Документалісти припускають, що вказівки режисерки Ріфеншталь під час зйомок фільму могли спричинити загибель євреїв

Режисер Андрес Веєль у своєму документальному фільмі “Riefenstahl” висловив припущення, що німецька режисерка Лені Ріфеншталь могла закликати вбивати польських євреїв у 1939 році. Це припущення базується на аналізі її листів.

Про це повідомляє The Guardian.

Лені Ріфеншталь. Фото: Ullstein Bild

Так, у фільмі “Ріфеншталь”, прем’єра якого відбулася на Венеційському кінофестивалі наприкінці серпня, зазначається, що режисерка захоплювалася нацистською партією та її соратниками аж до самої смерті у віці 101 року в 2003-му, що суперечить її пізнішим заявам про відмову від підтримки нацистів.

Сценаристом і режисером фільму виступив Андрес Веєль, і це перший документальний проєкт, який мав повний доступ до архіву Ріфеншталь. У ньому висвітлюються нові деталі, що підтверджують участь режисерки у зйомках під час однієї з перших масових розправ над польськими євреями, коли вона короткий час працювала військовою кореспонденткою.

Ріфеншталь супроводжувала Адольфа Гітлера до Польщі на початку Другої світової війни у вересні 1939 року і стала свідком злочинів у місті Конське, що на півдні Польщі.

Фото: Everett / Shutterstock

У листі, датованому 1952 роком, знайденому в її архіві, стверджується, що Ріфеншталь могла бути причетною до цих вбивств. У листі, який написав молодший офіцер її колишньому чоловікові Петеру Якобу, майору штурмових загонів нацистської партії, міститься інформація з військового звіту про різанину.

У листі йдеться, що Ріфеншталь, “ймовірно, перед зйомкою на ринковій площі”, вимагала “прибрати євреїв з цієї території”.

Молодший капрал, передавши ці слова, заявив, що вони зрештою прозвучали як: “Позбавтеся від євреїв!”. Деякі польські євреї намагалися втекти, після чого пролунали постріли.

Веєль стверджує, що, якщо ці твердження правдиві, і Ріфеншталь мала певний вплив на смерть євреїв у Конському. 

Фільм заснований на приблизно 30 годинах аудіозаписів післявоєнних телефонних розмов Ріфеншталь з громадськістю, зокрема і з колишніми нацистами, які підтримували її ідеї. Один анонімний абонент заявив, що “мораль і доброчесність” нацистської епохи повернуться, на що Ріфеншталь погодилася, сказавши, що німецький народ до цього приречений.

Ці записи доповнюються сотнями годин домашнього відео, знятого її партнером Хорстом Кеттнером, де показано безтурботне життя на їхньому маєтку на озері в Пьоккінгу, на південному заході від Мюнхена.

Фільм Веєля також детально висвітлює епізоди життя Ріфеншталь, які демонструють її байдужість до тих, хто не відповідав нацистським ідеалам сили і краси. Наприклад, відомого кінорежисера Віллі Цільке, якому доручили зняти пролог до її фільму “Олімпія”, помістили до психіатричної лікарні через перевтому та психоз після завершення проєкту. У 1937 році його примусово стерилізували, і, хоча Ріфеншталь знала про його становище, вона не стала на його захист.

Веєль і продюсерка фільму Сандра Майшбергер наголошують, що сприйняття Ріфеншталь як геніальної мисткині, яка нібито використовувала свою майстерність лише для розвитку кар’єри, потребує переосмислення. Однак вони очікують на негативну реакцію, оскільки Ріфеншталь і досі має значну підтримку в кінематографічних колах.

Майшбергер, яка брала інтерв’ю у режисерки у 2002 році до її 100-річчя, зазначила, що після цієї зустрічі в неї залишилося більше запитань, ніж відповідей. Вони з Веєлем скептично ставилися до можливості знайти істину серед сотень коробок із матеріалами, що залишилися в спадщину Ріфеншталь, які, як зрозуміли історики та дослідники, вона значною мірою відредагувала.

Проте, Веєль та Майшбергер вважають, що вони знайшли докази того, що Ріфеншталь до кінця свого життя залишалася вірною нацистським переконанням.

Нагадаємо, що у серпні цього року німецький суд підтвердив вирок для 99-річної колишньої секретарки нацистського концтабору Штуттгоф Ірмгард Фурхнер за її співучасть у вбивстві понад 10 тисяч людей.

Суд 2022 року заявив, що Фурхнер “була поінформована і, працюючи стенографісткою в комендатурі концтабору Штуттгоф з 1 червня 1943 року до 1 квітня 1945 року, свідомо підтримувала факт, що 10 505 вʼязнів були жорстоко вбиті”.

Фурхнер судили в суді для неповнолітніх, оскільки на момент скоєних злочинів їй було 18, а потім 19 років, і суд не зміг однозначно визначити “зрілість її розуму” на той час.