В Ірпені відбулася акція-нагадування про військовополонених та бранців Кремля
Учора, 23 листопада, в місті Ірпені вкотре відбулася акція “Не мовчи. Полон вбиває” на підтримку військовополонених і цивільних, яких утримують в російській неволі.
Про це повідомляє журналістка видання ZMINA.
Люди вишикувалися у живий ланцюг біля входу до Центрального парку по обидва боки дороги. Вони тримали в руках плакати з портретами родичів та з гаслами: “В бій перші, а на обмін останні”, “Герої мають бути вдома”, “Поки ми живемо, вони виживають” та “Поверніть сміливих додому”. Машини, які проїжджали повз них, постійно сигналили.
За словами мера Ірпеня Олександра Маркушина, ініціаторами заходу були родини безвісти зниклих та військовополонених, які проживають у місті. Перші акції були нечисленні, тож вони почали закликати містян приєднуватися до них.
“До речі, є люди, яких обміняли й вони повернулися до родин. Серед них є азовці, військові з інших підрозділів та цивільні. Я вважаю, що такі акції мають проводитися у кожному місті”, – каже мер.
Маркушин наголосив, що місцева влада допомогла родинам бранців поставити один білборд з інформацією про їхніх рідних по вулиці Соборній. Ще декілька планують встановити найближчим часом.
За даними міського голови, наразі відомо, що у полоні перебувають до 10 мешканців Ірпеня – як військових, так і цивільних.
“Я вперше прийшла на акцію в Ірпені, бо до цього здебільшого їздила до Києва. У мене зник безвісти брат з 46 аеромобільної бригади. Це відбулося під час бою під Покровськом вісім місяців тому “, – розповідає Вікторія.
Чоловік ще однієї учасниці акції Вероніки Артем захищав Маріуполь, він перебував разом зі своїми побратимами на заводі “Азовсталь”. Вже пройшло 30 місяців як Артем перебуває у полоні, але вона не має жодних звісток про нього. Тож жінці невідомо, де саме його тримають і у якому він стані.
“Він ще на “Азовсталі” отримав кульове поранення ноги, тому при виході з заводу він на одну ногу не міг стати. Їм не надається медична допомога, оскільки росіяни не дотримуються жодних міжнародних законів. МКЧХ жодного разу нам нічим не допоміг, навіть з листуванням“, – додає вона.
У кожній акції також бере участь ГО “Цивільні в полоні”. Одна з його членкинь, Оксана Дорохова, так пояснила свою присутність на заході: “Ми хочемо, щоб українці не забували й пам’ятали про цивільних в полоні. Вони знаходяться в таких самих умовах, що й військовополонені, і без надії на повернення, тому що цивільних не обмінюють. Але питання з їхнім звільненням наші посадовці мають вирішити. Ми теж хочемо побачити своїх близьких вдома”.
Людмила Машкова, ще одна учасниця акції від ГО “Цивільні в полоні”, прийшла нагадати про свого сина Олексія Ященка. Його разом з трьома іншими ірпінцями – Артуром Баранцем, Русланом Філіпенком та Денисом Деревʼянчуком – росіяни викрали 2 березня 2022 року. Наразі немає жодної інформації про місцеперебування хлопців.
“Знаємо лише, що їх тримали у Гостомелі в морозильних камерах. Ще були чутки, що вони перебували в Новозибкові, (Брянська область РФ) але підтвердження немає. Хочемо добитися, щоб їх включили до обміну та про них пам’ятали”, – каже мати.
Нагадаємо, 26 жовтня у Києві відбулася акція “Цивільні в полоні: за ґратами байдужості” на підтримку безвісти зниклих та незаконно ув’язнених росіянами громадян України. Захід, який організувала ГО “Цивільні в полоні”, зібрав близько 150 родин. Також на ньому були присутні представники Координаційного штабу та Офісу омбудсмана. Під час акції родичі тримали в руках плакати зі світлинами своїх близьких, яких викрали та утримують в неволі окупанти.