Чому важливо складати чорний список посадовців, причетних до порушення прав людини в Криму

З моменту окупації Кримського півострова Російська Федерація як держава-окупант і сторона міжнародного збройного конфлікту зухвало ігнорує норми міжнародного гуманітарного права та систематично порушує права людини щодо українських громадян, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни. Політично мотивованими переслідуваннями, свавільними ув’язненнями за сфабрикованими кримінальними справами, незаконними обшуками в помешканнях та судилищами на території окупованого Криму, депортаціями політув’язнених та ігноруванням їхнього становища в місцях несвободи Росія систематично порушує свої зобов’язання відповідно до міжнародного гуманітарного права та міжнародного права захисту прав людини.

Національні та міжнародні правозахисні організації протягом десяти років російської окупації Криму фіксували безліч фактів насильницьких зникнень, тортур, позасудових покарань, політично мотивованих переслідувань та незаконних ув’язнень кримських активістів, використання “юридичних” і позаправових механізмів та інструментів для прямої та непрямої дискримінації кримськотатарського корінного населення та українців Криму й знищення будь-яких форм руху спротиву окупації чи підтримки зв’язку з Україною. З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України кількість порушень прав людини на території Криму зростає, але до відповідальності за всі ці скоєні злочини досі нікого не притягнуто.

Усі незаконні дії з боку силовиків щодо цивільного населення на території тимчасово окупованого Криму вчиняють місцеві посадовці – колаборанти або переміщені громадяни Росії: слідчі, прокурори та судді. Персональні дані цих злочинців збирає та документує Центр прав людини ZMINA для внесення їх до Чорного списку посадових осіб і здійснення подальшої адвокації в Україні та за її межами, зокрема накладення персональних санкцій на таких посадових осіб.

Яка мета збору персональних даних посадовців?

Для того щоб мати можливість у перспективі притягнути окупаційних посадовців до кримінальної відповідальності за порушення прав людини в Криму, повинен бути дієвий механізм як на національному, так і на міжнародному рівні.

Тож створення Чорного списку посадових осіб має на меті показати цілісну картину щодо кількості посадовців, які причетні до переслідувань і незаконного ув’язнення цивільного населення в окупованому Криму та на території РФ, а також видів злочинів, що скоїли зазначені посадовці, з метою накладення персональних санкцій. Так, Центр прав людини ZMINA вже ідентифікував понад 260 посадовців, ​які є причетними до переслідувань кримчан. 

Наш Чорний список посадових осіб містить інформацію щодо працівників ФСБ РФ, слідчих, прокурорів, суддів, керівників СІЗО, в’язниць та медичних служб в окупованому Криму, які протягом десяти років окупації були причетні до порушень прав людини та грубих порушень норм міжнародного гуманітарного права стосовно активістів, журналістів, правозахисників та проукраїнської громадськості.

Етапи збору інформації

Для того щоб персональні дані кожного з фігурантів були зібрані максимально точно і змістовно, а також була можливість розглянути, у яких саме кейсах щодо порушень прав людини фігурують їхні прізвища, процес збору інформації охоплює такі етапи:

• аналіз фактів усіх можливих видів переслідувань, незаконних обшуків, затримань та ув’язнень цивільного населення з боку окупаційної влади Криму, насамперед стосовно незаконно утримуваних політичних в’язнів;
• ідентифікація посадовців, які були залучені до проаналізованих фактів порушень прав людини та норм МГП;
• збір масиву інформації про ідентифікованих посадових осіб з відкритих і закритих джерел (ПІБ, дата народження, громадянство, ІПН, серія та номер паспорта, біографічні дані, посада на час скоєння злочину, посада на момент проведення дослідження, опис злочину, до кейсів яких політичних в’язнів особа є причетною, пошук фото тощо);
• систематизація зібраної інформації в загальний список для подальшого його використання.

Які виникають виклики та проблеми під час пошуку інформації?

З огляду на те що останні декілька років Російська Федерація намагається приховувати від громадськості, журналістів, правозахисників та інших зацікавлених сторін дані про посадовців, причетних до переслідування цивільного населення на території окупованого Кримського півострова, постає проблема доступу до персональних даних посадових осіб з відкритих та закритих джерел. Адже з вебсайтів судів Росії поступово зникає (видаляється) інформація про судові рішення в справах, що пов’язані з громадянами України.

Велика кількість справ, які проходять за статтями, що стосуються “державної зради” та “диверсій”, є засекреченими як для родичів потерпілих, так і для громадськості. Такі обставини унеможливлюють пошук інформації з відкритих джерел та обмежують доступ до даних, які є закритими, або даних не досить для якісної їхньої систематизації з метою накладання на посадову особу персональних санкцій в Україні або за кордоном.

Водночас попри ускладнення для пошуку інформації про посадовців, які цілеспрямовано щодня порушують права українців на території Криму, ми маємо продовжувати докладати всіх зусиль для притягнення їх до відповідальності за скоєні злочини як на національному, так і на міжнародному рівні.

За якими “принципами” діють посадовці, коли незаконно затримують або засуджують громадян України на території Криму?

Для окупаційних посадовців не має значення, чи людина має інвалідність, чи її стан здоров’я не дозволяє відбувати незаконне покарання в місцях неволі, а також місцях, де немає відповідної медичної допомоги. Як показує практика, РФ сама ж порушує свої власні закони, наприклад коли ув’язнює людей з інвалідністю, які за законодавством не можуть відбувати покарання у в’язницях через стан здоров’я. Тенденцію порушення власного законодавства з боку окупаційних посадовців можна розглянути на прикладі справи Олександра Сізікова. 

Олександр Сізіков є одним зі 117 кримських мусульман, які зазнали переслідування з боку окупаційної влади за нібито причетність до “Хізб ут-Тахрір”. У 2009 році Олександр Сізіков потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримав численні травми та повністю осліп. Він отримав інвалідність I групи. Крім труднощів, пов’язаних з адаптацією до життя без зору, Олександр Сізіков також боровся за права репресованих в окупованому Криму.

7 липня 2020 року в Криму пройшла чергова хвиля свавільних обшуків у будинках мусульман, після яких шість осіб були взяті під варту, а Олександра Сізікова помістили під домашній арешт через інвалідність. Прокурорами в його справі виступали Сергій Володимирович Айдинов, Корнєєва С. В. До фабрикації справи причетні старший слідчий Управління ФСБ Росії в “Республіці Крим та м. Севастополі”, старший лейтенант юстиції Сергій Босієв та ще один слідчий Олександр Лавров. Судді “Київського районного суду міста Сімферополя”, які головували під час розгляду справи проти Сізікова, – Ольга Павлівна Кузнецова та Катерина Валеріївна Чумаченко.

17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив незрячого Олександра Сізікова до 17 років позбавлення волі. Суддею в цій справі був Кирило Миколайович Кривцов. 13 вересня 2024 року військовий апеляційний суд міста Власиха Московської області РФ в особі судді Максима Олександровича Паніна залишив чинним вирок і постановив узяти Сізікова під варту. Вже наступного дня російські поліцейські прийшли до його будинку для арешту, погрожуючи застосуванням сили та відповідальністю в разі “невиконання законних вимог співробітників поліції”.

Це все відбулося всупереч російським законам, адже, відповідно до постанови уряду РФ (ПП РФ № 54 от 6 февраля 2004 года “О внесении изменений в перечень заболеваний, препятствующих отбыванию наказания”), наявність у засудженого хвороби, що супроводжується повною сліпотою, є підставою для звільнення від відбування покарання.

“Влада” тимчасово окупованого Криму має на меті залякати й кримськотатарську молодь викраденнями та сфабрикованими справами й вироками, забираючи можливість будувати своє майбутнє.

Як у справі Аппаза Куртамета, який у липні 2022 року дав у борг своєму другові 500 гривень. 22 липня його затримали в Генічеську російські силовики, затримання було оформлене в пункті пропуску Чонгар на адміністративному кордоні Херсонської області з Кримом. Звідти його відправили до фільтраційного табору, в якому під час перевірки телефона виявилося, що знайомий Куртамета, якому він позичив гроші, служить у добровольчому батальйоні “Крим”. Слідчі ФСБ Росії подали його позику як “фінансування незаконного збройного формування”.

До 8 жовтня 2022 року про місце перебування Аппаза Куртамета й статус нічого не було відомо. Його батьки робили спроби з’ясувати місце перебування сина.

Через два місяці, у жовтні 2022 року, суддя підконтрольного Росії Київського районного суду Сімферополя Віктор Крапко обрав стосовно Аппаза Куртамета запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з підозрою в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 208 Кримінального кодексу РФ (“Організація незаконного збройного формування або участь у ньому”).

Суддя Оксана Карчевська оголосила вирок у кримінальній справі, визнала Куртамета винним і призначила покарання у вигляді семи років позбавлення волі з відбуванням першого року у в’язниці, а решти строку в колонії суворого режиму.

Ми бачимо, що російська репресивна машина щодо українських громадян тільки посилюється, адже окупаційні посадовці мають величезний страх перед усіма, хто не підтримує свавілля та чинить спротив проти порушення прав людини російською владою.

Нарі Усенко, аналітикиня Центру прав людини ZMINA