Координаційний штаб має списки цивільних заручників, які передає організаціям з обмінів – представник КШ
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими мають власну базу для обліку цивільних заручників. Списки цих людей співробітники КШ передають усім міжнародним організаціям, долученим до обміну військовополоненими й повернення цивільних.
Про це в коментарі ZMINA повідомив представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олександр Щербань.
“Найголовніше – це облік. Ми створили базу даних, де обліковуємо кожного цивільного, який перебуває в полоні або якого викрали. Усі ці списки також є в міжнародних організацій, які залучені до переговорного процесу щодо обміну військовополонених та повернення цивільних”, – зазначив Щербань.
Він додав, що його відомство разом з іншими державними органами також працює над питанням реабілітації колишніх бранців Кремля. Зокрема, вирішують, які саме медичні заклади за це відповідатимуть.
Представник КШ особливо наголошує на тому, що орган, який він представляє, ініціював доопрацювання законопроєкту щодо цивільних заручників. Наразі йде робота над питанням зарахування до пенсійного стажу терміну перебування людини в російських місцях несвободи.
“Люди, які повернуться з полону, не мають відчувати, що вони залишилися на узбіччі життя. Ми постійно займаємось як військовими, так і цивільними. Головне – їх повернути додому. А ми вже знайдемо шляхи, як їх повернути до життя”, – додає Олександр Щербань.
Нагадаємо, нещодавно офіційно запрацювала робоча група на базі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, що опікуватиметься питаннями цивільних заручників, яких незаконно утримує країна-агресор. Очолив групу представник Омбудсмана Олександр Кононенко. Це стало можливо після внесення Кабміном відповідних правок до постанови №257.
Створення робочої групи, яка б займалася поверненням цивільних заручників додому, вимагали родини бранців ще в липні 2023 року. Вони хотіли, щоб українська влада нарешті створила єдиний орган, який опікувався б їхніми проблемами. Адже їм доводиться щоразу звертатися до різних інстанцій та писати до них десятки запитів, щоб отримати відповіді на свої запитання. Сімʼї неодноразово заявляли, що їх ігнорують, не помічають та вдають, нібито цивільних заручників не існує.
