Банківські послуги не доступні для людей з інвалідністю

Призначення повної опіки над такими людьми позбавляє їх доступу до правосуддя і права на самостійний спосіб життя.

Як зазначено в альтернативній доповіді омбудсмана про стан виконання Конвенції ООН про права інвалідів, опублікованій на офіційному сайті ООН, держава не виконує взяті на себе зобов’язання з підтримки людей з інвалідністю в користуванні їх правоздатністю.

Це стосується, насамперед, повнолітніх людей з інвалідністю внаслідок психічних порушень, оскільки чинний механізм захисту полягає у визнанні їх у судовому порядку недієздатними та призначення над ними повної опіки. У цьому випадку всі рішення і юридичні дії здійснює опікун, що обмежує права людей на рівність і недискримінацію, доступ до правосуддя, на самостійний спосіб життя та залучення до місцевої спільноти, на сім’ю, право голосу і так далі.

Люди з інвалідністю зазвичай не мають рівного доступу до банківських позичках, іпотечних кредитах і іншим формам фінансового кредитування. Більшість банків взагалі відмовляють у наданні їм кредитів, мотивуючи свою відмову їхньою неплатоспроможністю.

Більшість приміщень, де розташовані відділення банків, є архітектурно недоступними для людей, що пересуваються на візку, термінали (банкомати) розташовані занадто високо або відокремлені від споживача з інвалідністю сходами, які той самостійно не може подолати.

Інформація на дисплеї банкомату недоступна для людей з обмеженнями зору, також недоступно більшість сайтів банків, через які можна здійснювати операції з банківськими картками. Також для людей з обмеженнями зору є проблемою відтворення власного підпису кілька разів, через що банки відмовляють в обслуговуванні.

Як підкреслюється в доповіді омбудсмана, люди з обмеженнями слуху відчувають проблеми у спілкуванні з банківськими співробітниками без допомоги перекладача, через що такі люди не завжди усвідомлюють зміст угод, які вони підписують у банку.

Нагадаємо, в основу цієї доповіді покладено результати моніторингової діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у співпраці з громадськими правозахисними організаціями за останні три роки.