Понад 60% ВПО втратили житло, але компенсацію отримали лише 4% – опитування

Житло залишається головною точкою вразливості для ВПО, а складні процедури, нестача документів і фрагментована державна підтримка фактично позбавляють людей можливості відновити свої житлові права.

Про це свідчать результати другого загальнонаціонального Опитування з питань захисту в Україні, підготовленого УВКБ ООН спільно з Офісом Уповноваженого та за участі громадських організацій і Кластера захисту.

Фото: Офіс Омбудсмана України

Дані збирали в серпні – вересні 2025 року: у кількісній частині взяли участь 4046 респондентів, а якісний компонент базувався на інтерв’ю зі 153 ключовими інформаторами в 50 громадах з великою кількістю ВПО.

За результатами опитування, понад 62% внутрішньо переміщених осіб повідомили, що їхнє житло повністю або частково зруйноване чи зайняте. Ще 15% не мають інформації про стан свого помешкання. Водночас лише 4% ВПО отримали повну або часткову компенсацію за пошкоджене чи зруйноване житло. 

Серед основних бар’єрів на шляху до компенсацій опитані називають відсутність необхідних документів (34%) та незнання процедури (23%).

Житлова вразливість ВПО суттєво відрізняється від ситуації непереміщених осіб і тих, хто повернувся. Понад половину опитаних переселенців (51%) проживають в орендованому житлі, 32% – у місцях тимчасового проживання, ще 12% – у родичів або знайомих. Натомість серед людей, які не переміщувались або повернулися, 82% мешкають у власному житлі, а орендують його лише 8%. 

Така структура проживання, за висновками дослідження та даними RDNA4, свідчить про вищу нестабільність житлових умов саме для ВПО. Ключові учасники дослідження у всіх 50 громадах також назвали житло головною проблемою під час розміщення та інтеграції переміщених людей.

Стан житла, яким володіють ВПО, також суттєво гірший, ніж в інших груп. Лише 17% переміщених повідомили, що їхні оселі не зазнали пошкоджень, тоді як серед тих, хто повернувся, цей показник становить 61%. Повне або часткове руйнування житла та відсутність доступу до нього через тимчасову окупацію значно частіше фіксують саме ВПО. Окремою проблемою є відсутність або втрата документів на право власності, що ускладнює відновлення житлових прав. Найгірша ситуація – у переміщених людей віком 60+, серед яких частка неушкодженого житла становить лише 14%, а рівень повного руйнування сягає 36%.

Автори дослідження фіксують, що ВПО стикаються не лише з проблемами, безпосередньо пов’язаними з переміщенням, а й із системними труднощами доступу до державної підтримки. Розподіл повноважень між центральними органами влади у сфері внутрішнього переміщення залишається нечітким, допомога часто надається із запізненням і розпорошена між різними, подекуди пілотними програмами. У результаті переселенці часто не знають, куди звертатися, і не можуть розраховувати на стабільну та інклюзивну підтримку.

Нагадаємо, наприкінці 2025 року коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, представила перелік державних програм підтримки для ВПО. Під час аналізу житлових програм для ВПО старший юрист благодійного фонду “Схід SOS” Ярослав Таранець заявив, що тимчасові рішення, такі як розміщення за постановою № 495 та програма “Прихисток”, не можуть бути відповіддю на довгострокові потреби переселенців, адже це були інструменти екстреного реагування. За його словами, державна житлова політика має рухатися до більш сталих і передбачуваних механізмів.