Звільнена з російської неволі Людмила Гусейнова три роки не може отримати пенсію

Звільнені цивільні часто стикаються із затримками в отриманні держдопомоги, виплат та відновленні документів. Зокрема, правозахисниця і голова громадської організації “Нумо, сестри” Людмила Гусейнова вже три роки намагається оформити пенсію і для цього змушена звертатися до суду.

Про це вона розповіла під час пресконференції щодо створення національного агентства, передає ZMINA.  

Людмила Гусейнова. Фото із соцмереж

Правозахисниця згадує, що після її арешту чоловік приїхав до Києва, де зустрічався з журналістами та правозахисниками, намагаючись зрозуміти, як домогтися її звільнення. Тоді він, як і люди, до яких звертався, не знав алгоритму дій та куди подавати інформацію.

“Я пам’ятаю, що вже після звільнення спілкувалася з журналісткою Ліною Кущ. Вона розповіла, що перші кілька років їм радили мовчати, не говорити про мене публічно і не поширювати інформації. Але для мене за ґратами ці перші два роки мовчання були найстрашнішими”, – розповіла Гусейнова.

За її словами, окрім фізичних тортур, вона зазнавала й психологічного тиску. Їй постійно казали, що про неї ніхто не згадує і всі забули.

Ситуація змінилася наприкінці 2021 року, коли Гусейнова отримала Національну правозахисну премію за особистий внесок у захист прав людини. Після цього до неї приїхали слідчі, які почали вимагати від неї свідчень та погрожувати.

“Я була шокована. Постійно очікувала, що зараз знову почнуть бити. Але вони не били, бо дізналися про цю премію. Їм дали команду терміново закривати мою справу, а також зробити так, щоб я мала більш-менш нормальний вигляд і на моєму тілі не було слідів від катувань”, – згадує вона.

Після повернення до України Гусейнова зіткнулася з іншою проблемою – відсутністю системної допомоги для звільнених цивільних. За спостереженнями правозахисниці, після пережитого люди не одразу усвідомлюють психологічні та фізичні наслідки російської неволі.

“Повернення з полону є неймовірним щастям, ейфорією, і водночас повне неусвідомлення власного психологічного та фізичного стану. Численні проблеми починають проявлятися поступово”, – каже Гусейнова.

Відтоді Людмила намагається допомагати іншим звільненим бранкам, які не мають де жити. Якось вона разом із представниками Офісу Омбудсмана посеред ночі шукала житло для експолонянок. Тоді жінок тимчасово поселили в реабілітаційному центрі. Однак, як зазначає Гусейнова, таке рішення є лише короткостроковим. Проблема з житлом залишається критичною, зважаючи на катування та сексуальне насильство, яких вони зазнали.

“Після центру вони постають перед складним викликом: куди йти далі, як адаптуватися та за що будувати нове життя”, – зауважує правозахисниця.

Ще однією проблемою є доступ до психологічної допомоги, адже чинні центри підтримки не завжди враховують стан людей після неволі. Так, не кожна людина, яка має симптоми посттравматичного стресового розладу, готова самостійно проходити складні процедури.

Після звільнення виникає низка інших питань – з документами, соціальними виплатами та отриманням передбачених державою послуг.

“Мені дуже соромно, що я досі не можу отримати пенсію. Я зверталася з цим питанням до різних установ. Відповідь одна: треба йти до суду, встановлювати факт і шукати свідків”, – ділиться Гусейнова.

Вона наголошує, що для людини, яка пережила катування і має психологічні наслідки полону, такий шлях може бути надзвичайно складним.

“Чи здатна людина, яка пережила катування і має ПТСР, проходити цей шлях через державні структури? Я для себе вирішила, що проходитиму його. Але вже три роки не можу розв’язувати це питання. І знову виходить, що мені потрібно звертатися до суду. Це принизливо”, – говорить голова ГО “Нумо, сестри”.

Гусейнова також розповідає про проблеми дітей, чиї батьки перебувають у російській неволі. За її словами, для них досі немає окремого статусу, який би гарантував необхідну підтримку.

Вона наводить приклад Юлії, яка сім років живе без матері. Її мама весь цей час перебуває в російському полоні. Попри це дитина не має окремого статусу, який давав би право на відповідну допомогу та оздоровлення.

“Ми щоліта намагаємося знайти можливість оздоровити Юлю, яка сім років не бачила матір, кудись її відправити. Нам пропонують оформити її як дитину, чиї батьки загинули в полоні. Я кажу: “Навіть не говоріть цього про дитину, бо її мама жива”. Для таких дітей має бути окремий статус”, – зазначає Гусейнова.

Подібні проблеми стосуються і людей, які після багаторічного полону повертаються до України. Зокрема, правозахисниця згадує Світлану, яка провела в незаконному ув’язненні шість років, а після повернення за рік склала іспити.

“Це ненормально, що ми шукаємо можливості для навчання людини через благодійні фонди. Таку можливість має гарантувати держава. Вона також має гарантувати медичну, психологічну та економічну допомогу”, – додає Гусейнова.

На її думку, в Україні досі немає цілісної системи підтримки цивільних, які пережили російську неволю, а також їхніх дітей і родин. Тож правозахисниця переконана, що необхідно створити окремий орган, який опікуватиметься бранцями Кремля. Гусейнова продовжить боротися за створення такої структури, захищаючи права звільнених з неволі людей, їхніх дітей та родичів.

Нагадаємо, що шість правозахисних та громадських організацій, які опікуються цивільними бранцями, обʼєдналися в коаліцію. Вони закликають уряд та президента створити єдиний державний орган – Національне агентство в справах цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Нове відомство має супроводжувати цивільних та їхні родини від моменту зникнення чи незаконного затримання до повернення, відновлення прав, отримання допомоги та реабілітації.