незалежності іншої країни, що суперечить Статуту ООН. Відповідає за цей злочин лише вище військово-політичне керівництво держави.

Визначення злочину агресії прописано в Римському статуті – це установчий договір Міжнародного кримінального суду, частиною якого Україна стала торік. Водночас ефективно карати за такий злочин досі не можуть, а такий підхід сильно відрізняється від практики, наприклад, покарання воєнних злочинів. Обрали цей шлях не випадково, а в результаті компромісу, адже в іншому разі згадка про “злочин агресії” взагалі могла не з’явитись у статуті, про що детальніше за посиланням. 

Торік країни – учасниці Міжнародного кримінального суду відклали до 2029 року розгляд змін, щоб ефективно карати за злочин агресії, а ZMINA пояснювала, яка роль України в цьому процесі.

Через прогалини в статуті Україна, намагаючись притягнути РФ до відповідальності за війну, мала створювати Спеціальний трибунал щодо злочину агресії.

Нагадаємо, що російська влада вже підготувала законодавче підґрунтя, щоб уникнути суду за воєнні злочини в Україні.