Держава досі не має цілісної політики щодо документів з окупації, що ускладнює виїзд громадян з ТОТ – експерт
Державна політика України щодо громадян, які проживають або виїжджають з тимчасово окупованих територій, залишається фрагментарною, ситуативною та часто незрозумілою для самих людей.
Про це заявив спеціаліст із національної адвокації “Крим SOS” Дмитро Спафаров на презентації 17 пріоритетних кроків держави на 2026 рік у сфері захисту прав людини в умовах війни.
Дмитро СпафаровЗа словами правозахисника, чинний підхід держави ґрунтується на повному невизнанні документів, виданих в окупації, за винятком свідоцтв про народження, смерть, укладення та розірвання шлюбу. Втім, цей підхід уже не відповідає реальності та не дає можливості громадянам повною мірою реалізувати свої права після виїзду з ТОТ.
“В окупації відбувається дуже багато різних юридичних фактів, на підтвердження яких видаються документи медичного характеру, підтвердження трудового, страхового стажу, укладаються правочини різного характеру, також виносяться, на жаль, незаконні судові рішення. Наразі у держави відсутнє розуміння, як ставитися до цих документів”, — зазначає Дмитро Спафаров.
На його переконання, відсутність позиції щодо використання відомостей з документів, виданих в окупації, свідчить також про відсутність бачення майбутньої реінтеграції цих територій.
Окрему увагу правозахисник звертає на ситуацію з молодими людьми, які досягають повноліття в окупації та намагаються виїхати на підконтрольну Україні територію.
“У молодих людей, які досягають повноліття і хочуть виїхати з ТОТ, може не бути документів українського державного зразка, окрім свідоцтва про народження, а в деяких випадках немає і цього документа”, – розповідає правозахисник.
Такі люди виїжджають через треті країни, де іноді можуть “зависати” на місяці без легального статусу. У таких випадках громадяни стикаються з відмовами або усними поясненнями з боку дипломатичних установ про неможливість видати посвідчення на повернення в Україну через відсутність даних у Державному демографічному реєстрі.
“Це не враховує реальність існування тимчасово окупованої території, звідки, звісно ж, цей реєстр не наповнюється. Якщо людина народилася незадовго до окупації або, наприклад, народилася вже в окупації? Ми не знаємо скільки ще буде тривати окупація, але теоретично можливо, що будуть народжені люди, які все своє життя до повноліття можуть прожити в окупації. Відповідно законодавство наразі не враховує цієї специфіки”, — наголошує він.
Навіть після повернення в Україну проблеми не зникають. Люди без документів з фотокарткою стикаються зі складною процедурою ідентифікації в Державній міграційній службі, яка передбачає залучення свідків. На практиці це часто неможливо.
“Бувають ситуації, коли батьки проти того, щоб дитина виїжджала з ТОТ, а батьки – це перші люди, які б могли бути свідками в такій ситуації. Ну і загалом люди з ТОТ не завжди бажають контактувати з органами державної влади України з тих чи інших причин”, – зазначає Спафаров.
У результаті громадяни можуть місяцями жити без паспорта та ідентифікаційного коду, що унеможливлює офіційне працевлаштування, отримання медичної допомоги та доступ до базових послуг.
Правозахисник підкреслює: йдеться не про визнання окупаційних документів, а про використання відомостей з них для спрощення реалізації прав громадян України. Зокрема, він пропонує розробити механізм використання даних з незаконно нав’язаних паспортів РФ, які часто мають громадяни з ТОТ.
“Цей документ містить фотокартку і може бути одним з доказів для спрощення ідентифікації особи під час оформлення паспорта громадянина України. При цьому людина є громадянином України за законом — паспорт лише підтверджує цей факт”, — пояснює експерт.
На думку Спафарова, наступним кроком може бути впровадження підходу до використання відомостей із медичних документів, врахування даних про страховий і трудовий стаж, а також інших юридично значущих обставин, щоб забезпечити реальний доступ громадян з ТОТ до їхніх прав.
17 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини в умовах збройної агресії проти України у 2026 році – це аналітичний документ, підготовлений Коаліцією правозахисних організацій, що опікуються захистом прав людей, постраждалих внаслідок війни. Ознайомитися з повним текстом документа можна українською та англійською мовами.
