В Україні немає узгодженого підходу до “розумної евакуації”, щоб ВПО могли працевлаштуватися на новому місці — “Група впливу”

Часто переселенці їдуть з окупації чи прифронтових зон не туди, де є робочі місця, а туди, де можуть знайти помешкання. Тому державі слід розробити алгоритми “розумної евакуації”, інформувати ВПО, підтримувати релокованих роботодавців і бізнес.

Про це ідеться у звіті за результатами оцінки реалізації Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року, який підготував громадський холдинг “Група впливу”.

Ілюстративне фото: Київський міський центр зайнятості

Внутрішньо переміщені особи потребують підтримки фінансової стабільності, інтеграції у громадах, які їх прийняли. Для держави ключовим рекомендується сприяти працевлаштуванню, професійній адаптації та розвитку підприємницької діяльності серед переселенців.

“У багатьох випадках ВПО переїжджають у регіони не з урахуванням наявності робочих місць, а з огляду на доступність житла. Це ускладнює їхнє працевлаштування, адаптацію та економічну стабільність у нових громадах. Водночас у містах із високим попитом на працю — висока вартість оренди”, — ідеться у звіті “Групи впливу”.

Інші виклики працевлаштування ВПО, на які звертають увагу автори звіту:

• нерівномірна ефективність роботи центрів зайнятості;
• центри зайнятості мають імідж застарілих, люди до них мало звертаються;
• обмежене фінансування та слабка реалізація місцевих, регіональних програм з працевлаштування ВПО;
• недостатня кількість програм з розвитку підприємництва;
• складнощі з працевлаштуванням для батьків з дітьми, особливо для жінок;
• немає психологічної підтримки для ВПО на час зміни професії;
• обмежена участь держави у підтримці релокованого бізнесу;
• відсутність технічних засобів (ноутбук, інтернет) і необхідних навичок у ВПО, через що вони не можуть працювати онлайн;
• недосконалість системи ваучерів на перекваліфікацію;
• обмежена поінформованість для ВПО про програми зайнятості й перекваліфікацію та ін.

Серед іншого “Група впливу” пропонує Україні розробити алгоритми “розумної евакуації”. Важливо створити підходи до такого переміщення, яке братиме до уваги економічні можливості різних регіонів, а саме — робочі місця там, де є перспективи для працевлаштування, розвитку бізнесу, освітні програми, наявність соціальних послуг.

Добре було б запровадити програми підтримки підприємництва, релокованого бізнесу, забезпечити підтримку роботодавцям, щоб ті створили дистанційні й віддалені робочі місця.

У пошуках роботи ВПО допоможе гнучкість системи професійного навчання, гарна система інформування від служб зайнятості, психологічна підтримка при таких центрах.

Аналітики кажуть, що варто “сприяти зміні наративу — позиціонувати ВПО як ресурс і потенціал для зростання громад“.

У листопаді 2024 року Міжнародна організація з міграції поінформувала у звіті, що рівень зайнятості серед працездатних українців становить 67%, що на шість процентних пунктів нижче довоєнного показника. Найбільше постраждали внутрішньо переміщені особи, жінки та люди старшого віку.

У березні 2025 року Коаліція організацій, які опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії Росії, радила українському парламенту доопрацювати законопроєкт про допомогу з безробіття для ВПО, зокрема розглянути випадки, коли підприємство через війну не може виконувати свої обов’язки — і тоді дії трудового договору з працівниками призупиняються.