“Не карати, а лікувати”: як у Полтаві поліція долучається до реабілітації наркозалежних

Місцева влада, поліція, служба пробації та громадські організації Полтави разом працюють над реінтеграцією засуджених та соціальною реабілітацією наркозалежних. Вони хочуть мінімізувати рівень злочинності за рахунок їхньої адаптації та лікування.

У благодійній організації “Світло надії” кажуть, що вони прагнуть, аби кожен наркозалежний у місті був у полі зору соціальних працівників. Так вірогідніше, що перші отримають необхідні медико-соціальні послуги. Для цього “Світло надії” наслідує американський досвід роботи з наркоспоживачами. Там, якщо поліцейський під час обшуку неагресивного затриманого знаходить дозу наркотиків, що той має для власного споживання, викликає соціального працівника. Надалі вже фахівці беруть роботу з наркозалежним на себе: тестують його на ВІЛ/СНІД, гепатит, туберкульоз та надають усю інформацію щодо зменшення шкоди від вживання наркотиків. 

2 липня у Полтаві підписали меморандум, зокрема з поліцією, службою пробації та активними громадськими організаціями. Підписанти документа утворили міжсекторальну робочу групу, яка зараз напрацьовує такий механізм переадресації. 

Керівниця проектів благодійної організації “Світло надії” Вікторія Лоза переконана, що у соцпрацівників є навички переконувати людей із залежністю пройти лікування як у наркології, так і в профільних лікарів. Разом з тим соціальні працівники можуть допомогти з відновленням або оформленням документів, пошуком житла тощо. 

Кримінальний процесуальний кодекс України зобов’язує правоохоронців порушувати кримінальне провадження кожного разу, коли в людини при затриманні знаходять наркотичні речовини. Громадяни із залежністю зазвичай знають граничну вагу наркотиків, за межею якої починається кримінальна відповідальність. Тому, як каже Вікторія Лоза, керівниця проектів “Світла надії”,  у 70% випадках затримані несуть лише адміністративну відповідальність. 

Водночас, згідно з дослідженням Експертного центру з прав людини, полтавчани серед усіх вразливих соціальних груп найбільше бояться наркозалежних. При цьому їх обурює неефективна робота поліції з такими мешканцями.  

“Люди розглядають їх як проблему, якою Нацполіція не займається. Вони вважають, що поліцейські мають їх ловити і щось із ними робити. Через це у полтавчан виникає недовіра до поліції. А відтак з’являється зачароване коло, яке можна розірвати взаємодією між усіма органами влади та відомствами, що стикаються з наркозалежними у своїй роботі”, – переконана Вікторія Лоза. Водночас вона не погоджується з думкою громадян і наголошує, що наркотична залежність – це не злочин, а офіційно – хвороба, яку треба лікувати. А для залежних – створювати умови повернення до нормального життя у суспільстві. 

З нею погоджується й начальник відділу комунікації Головного управління Нацполіції в Полтавській області Юрій Сулаєв. Він називає найбільшим злом не наркозалежних, а  тих, хто варить наркотичні засоби, створює наркопритони та організовує трафіки наркотичних речовин. Отже, основним орієнтиром для поліції в Полтаві стала протидія організованій злочинності.    

Окрім того, у місті активно працюють із клієнтами служби пробації, серед яких також є наркозалежні. Цю службу відвідують громадяни, які відбувають покарання без позбавлення волі і яких суд зобов’язав регулярно спілкуватися з інспекторами. 

Як розповідає заступник начальника філії Центру пробації в Полтавській області Юрій Величко, інспектор пробації аналізує за статичними та динамічними показниками потреби людини та умови, які призвели до скоєння правопорушення. Надалі вони планують свою роботу, щоб працювати радше не з наслідками, а з причинами, що призвели до злочину.

“Ми виявляємо потребу людини через скринінгове анкетування. Воно виявляє маркери, які нам дають змогу вважати, що людина, скоріш за все, може бути дотичною до хвороб: ВІЛ/СНІД, гепатит С, туберкульоз. Наприклад, чи вживали ви колись ін’єкційні наркотики, чи були у вас незахищені статеві стосунки з невідомими або маловідомими людьми, чи часто ви кашляєте, чи є у вас коливання температури? Ці побічні питання дають змогу вийти на головне питання в анкеті: “А чи не хотіли б ви перевірити свій стан здоров’я?” Якщо людина хоче, ми рекомендуємо їй звернутися до консультаційного центру із соціальним працівником”, – пояснює Юрій Величко. 

Станом на початок жовтня чотири підрозділи пробації Полтави опікуються 457 клієнтами. Із них 218 пройшли анкетування. Після скринінгового анкетування 147 клієнтів направили на консультацію до соціального працівника. 80 людям провели тестування на ВІЛ, 79 – на гепатит С. Дванадцятьох направили на флюорографію, а 19 – на замісну підтримувальну терапію.

Юрій Сулаєв констатує, що із впровадженням у місті механізму перенаправлення наркозалежні починають проходити замісну підтримувальну терапію, а рівень як загальнокримінальних злочинів, так і злочинів, пов’язаних із наркотиками, зменшується. Так, станом на жовтень 2017 року на Полтавщині скоїли 1117 злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, а цьогоріч за той самий період – уже 772.

“Якось ми засудженому, який відсидів 26 років, показали відеозапис, як він працевлаштовувався. Після перегляду він сказав, що таку людину він би не взяв на роботу. Причина – сленг, одяг, манера поведінки. У нього в кожному реченні була лайка. Він подивився на себе з боку і був шокований. Наше завдання – виштовхнути людину в інше русло. Тому “Світло надії” зараз проводить тренінги для колишніх ув’язнених, щоб навчити людей практичним навичкам, як жити, як лікувати гепатит С, як відвідати лікаря, службу зайнятості”, – розповідає психолог та соціальний працівник “Світла надії” Ігор Прищепа.