Як захистити права недієздатних людей та забезпечити їм підтримку у прийнятті рішень: рекомендації правозахисників
В Україні налічується близько 40 тисяч людей, яких суд визнав недієздатними, внаслідок чого вони втратили низку прав – від вибору, де жити і як лікуватися, до можливості одружитися і голосувати. Забезпечити права цих людей можна, запровадивши підхід підтриманого прийняття рішень.
Про це розповіли експерти громадської організації “Українські правозахисні ініціативи” під час обговорення “Право бути почутим: перехід від опіки до підтримки”, передає ZMINA.
Фото: uacrisis.org“Аналіз судової практики показав, що чинна система недієздатності в Україні потребує повної перебудови на засадах підтриманого прийняття рішень. Національне законодавство не відповідає міжнародним стандартам, що призводить до масових порушень прав людей”, – звернула увагу представниця організації Єлизавета Гнатишина.
За її словами, дослідження практики судово-психіатричних експертиз (СПЕ) доводить, що їхній висновок фактично замінює судове рішення, де людина розглядається не як суб’єкт права, а як набір симптомів.
“Система обмеження або позбавлення дієздатності створювалася як механізм захисту. Але на практиці бачимо інше. Тисячі людей фактично втрачають право самостійно вирішувати, як жити. За минулий рік в Україні понад 8 тисяч людей позбавили дієздатності і лише 14 її поновили”, – додала Гнатишина.
Скриншот відео презентаціїЗа словами адвокатки Наталії Гурковської, в Україні модель інституту недієздатності побудована на підході заміщення рішень через опіку. Після змін законодавства у 2017 році дієздатність стало можливо поновити через заяву самої людини, яка позбавлена дієздатності. Це узгоджується із принципами Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, але досі не створено цілісної системи підтриманого прийняття рішень.
“Ба більше, недієздатні люди досі не інформовані, що вони можуть самостійно без згоди або дозволу звертатися до суду з відповідною заявою, якщо вони не згодні зі статусом позбавлення дієздатності”, – зазначила Гурковська.
Вона розповіла, що суди формально підходять до розгляду справ про недієздатність, покладаючись виключно на висновки судово-психіатричних експертиз, без оцінки індивідуальних обставин життя людини, яку вони позбавляють статусу дієздатності. Бракує й гарантій участі адвоката в таких справах і самої людини в процесі. Також не переглядається статус людей, які були позбавлені дієздатності до 2017 року.
“Їхній статус є довічним і вони знаходяться фактично у правовому вакуумі. Відсутність періодичного огляду і статусу недієздатності створює ситуацію правової невизначеності та фактично довічного позбавлення людини дієздатності”, – зауважила адвокатка.
Вона додала, що опіка нерідко використовується формально без належного контролю за діяльністю опікунів. Це призводить до зловживання, порушення прав та ізоляції осіб, визнаних недієздатними.
Скриншот презентації“Люди, визнані недієздатними, часто утримуються в закритих установах без належних юридичних гарантій, що суперечать принципам гідності, автономії та права на свободу. Європейський суд справ людини неодноразово підкреслював, що обмеження дієздатності має бути пропорційним, тимчасовим і переглядатися судом, а сама людина повинна мати ефективний доступ до правосуддя незалежно від свого стану здоров’я”, – наголосила Гурковська.
Правозахисниця Олена Темченко розповіла, що продовженням дослідження стала підготовка пропозицій до проєкту нового Цивільного кодексу України. Зокрема, йдеться про зміни, які можуть суттєво покращити ситуацію та сформувати нову модель.
Замість повного позбавлення дієздатності експерти пропонують запровадити трирівневу модель системи підтримки прийняття рішень. Перший рівень – підтримане прийняття рішень. Людина може самостійно обирати або погоджується на призначення помічника, який допомагає зрозуміти ситуацію, оцінити наслідки, але остаточне рішення залишається за самою людиною. Водночас людина зберігає повну дієздатність.
Другий рівень — спільне прийняття рішень людини та піклувальника. Третій рівень — представництво у прийнятті рішень. Передбачено дві форми: нотаріально посвідчене представництво (за довіреністю) та представництво за рішенням суду. Представник ухвалюватиме рішення лише в окремих сферах, щодо конкретних дій і на визначений строк.
За словами Олени Темченко, модель підтримки прийняття рішень для людей з психосоціальними порушеннями може бути недієвою, якщо не буде механізмів забезпечення прав людини. Йдеться про окремий орган опіки й піклування, який матиме доступ до реєстрів, зокрема майнових або нерухомого майна, щоб здійснювати необхідний контроль і забезпечувати права такої людини. Також має бути реєстр опікунів та піклувальників.
Нагадаємо, у Раді пропонують збільшити строки перегляду справ про недієздатність у суді з двох до десяти років. У разі покращення стану люди з інвалідністю чи їхні опікуни зможуть звернутися про перегляд рішення в будь-який час.
Нагадаємо, ZMINA повідомляла, що в Україні 27 лютого презентували Стратегію реформування інтернатів для дорослих, яку уряд схвалив в кінці 2024 року. Цей документ передбачає створення умов для більш незалежного проживання людей з інвалідністю у громадах, як це вимагають зобов’язання України при вступі до ЄС.
