Справа про вбивство в Хмельницькому СІЗО у 2015 році: Верховний Суд передав справу Андрія Данилюка до об’єднаної палати
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду ухвалив рішення передати до об’єднаної палати справу про смерть Андрія Данилюка – засудженого, який помер у жовтні 2015 року після жорстокого побиття в Хмельницькому слідчому ізоляторі.
Про це інформує громадська організація “Захист в’язнів України“.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду розглянув 3 червня 2026 року касаційну скаргу в справі про смерть Андрія Данилюка.
“Для справи, якій уже понад десять років, це означає одне: історія, яка могла завершитися безкарністю через строки давності, поки що продовжується”, – прокоментувала рішення Верховного Суду правозахисна організація.
Правозахисниця та експертка Центру прав людини ZMINA Марина Демура привітала таке рішення Верховного Суду. У коментарі виданню ZMINA вона пояснила, що в грудні 2022 року парламент законом № 2812-IX29 удосконалив відповідальність за катування. Закон унеможливив застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною 3 статті 127 КК.
Марина ДемураМарина Демура вважає, що Верховна Рада має конкретизувати в Кримінальному процесуальному кодексі (КПК) строки розгляду судом кримінальних справ, щоб їхній розгляд не затягувався.
“Строки давності спливають. Оскільки не обмежено строків судового розгляду, судові провадження тривають роками. У КПК йдеться про те, що судовий розгляд має бути завершено в розумні строки. Але які це розумні строки? Таке оцінне поняття навряд чи допомагає”, – додала правозахисниця.
Нагадаємо, у жовтні 2015 року стало відомо про вбивство засудженого Андрія Данилюка. Тоді обласна прокуратура заявила, що злочин стався під час етапування засудженого до місця відбування покарання на Львівщині. Слідчі відкрили кримінальне провадження за ст. 118 Кримінального кодексу України (умисне вбивство в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця).
“Захист в’язнів України” повідомляє, що 21 жовтня 2015 року чоловік востаннє зателефонував дружині. Вони говорили менш ніж хвилину. Це була остання розмова.
Правозахисна організація вказує на низку порушень щодо процесу тодішнього конвоювання. За законодавством конвоювання засуджених здійснює Національна гвардія. Утім, у випадку Данилюка до Хмельницького СІЗО прибули не конвойні підрозділи, а 10 співробітників Замкової виправної колонії № 58 з Ізяслава, установи, розташованої більш ніж за 100 кілометрів від Хмельницького.
Правозахисники підкреслюють, що саме співробітники цієї установи, за версією слідства, були останніми людьми, під контролем яких перебував Андрій Данилюк.
Крім того, вони назвали останні хвилини перед смертю чоловіка такими, що “виглядають дивними”. За словами близьких і учасників процесу, Данилюка не повідомляли про підготовку до етапування. Він не пакував речі, не збирав особисте майно та не готувався залишати установу.
Його вивели з камери під приводом розмови з начальником установи. Він вийшов без речей, у футболці, спортивних штанах і гумових капцях. Назад до камери він уже не повернувся. А вже приблизно через годину медики констатували смерть. У чоловіка була розбита голова, обличчя в крові та синцях, а також були зафіксовані сліди від кайданків.
На переконання дружини загиблого засудженого Яни Магелат, це вбивство є замовним: засуджений нібито міг довести причетність керівництва виправного закладу до торгівлі наркотиками.
