Три ліжка на два метри, щури та годування дітей біля туалету: в яких умовах живуть в’язні
Монітори Українського інституту з прав людини у 2019 році відвідали 65 в’язниць та СІЗО. Найбільші проблеми з умовами тримання та харчування ув’язнених вони ілюстрували фотографіями у своїй доповіді. ZMINA оприлюднює деякі з них.
Під час візитів монітори побачили перенаселеність житлових приміщень.
У СІЗО збірні відділення були неналежно обладнані меблями та інвентарем. Збірні відділення – це приміщення, призначені для тримання новоприбулих протягом часу, що не перевищує двох годин. У цей період на ув’язнених оформлюють облікові документи. Такі приміщення мають бути обладнані місцями для сидіння, забезпечені достатнім освітленням, санвузлами, вентиляцією та умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним правилам.
Також монітори виявили занадто малу площу цих приміщень, що не відповідає рекомендаціям Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському поводженню.
Погані санітарні умови є поширеним явищем у житлових приміщеннях та туалетах місць несвободи. У камерах сиро, немає свіжого повітря та примусової вентиляції. Через це – неприємні запахи та задуха. Часто ув’язнені живуть за низької температури.
Автори доповіді зауважують, що для виконання деяких рекомендацій Українського інституту з прав людини не потрібно суттєвих коштів, однак адміністрації місць несвободи все одно не беруть їх до уваги.
Як приклад таких рекомендацій правозахисники наводять можливість для ув’язнених, яких утримують у дисциплінарних приміщеннях, самостійно відкривати кватирку для доступу свіжого повітря. Таку рекомендацію правозахисників проігнорувала, зокрема, Житомирська виправна колонія № 4.
Часто в місцях несвободи туалети занадто малі й не відгороджені повністю від іншої частини камери.
У в’язницях та СІЗО відсутнє окреме приміщення для сушіння одягу. У деяких – туалети розташовані на вулиці.
Монітори зафіксували вимкнення електро- та водопостачання. Інженерні мережі та комунікації також у неналежному стані. Часто в закладах відсутнє нічне освітлення та бракує природного.
У місцях несвободи кажуть, що неналежний рівень штучного освітлення в дисциплінарних приміщеннях обумовлений відомчим наказом. Адже документ вимагає не більш ніж 36 вольт електричної напруги. Але окремі установи виходять із цієї ситуації, встановлюючи сучасне обладнання, яке за низької напруги дає достатню кількість штучного освітлення.
У в’язницях та слідчих ізоляторах – старий м’який інвентар та брудна білизна. У деяких в’язницях її взагалі немає.
Монітори зафіксували гризунів та очевидні порушення правил пожежної безпеки.
У житлових камерах немає побутової техніки, недостатньо меблів, зокрема табуретів, а в лазні – гумових килимків. Ув’язнені також не можуть самостійно регулювати температуру води під час миття.
Так, до прикладу, гумових килимків не було в Чорноморській виправній колонії (ВК) № 74 та Одеській ВК № 14. Адміністрація ДКВС у своїй відповіді запевняла, що вони є і що на момент візиту правозахисників килимки були на дезінфекції. Однак під час повторних візитів моніторів працівники жодного із цих закладів так і не змогли підтвердити їхню наявність.
У прогулянкових двориках немає спортивних снарядів. Подекуди самі майданчики недостатньо перекриті від дощу та снігу, а інколи повністю перекриті, через що в’язні не бачать сонячного світла.
“А чому я маю виходити? Чим моя камера відрізняється від прогулянкового майданчика”, – цитує одного з ув’язнених експерт інституту Дмитро Жупанов.
Зазвичай якщо в установі прогулянкові дворики – на останньому поверсі, то вони повністю перекриті. Працівники закладів запевняють, що не можуть обладнати їх належним чином, бо дощ чи сніг може підтопити камери. Проте в Харківському СІЗО змогли обладнати дворик, куди потрапляє сонячне світло і водночас є запобіжники підтопленню камер.
Адміністрація в’язниць не опечатує приміщень з неналежними умовами тримання, які, як вона стверджує, не використовуються.
Монітори також вказують на засміченість установ.
У 2018 році правозахисники рекомендували адміністрації Львівської установі виконання покарань № 19 відділити суцільною перегородкою до стелі вбиральні хоча б у камерах для тримання жінок з дітьми. Адже там був сморід навіть під час приймання їжі дитиною.
Також правозахисники просили демонтувати решітки із внутрішнього боку вікна камери. Це, за їхнім задумом, мало б створити сприятливі обставини для дитини, які б не нагадували в’язниці. Монітори зауважують, що навіть у камерах для довічно засуджених немає таких решіток. Однак адміністрація закладу не виконала жодної рекомендації інституту, у чому монітори переконалися під час повторного візиту у 2019 році.
Правозахисники наполягають: якщо держава взяла на себе право позбавити людину свободи, вона повинна забезпечити гідне та гуманне ставлення до цієї людини. Це стосується належного харчування і питної води для засуджених та людей, яким суд обрав запобіжний захід тримання під вартою.
Монітори виявили на кухнях Чорноморської ВК № 74 та Ізмаїльського СІЗО овочі неналежної якості.
В Ірпінському виправному центрі (ВЦ) № 132 в’язні скаржилися на несвіжу рибу. А Крижопільський ВЦ № 113 та Літинська ВК № 123 на сніданок не видають до другої страви м’яса або риби. Натомість в’язнів годують лише гарніром – макаронами чи кашею із соусом і .
Після обіду монітори виявили в холодильнику Літинської ВК каструлю з вареною яловичиною. Зі слів працівників їдальні, це м’ясо залишилося, бо деякі засуджені відмовлялися від нього.
Монітори також нарікають на часто застарілий та понівечений посуд. У Бориспільській ВК № 119 їжу взагалі доставляли в пластикових відрах. У закладі виправдовувалися, що термоси були на ремонті.
Адміністрації Одеської ВК № 14 та Одеського СІЗО проігнорували рекомендації правозахисників про заміну застарілих посудин для зберігання їжі. Навіть більше, під час повторного візиту представники адміністрації Одеського СІЗО так і не показали моніторам закуплених нових електросковорідок та картоплечистки.
Хоча харчоблоки в місцях несвободи – один із пріоритетних об’єктів для ремонтів, у деяких із них вони не ремонтуються протягом тривалого часу, а обладнання є дуже застарілим. Посуд у їдальнях іноді миють без очисних засобів.