У війську щомісяця може траплятися 3–4 самогубства, а родини померлих скаржаться на байдужість держави та суспільства

Попри те що нині не відома офіційна статистика небойових втрат в українському війську, щомісяця з-поміж службовців може траплятися три-чотири випадки самогубства, а їхні рідні не отримують від держави ні пільг, ні будь-якої іншої підтримки. 

Увагу на проблему звернули журналісти “BBC News Україна”. 

Ілюстраційне зображення. Фото: homestart-southernoxfordshire.org.uk

Автори матеріалу поспілкувалися з трьома родичками військових, які могли накласти на себе руки, а також з військовим омбудсманом Ольгою Решетиловою. Дані щодо можливої кількості самогубств навела в спілкуванні Решетилова, яка працює над тим, щоб змінити ставлення до таких втрат. 

“Це формально зафіксовано як небойова втрата, але фактично це бойова втрата. Людина віддала своє ментальне здоров’я, захищаючи державу. Як на мене, має бути інший підхід. Родина такого військового має отримувати усі пільги, а військовослужбовець заслуговує на усі почесті під час поховання”, – вважає вона.

Опитані журналістами родичі кажуть, що зіткнулися з упередженням, наприклад відмовами ховати на військових ділянках цвинтарів, а віряни розповіли про відмови проводити релігійні обряди. 

Мати бійця Ореста говорить, що сина мобілізували на вулиці попри проблеми зі здоров’ям, тож з поганим зором він опинився на передовій, де нібито наклав на себе руки.

“Коли кажуть, що він сам це зробив, то мене пересмикує. Він не вдома на дивані це зробив, бо вдома немає автомата… Виходить що у вас була дитина, її забрали, відправили на війну, дали автомат, далі привезли тіло напіврозкладене, і все – держава більше ні при чому”, – обурюється вона.

На байдужість держави скаржиться й дружина добровольця Андрія. Жінка домоглась, щоб розслідування смерті чоловіка поновили, бо має сумніви, що він убив себе.

“Я зла на усіх. Найбільше болить, що чоловік захищав цю країну… Навіть якщо умовно взяти, що він сам це зробив. Він півтора року віддав, аби захищати цю землю. Це несправедливо, не щодо мене, а до нього. Я не борюся за гроші. Я це роблю для чоловіка, бо за себе він не постоїть”, – каже вона.

Ілюстраційне зображення. Фото: Heidi Levine / The Washington Post

Партнерці добровольця Анатолія також відмовили ховати чоловіка з почестями попри те, що він був на фронті, зокрема брав участь у боях під Бахмутом. Офіційно кажуть, що він наклав на себе руки в лікарні, де реабілітувався після поранення.

“Він був дуже доброю людиною. Смерть хлопців поряд з ним дуже важко переживав. Він був життєлюб, у нього були великі плани. Я вважаю, що саме війна зламала його психіку. Було (у нього. – Ред.) відчуття відчаю й розчарування у командуванні та й у всьому загалом”, – розповідає жінка.

Жінки зі спільним досвідом втрати об’єднались у спільноту підтримки, а серед учасниць є кілька сотень, які могли втратити рідних через самогубства.

За час повномасштабної війни ZMINA розповідала чимало історій з імовірними самогубствами військових, утім не у всіх рідні вірять офіційному слідству:

• З вересня 2022-го дружина морського піхотинця Миколи Тетяна Маслюкова намагається встановити причини загибелі чоловіка, який нібито наклав на себе руки в штабі 501 окремого батальйону морської піхоти.
• У 2023 році на Дніпропетровщині у військовій частині Нацгвардії № 3036 помер контрактник Богдан Говорухін. Чоловік, за версією керівництва, вчинив самогубство, однак рідні в це не вірять. Говорухін був у військовій частині, де за кілька років до того призовник розстріляв військовослужбовців та одну цивільну жінку. Тоді з’ясувалось, що він “зіткнувся з нестатутними стосунками з боку старших по призову колег”.
• Історія військовослужбовця Володимира Кореня, який ніс службу в 155 окремій механізованій бригаді (ОМБр) імені Анни Київської. Його тіло знайшли в штабі бригади на Донеччині, але, наприклад, рідні не знайшли документів про те, що чоловік узагалі отримував пістолет, з якого застрелився. Документально підтверджено лише те, що він отримував автомат.
• Рідні намагаються дізнатись, як загинули прикордонники Іван Сьомкін, Ярослав Петрина та Сергій Чіпак. У їхнє самогубство родини та друзі не вірять, тож наполягають на тому, що слідство провели погано. Деякі з них подали скарги до ЄСПЛ, бо до смерті частина чоловіків казала про нестатутні стосунки під час служби або так звану дідівщину.

Тема ментального здоровʼя серед чоловіків, яких більшість у війську, табуйована, а звертатися по допомогу їм складно через дорослішання під впливом сексистських стереотипів про мужність. Через це, наприклад, надавати психологічну допомогу у війську навчають навіть капеланів, бо частина людей звертається до них охочіше, ніж до фахівців. 

Загалом понад половину українських чоловіків, як свідчать дослідження, бояться фізичного насильства в закритих “чоловічих середовищах”, наприклад інтернаті, військових училищах або армії.

Нагадаємо, що через різний досвід, отриманий під час повномасштабної війни, на складність із пошуком спільної мови в оточенні скаржаться родичі й партнерки військовослужбовців, але не лише вони.

ZMINA пояснювала, чому і як треба підтримати партнерів і партнерок військових.