Інстинкт самозбереження: “Ніч на Банковій” об’єднала українських активістів

“Які б не були поранення, в першу чергу зупиняйте кровотечу. Чим раніше зупините кров, тим більше шансів у вас вижити”.

“Якщо ви бачите, що на вас має намір напасти людина з ножем, краще втікайте. Якщо втекти шансів немає, відібрати ніж у супротивника шансів теж мало, тому в бою максимально тримайте дистанцію”.

Майже через п’ять років після початку Революції гідності на Банковій просто неба інструктори з тактичної медицини та ножового бою розповідають сотням громадських активістів, як вберегтися від ножового нападу та як не вмерти від втрати крові. 

Понад півсотні нападів на громадських активістів за останній рік змусили прийти під Адміністрацію президента людей з різними політичними поглядами та ідеями. Вони об’єдналися на акції “Мовчання вбиває” в пошуку спільного захисту від нападів, частота яких постійно зростає. 

“Нас запитують, чому ми прийшли до президента, чому ми не йдемо до МВС. Там ми вже були! І РНБО навіть проводило засідання, але ніхто так і не покараний, ніхто з замовників не заарештований”, – виголосив ведучий “Ночі на Банковій”. 

“У четвер треба бути в Києві. Це наша безпека!” – напередодні закликала їхати до столиці на акцію одеська активістка Аліна Радченко, яка у 2016 році очолила так званий “Антитруханівський майдан”. 

У вересні 2017-го в Одесі жінку побили невідомі. Перед тим вона голосно заявила про незаконну забудову на землях  військового аеродрому. Попри оприлюднені фото нападників, ні виконавці, ні замовники нападу досі не покарані.

Напад на Радченко був другим після побиття в червні 2017-го екоактивістки Світлани Підпали.

“Одеса в біді. Це корупційна біда, яку ми не можемо подолати сам на сам. Нам потрібна підтримка. Нинішніх “хазяїв” нашого міста Одеса цікавить лише як засіб наживи. Чотири роки ручні депутати мера Труханова виконують і перевиконують план з передачі найцінніших об’єктів міста в приватні руки”, – просить про підтримку через відеозвернення Підпала, яка не змогла приїхати до Києва.

“Після того як я намагалася отримати дозвільні документи по двох об’єктах, на яких велася забудова і які зв’язані з бізнес-партнером Труханова Володимиром Галантерником, багаторазово судимий незнайомий мені чоловік підійшов до мене біля дому, забризкав мене газовим балоном і побив. Суд відбувся тільки по виконавцям. Замовників і посередників ніхто навіть не шукав”, – з відчаєм у голосі заявила Підпала.

Перекваліфікувавши справу нападу на активістку як хуліганку, нападників суд відпустив. 

В Одесі з літа 2017 року сталося чотирнадцять нападів на громадських активістів, волонтерів, журналістів. Семеро з них постійно протистоять міській владі, зокрема Олег Михайлик, у якого стріляли 22 вересня цього року. Він пережив клінічну смерть.

“Я думками попрощався з ним, думав, що він помер. Я і всі мої побратими, колеги, журналісти не відчувають себе в Одесі у безпеці. За вимогою охорони я ношу бронежилет, але позавчора в Ізмаїлі мене попередили, що, крім бронежилету, я буду носити ще й каску”, – заявив на Банковій одеський журналіст Григорій Козьма.

На нього разом з керівником місцевого “Народного руху України” Михайлом Кузаконем 2 серпня був скоєний замах на вбивство. Вбити їх хотіли, інсценувавши ДТП. Потім у суді Козьма почув, що завершити “невдалий” замах нападники планували за кілька днів уже з вогнепальної зброї. 

Козьма – автор дев’ятнадцяти розслідувань щодо зловживань посадових осіб на Одещині. Дев’ять з них стали предметом для кримінальних проваджень. Дві справи відкрили в НАБУ.

“Одеська влада фактично чинить диверсію в тилу України. Наприклад, знищує єдиний на півдні України аеродром. Ми боїмося, що Одеська міська рада може взяти на себе функції окремої республіки”, – додав журналіст.

Трьох нападників на Козьму і Кузаконя затримано й арештовано, замовників не знайдено.

“Поки ми тут стоїмо, на когось із активістів готується новий замах, бо замовників не покарано. А поки замовники на волі, їм не складно винайняти чергового ідіота за кількасот доларів для виконання нападу, каліцтва, вбивства когось із активістів, волонтерів чи журналістів”, – виголосив одесит Сергій Стерненко, який за перші півроку 2018-го заявив про три напади на себе. В тому числі із застосуванням травматичного пістолета та ножа.

Було затримано лише виконавця щодо одного з нападів, замовників – жодного. В державній охороні Стерненку відмовлено. Півтора місяця тому він виявив під своїм авто пристрій для стеження. 

“Чому не знаходять замовників? Бо мала місце угода між центральною владою та регіональними фінансово-промисловими групами, яким наданий доступ до місцевих ресурсів в обмін на підтримку центральної влади та посилення її позицій у регіоні. Жертва, яку принесли одесити у 2014 році, щоб зберегти місто в межах української держави, знівельована угодою з кримінальними групами.

Про те, що угода працює, свідчить бездіяльність правоохоронних органів в областях щодо корупційних дій влади та нападів на активістів. І насправді це страшно. Бо це схоже на “Одеську народну республіку”, де не діють закони України”, – каже лідер одеського “Автомайдану” Віталій Устименко, якого порізали ножем 5 червня серед білого дня. 

Лише через три з половиною місяці, коли спроба вбивства Олега Михайлика отримала всеукраїнських резонанс, в один день затримали і підозрюваних у замаху на Устименка.  

“Якщо цю угоду між центральною владою і місцевими кланами не розірвати, якщо ми не зупинимо це просування криміналітету в регіонах, тоді будемо щомісяця говорити вже не про замахи, а про вбивства активістів”, – додав Устименко.

“У великих містах розвинене громадянське суспільство, там активісти один одного підтримують. У маленьких містечках усе значно складніше. Там людина залишається сам на сам у своїй боротьбі”, – заявила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, тримаючи плакат з фотографією загиблого Миколи Бичка з Харківщини.

Активіста в червні 2018-го знайшли повішеним. Селяни не повірили в самогубство і почали вимагати чесного розслідування. Проте, за словами Печончик, поліція саботує слідство, а людей залякали. 

На Банкову прийшов і вісімнадцятирічний Сергій Чагаров із села Гатне на Київщині. Він уже три роки протистоїть місцевій владі, викриваючи її корупційні дії.

У результаті у 2017 році прямо на сесії районної ради його вхопив за шию місцевий депутат. А в серпні 2018-го на подвір’я його будинку невідомі кинули світлошумову гранату. 

Поліція кваліфікувала справу як хуліганство. Зараз Сергій разом з адвокатом вимагають перекваліфікації і пишуть скарги на бездіяльність Києво-Святошинської поліції.

“Зв’язок між усіма нападами в Україні в тому, що всюди саме місцева влада намагається розправитися з активістами, які їй перешкоджають”, – каже Центру інформації про права людини Чагаров. 

“З чого стартувала ця масова атака на громадянське суспільство – з історії про обов’язкове електронне декларування громадських активістів. Тим самим центральна влада дала сигнал усім, що активістів можна і треба щемити. Якщо в Києві щемлять інформаційними атаками, то на регіональному рівні – ломом у голову”, – каже голова ГО “Центр протидії корупції” Віталій Шабунін.

Про бездіяльність правоохоронних органів у справах активістів він знає з власного досвіду. Коли в липні Шабуніна облили зеленкою до хімічного опіку очей, нападників поліція відпустила навіть без адмінпротоколу.

“Наближаються вибори, ви працюватимете на дільницях, у штабах, вас будуть бити. Нам лишається лише боротися. Тому я дуже вас прошу не розходитися, насамперед не розходитися ментально один від одного. Бо громадянське суспільство роз’єднане. За п’ять років це, напевно, вдруге, коли ми об’єдналися, маючи різні політичні погляди”, – закликав до спільних дій нардеп Мустафа Найєм.

Учасники акції передали в Адміністрацію президента відкрите звернення з вимогою визнати репресії проти активістів, скликати позачергове засідання РНБО, розслідувати всі випадки нападів на активістів, створити в парламенті тимчасову слідчу комісію щодо серії нападів, а також публічного звіту міністра внутрішніх справ.

На згадку про свої вимоги активісти залишили трафаретні малюнки на перехресті Банкової та Інститутської.