“Були, є і будемо”: як в Києві пройшов десятий, ювілейний КиївПрайд
У центрі Києва відбувся десятий, ювілейний Марш рівності КиївПрайд, який зібрав близько п’яти тисяч учасниць та учасників з різних регіонів України. На акцію вийшли люди, які вимагали запровадження цивільних партнерств, посилення відповідальності за злочини на ґрунті ненависті та відмови від ухвалення нового проєкту Цивільного кодексу, який, на думку організаторів, містить низку дискримінаційних норм, зокрема щодо ЛГБТІК+-людей.
До ходи долучилися активісти з інших міст, зокрема Харкова, які сформували окрему колону. Під час маршу лунали гасла на підтримку прав людини, рівності та європейського вибору України. Цьогоріч учасникам вдалося фактично відтворити маршрут, яким Марш рівності проходив до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Учасниці та учасники акції 10-го КиївПрайду. Фото: Олександра Єфименко для ZMINAУчасники Маршу рівності КиївПрайд цього року вийшли з вимогами, які стосуються як законодавчих змін, так і гарантій базових прав для ЛГБТІК+- людей. Серед ключових закликів – відмова від ухвалення нового проєкту Цивільного кодексу, який, на думку організаторів, містить дискримінаційні положення та суперечить євроінтеграційним зобов’язанням України. Також учасники акції наголошували на необхідності запровадження сімейних партнерств для військових і цивільних, посилення відповідальності за злочини на ґрунті нетерпимості, зокрема гомофобії та трансфобії, та приведення медичного законодавства щодо трансгендерного переходу у відповідність до сучасних міжнародних стандартів. Для багатьох присутніх участь у марші стала способом публічно заявити про власне право на рівність і захист від дискримінації. Люди говорили не лише про законодавчі ініціативи, а й про особистий досвід, власні стосунки та відчуття безпеки. Частина учасників прийшла на КиївПрайд не вперше, а для декого участь у марші стала багаторічною традицією.
У день проведення маршу центральна частина Києва була частково перекрита, а вздовж маршруту руху учасниць та учасників чергували посилені наряди поліції. Правоохоронці супроводжували колону та контролювали периметр безпеки, а на окремих ділянках були встановлені тимчасові обмеження для руху транспорту та пішоходів. Присутність поліціянтів залишалася помітною протягом усієї ходи. Правоохоронці розташувалися вздовж маршруту, а також на прилеглих вулицях. Організатори неодноразово наголошували на необхідності дотримання заходів безпеки, зважаючи на воєнний стан та потенційні ризики під час руху з боку учасників “Маршу Традицій” – опонентів КиївПрайду.
“Я вважаю, що зараз на часі боротися за права. Я так само докладаюся до перемоги й хочу, щоб в мене були такі самі права, як і в інших. І я – проти ненависті та за любов. Тому що ненавистю нічого не подолати”, – каже учасниця маршу Валерія Довга.
Валерія Довга. Фото: Олександра Єфименко для ZMINAЗа словами Валерії, однією з причин, чому вона прийшла на акцію, є занепокоєння щодо змін до цивільного законодавства. Вона розповідає, що особисто пережила розлучення і не хотіла б, щоб юридичні процедури ставали ще складнішими. На її думку, законодавчі зміни мають насамперед захищати права людей, а не створювати додаткові перешкоди для реалізації їхніх прав. Учасниця згадує, що вперше прийшла на КиївПрайд ще у 2018 році й відтоді продовжує брати участь у маршах.
Дві інші учасниці акції – Світлана та її донька Юлія – розповіли, що відвідують прайди десять років поспіль. Світлана згадує, що вперше привела доньку на марш, коли та ще була неповнолітньою, і відтоді вони продовжують приходити разом. У її руках плакат із цитатою роману у віршах української поетеси та письменниці Ліни Костенко: “Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі”. У Юлії цитата з вірша українського поета та журналіста Василя Симоненка, “Прийшла любов непрохана й неждана. Ну як мені за нею не піти?”. Світлана вважає, що саме з обмеження прав окремих груп часто починаються більш масштабні утиски, тому реагувати на такі процеси потрібно від самого початку. Окремо жінка говорить про європейський вибір України та переконана, що рівність і відсутність дискримінації мають бути невіддільною частиною розвитку держави.
“Це наше конституційне право. Тут не має значення, якої людина орієнтації чи яких поглядів. Я дуже хочу, щоб наша країна мала нормальну європейську основу. Права людини – це критична база, а вже потім можна говорити про все інше”, – говорить Світлана.
Юлія каже, що звикла приходити на марші разом із матір’ю і сприймає це як частину спільної історії. Родина бере участь у прайдах із 2016 року і пам’ятає, як змінювалася атмосфера навколо цих акцій. Для них присутність на КиївПрайді залишається способом підтримати тих, чиї права досі не мають належного захисту.
Світлана і Юлія на Марші рівності. Фото: Олександра Єфименко для ZMINAЩе одна учасниця маршу, Єлизавета Цесарчук, говорить, що для неї вихід на акцію пов’язаний із бажанням відкрито заявити про себе та свої стосунки. Вона розповідає, що не всі знайомі та родичі знають про її особисте життя, а саме замовчування часто породжує страх і відчуття невидимості. За словами дівчини, участь у КиївПрайді стала для неї способом заявити про право на кохання та на юридичне визнання стосунків. Вона наголошує, що можливість офіційно оформлювати партнерство є не привілеєм, а одним із базових прав людини в демократичному суспільстві:
“Я сьогодні тут, щоб заявити про себе. У мене є право кохати, у мене є право бути у стосунках. Я хочу мати можливість офіційно підтвердити ці стосунки. Бо права людини в демократичній державі – це базова потреба, яка має бути для кожної людини”.
Єлизавета Цесарчук. Світлана і Юлія на Марші рівності. Фото: Олександра Єфименко для ZMINAЦьогорічний КиївПрайд зібрав учасників не лише зі столиці, а й з інших міст України. До ходи долучилися, зокрема активісти з Харкова, які вийшли окремою колоною. Під час маршу вони скандували “Права замість парків”, привертаючи увагу до місцевих дискусій довкола прав людини та міського простору.
Учасники акції несли прапори та плакати, а вздовж маршруту лунали заклики на підтримку рівності та недискримінації. Серед гасел, які найчастіше звучали під час ходи, були “Руки геть від прав людини!”, “Наші родини – частина України” та “Нічого про нас без нас”. Окремо учасники наголошували на європейському виборі країни та скандували “Україна не Росія”. Атмосфера маршу супроводжувалася закликами до інклюзивності та рівних прав для всіх громадян незалежно від сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
Голова громадської організації “КиївПрайд” Анна Шаригіна заявила, що виконання озвучених вимог є частиною зобов’язань України на шляху до європейської інтеграції. За її словами, цьогоріч у марші взяли участь близько 5 тисяч людей. Вона наголосила, що організація виступає за повну рівність прав і можливостей для ЛГБТІК+ -спільноти, однак нині вважає запровадження цивільних партнерств першочерговим кроком.
Анна Шаригіна. Фото: Олександра Єфименко для ZMINA“Ми в “КиївПрайді” прагнемо повної рівності прав і можливостей для ЛГБТІК+ -людей – тих самих прав, які сьогодні доступні гетеросексуальним парам. Водночас ми розуміємо, що зараз цивільні партнерства є необхідним компромісом, передусім для ЛГБТІК-військових. Саме тому ми підтримуємо запровадження інституту цивільних партнерств”, – сказала Шаригіна.
КиївПрайд. Фото: Олександра Єфименко для ZMINAУчасники акції також звертали увагу на те, як змінився формат проведення Маршу рівності за останні роки. Якщо під час першого після початку повномасштабного вторгнення КиївПрайду колона змогла пройти лише близько ста метрів, то цьогоріч учасниці та учасники фактично відтворили маршрут, яким прайд проходив ще до 2022 року. Прайд тривав 2 години, учасники пройшли 1,2 кілометра. Хода рушила від Червоного корпусу КНУ, бульваром Тараса Шевченка, вулицею Євгена Чикаленка до станції метро “Площа Українських Героїв”. Для багатьох присутніх це стало символом поступового повернення публічного простору та можливості відкрито говорити про права людини навіть в умовах війни. Окремою колоною пройшли й працівники дипломатичних установ, за інформацією організаторів до маршу в Києві доєдналися десятки дипломатів.
Фото: Олександра Єфименко для ZMINAЗавершення маршу перервала повітряна тривога. У середмісті було гучно чути роботу Сил протиповітряної оборони, а учасники маршу оперативно перемістилися до найближчої станції метро, яка працювала як укриття. Уже під землею люди продовжували спілкуватися та чекати відбою тривоги. На завершення учасниці та учасники КиївПрайду почали скандувати “Дякуємо!”, звертаючись до працівників метрополітену, які забезпечували роботу укриття під час повітряної небезпеки.
Фото: Олександра Єфименко для ZMINA
Фото: Олександра Єфименко для ZMINA.
