МКЧХ не підтверджує перебування в полоні Юрія Кайова, попри те що росіяни його публічно судять у справі так званої херсонської дев’ятки

Херсонського підприємця та волонтера Юрія Кайова росіяни викрали на блокпосту в серпні 2022 року. Згодом чоловіка вивезли до Сімферополя, звідти – до Москви, а пізніше – до Ростова. Він проходить у гучній справі так званої херсонської дев’ятки – групи чоловіків, яких Росія звинуватила в “міжнародному тероризмі“. Та попри те, що справа зараз публічно розглядається в ростовському суді, Міжнародний комітет Червоного Хреста досі не підтвердив перебування Юрія в російській неволі. 

Про це виданню ZMINA розповіла його дружина Ольга Кайова.

Юрій Кайов. Фото: особистий архів Ольги Кайової

До повномасштабного вторгнення Юрій був підприємцем, а після окупації Херсона почав займатися волонтерством. Чоловік допомагав Червоному Хресту вивозити людей до Запоріжжя та завозити до міста гуманітарну допомогу.

У червні 2022 року Кайов вивіз дружину з дітьми до Запоріжжя, а сам повернувся до Херсона.

На початку серпня 2022 року окупаційна влада попередила волонтерів про те, що не пропускатиме гуманітарних рейсів від Червоного Хреста. Тож 5 серпня волонтери поїхали з черговою гуманітарною місією без відповідних посвідчень та уніформи. На виїзді з окупованої Херсонщини росіяни затримали Юрія та керівника волонтерської колони Олега. Останнього відпустили, а Кайова залишили у в’язниці.

Після викрадення чоловіка Ольга зверталася до окупаційних установ в Енергодарі, Мелітополі та Херсоні, але скрізь їй відповідали, що не знають, де перебуває Юрій. Жінка близько двох місяців нічого не знала про нього.

“Якось мені надіслали скриншот розмови, де було написано, що окупанти відпустили людину, яку п’ять днів тримали в камері з моїм чоловіком. Він написав: “Передайте Ользі, що її чоловік живий, більш-менш здоровий“. У січні до Києва приїхав інший чоловік, з яким Юрій перебував у камері. Той розповів, що з них знущалися та катували“, – пригадує жінка.

Після проведення “референдуму” в Херсоні з Ольгою зв’язався призначений росіянами адвокат Юрія. Він їй повідомив, що Юрія та ще вісьмох чоловіків судять в одній справі.

Кайова стверджує, що в Сімферопольському СІЗО чоловік підписав документи про нібито визнання своєї провини. Ольга вважає, що Юрій міг таке зробити лише через систематичне застосування до нього тортур.

“Наразі його утримують у СІЗО-1 Ростовської області. Там же його і судять. До цього Юрій перебував у Лефортово. Там він був у камері з росіянином, з яким він майже не спілкувався. На відміну від закритих судів у Лефортово, де на слуханнях міг бути лише адвокат, тут вони відкриті”, – зазначає вона.  

За словами дружини, вона листувалася з чоловіком через “Зонателеком”, поки росіяни не її обмежили. Через це останніми місяцями її листи чоловікові не передають. У попередніх листах Юрій писав, що умови утримування в Ростові у всіх є приблизно однаковими. У камері, розрахованій на дев’ять осіб, тримають 25 людей. Взимку в приміщенні висока вологість, є пліснява, дує з вікна та відсутнє опалення. Влітку у вщент переповненій камері, навпаки, спекотно та стоїть задуха, через що людям часто стає погано.  

“Кажуть, у сусідній камері у когось навіть серце зупинилося від спеки. Просто винесли тіло. Восени через відсутність опалення Юрій та інші перехворіли. Зараз у рукомийнику зламався кран, і адміністрація в’язниці сказала, що в них немає грошей на купівлю нового. В’язні замовили його у волонтерів, але він зник. Ймовірніше, його поцупив персонал. Тож у них тепер постійно тече вода”, – каже Кайова.

Через погане харчування в СІЗО Ольга намагається передавати чоловікові посилки двічі на місяць. Юрій просить сало, ковбасу, цибулю та часник. Самі в’язні не можуть купити продукти в магазині, який працює на території в’язниці, бо продавчині відмовляються приносити замовлення.

“Взагалі ставлення до українських полонених дуже погане. Наприклад, їх можуть не виводити на вулицю або в лазню тижнями. Мило та пральний порошок не видають місяцями. Ба більше, персонал навіть забрав засоби особистої гігієни, які надіслали рідні. Допомоги медичної майже немає. Один зі свідків розповів, що лікар приносить одну пігулку аспірину, розламує її на дві частини і каже: “Одна від голови, а інша від дупи”, – переказує Ольга Кайова слова свідка.

Юрій Кайов проходить у справі так званої херсонської дев’ятки, в межах якої дев’ятьох чоловіків звинувачують у “тероризмі”. Юрія та ще вісьмох осіб – Олега Богданова, Сергія Гейдта, Сергія Кабакова, Сергія Офіцерова, Сергія Ковальського, Дениса Ляльку, Констянтина Резника та Юрія Тавожнянського – звинуватили в тероризмі за трьома статтями Кримінального кодексу РФ: замах на злочин (ч. 1 ст. 30), акт міжнародного тероризму (ст. 361) та організація терористичної спільноти (ст. 205.4). За словами дружини Кайового, до викрадення окупантами чоловіки між собою не були знайомі.

6 жовтня 2022 року росіяни почали розглядати справу Юрія в суді в Сімферополі. Як зазначила Кайова, водночас два місяці його незаконного утримування не були зараховані.

“Як вони сказали, “це справи не стосується“. Його викрали, незаконно тримали в підвалі, вибиваючи зізнання для фабрикації справи. А тепер, за їхніми словами, це неважливо. Наскільки я зрозуміла, їх звинувачують у спробі замаху на колаборантів“, – додає вона.

Попри відкриту росіянами справу на Кайова МКЧХ не має інформації про його перебування в російській неволі. Співробітники організації пояснюють Ользі це тим, що його утримання не підтверджує РФ. Відповідно, таким людям Червоний Хрест навіть не може передати листи від рідних.

“За два роки полону вони від Червоного Хреста отримали лише три цукерки та один горіх. Я не знаю, що це був за Червоний Хрест. Непевно, російський. Але це мало вигляд як знущання. Їхні представники нічого не роблять для наших близьких. Умови утримання для них не покращились, росіяни що хочуть, те й роблять з ними”, – обурюється жінка.

Ольга була присутня на зустрічі з турецьким омбудсманом (Шерефом Малкочем. – Ред.), під час якої звернулася до нього з проханням відвідати Ростовське СІЗО № 1. Однак він так і не поїхав до РФ, бо остання не надала йому дозволу.

“В ООН тільки фіксують звернення для звітів, майбутніх судів тощо. Вони одразу кажуть, що нічим не можуть допомогти. В ідеалі в РФ усе мало б працювати як в Україні, де є доступ МКЧХ та ООН до російських військовополонених. У нас створено належні для них умови. Ми ж змушені все тягнути на собі, купувати всі речі та продукти за свій кошт. Міжнародні організації нічим нам не допомагають”, – бідкається дружина.

Як відомо, за повідомленнями пропагандистських медіа, на судовому засіданні вже виступив свідок у цій справі. Ним є колаборант і рідний брат колишнього нардепа Олексія Ковальова – Юрій Ковальов. Він стверджує, що водний мотоцикл його брата, на якому він діставався з лівого берега на роботу в Херсон після руйнування Антонівського мосту, замінували Костянтин Резнік і Юрій Кайов. Вони начебто працювали в Ковальова і знали, де його гараж. 

Варто додати, що Кайова та Резніка на момент “замінування” водного мотоцикла окупанти вже ув’язнили. Крім того, влітку 2022 року через численні блокпости росіян і проблеми з транспортним сполученням між правим і лівим берегом Херсонщини Кайов уже не міг дістатися до гаража фізично. 

Резнік стверджує, що в нього з Юрієм Ковальовим постійно виникали конфліктні ситуації через гроші за виконані роботи. Саме це і стало, на його думку, причиною ув’язнення. 

Нагадаємо, мешканця Херсона Сергія Офіцерова росіяни викрали з квартири батька 3 серпня 2022 року. Спочатку його утримували в Головному управлінні поліції Херсонської області, потім перевезли до Лефортово, а звідти – до Ростова. Чоловік також проходить у справі так званої херсонської дев’ятки, в межах якої місцевих чоловіків Росія звинуватила в “тероризмі”.

Перебуваючи в ув’язненні, Сергій захопився малюванням. Здебільшого він створює копії відомих картин, а також малює обличчя в’язнів, тюремний побут і своє рідне місто. Адміністрація СІЗО не в захваті від його хобі й часто знищує його роботи. Але інколи він встигає їх передати своєму батьку.