Депортація українців з ТОТ була завчасно спланованою метою російської влади – аналітики ZMINA
Так звана евакуація, яка відбувалась на ТОТ України з лютого 2022 року, не була спрямована на захист цивільного населення, а мала за мету незаконне переміщення людей. Заходи “евакуації” були заплановані заздалегідь, адже ще 20 лютого, тобто до початку повномасштабного вторгнення, влада Ростовської області Росії почала підготовку 188 пунктів тимчасового розміщення (ПТР) для мешканців тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей на своїй території. А вже у жовтні 2022 року на території РФ було розгорнуто 807 таких пунктів.
Про це під час презентації звіту про ознаки та контекст депортації українців росіянами розповіла правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
Онисія СинюкПравова аналітикиня Центру прав людини ZMINA під час презентації звіту “Депортація громадян України на територію РФ: ознаки та контекст”
У своєму звіті ZMINA проаналізувала свідчення людей, які постраждали від депортації, а також інформацію з відкритих джерел від початку повномасштабної війни та до 4 березня 2023 року.
Онисія Синюк нагадала, що вже у березні 2022 року була видана постанова уряду Росії про розподіл українського населення по суб’єктах федерації.
“Тобто українське населення планували розпорошити територією РФ для того, щоб ускладнити їхнє повернення”, – вважає аналітикиня.
Вона навела приклад, коли людям, вимушеним виїхати до РФ, всіляко перешкоджали їхати далі, до країн Євросоюзу, звідки вони б мали можливість згодом повернутись додому:
“Одна з постраждалих розповіла, що їй кілька разів відмовляли у придбанні квитка до ЄС. Одного разу відмовили через те, що в неї було лише свідоцтво про народження дитини, вдруге – через епідемію коронавірусу в країнах ЄС”.
Також ZMINA задокументувала випадки, коли людей обманом вивозили до РФ. Наприклад, групі людей з Маріуполя пообіцяли, що вивезуть до Запоріжжя, а повезли вглиб окупованої території:
“Після перевірки російські військові дозволили людям зайти в автобуси, повідомивши, що всі автобуси будуть їхати до Запоріжжя. Однак людей привезли у Нікольське, тобто глибше на окуповану територію для проходження фільтрації”.
Загалом українців в Росії відразу по приїзду змушували їхати далі вглиб РФ, ізолювали від людей, з якими вони приїхали, та садили на потяги, не повідомляючи, куди вони відправляються.
При цьому у Росії не було законних підстав для переміщення, евакуації, українців до РФ. Переміщення, відповідно до міжнародного гуманітарного права, можна назвати евакуацією лише за двох підстав: якщо це необхідно для безпеки населення або є вагомі причини військового характеру. Росія часто посилається на гуманітарну катастрофу як підставу для евакуації, але катастрофу створила сама РФ, наприклад, знищивши інфраструктуру в Маріуполі.
“Евакуація у пріоритеті має відбуватися в межах держави населення. А переміщувати українців Росія на свою територію могла, лише якщо цього неможливо було уникнути”, — каже Онисія Синюк.
Вона підкреслює, що коли говорять про депортацію, слід зауважити, що основною характеристикою є примусовість переміщення. Тобто застосування примусу в даному контексті – це не тільки фізичний вплив, коли людей силоміць посадили в автобус. Треба враховувати психологічний тиск, погрози, залякування і загальну атмосферу страху, яка дуже часто панує на окупованих територіях. Тому що саме цей примусовий характер і визначає те, що у людей не було вільного вибору, щодо того, чи виїжджати й куди виїжджати:
“Ми дослідили, що Росія створила на окупованих територіях такі умови, за яких неможливо було залишатися на цих територіях. Зокрема, та гуманітарна ситуація, яка була в Маріуполі буквально відразу після повномасштабного вторгнення – втрата світла, води, газу та зв’язку. Люди змушені були під обстрілами шукати можливість знайти їжу та питну воду. Медичної допомоги також не було. Мало того, медичні заклади також були об’єктами нападу”.
Вона навела цитату зі свідчень мешканки Маріуполя про те, як вони почували себе на цій території та що саме спонукало їх виїхати:
“Це не просто був стрес, це з ранку до вечора постійне відчуття страху. Я прокидалася від страху, що моя дитина помирає від голоду. Вона просила у мене то хліб, то яблуко, а в мене не було нічого цього. Ми були позбавлені звичайних умов: не могли помитися, переодягнутися у чисте, сходити до туалету. І постійно довкола була смерть”.
Й не слід забувати, що на окупованих територіях панують погрози, переслідування та психологічний тиск щодо українського населення.
“Зокрема організацією ZMINA станом на 11 березня 2023 року було зафіксовано 503 випадки насильницького зникнення активних громадян України на окупованих територіях. І це лише випадки, зафіксовані нашою організацією. На цей час також відомо, що після деокупації українських територій там були виявлені катівні, де утримували та застосовували тортури до місцевих мешканців”, — розповіла Онисія Синюк.
ZMINA також задокументувала ситуації, коли від фільтраційного пункту на окупованій території до кордону з РФ людей везли три дні, не давали води, їжі. Виходити на зупинках дозволяли лише людям похилого віку. Людей селили в приміщення з жахливими умовами тощо. Крім того, самі фільтраційні заходи — довгі тримання людей в одному місці, психологічний тиск, збір особистих даних та інше — не тільки не передбачені евакуацією, а є окремим порушенням.
Відео з брифінгу можна подивитися тут. Завантажити звіт можна за посиланням.
Раніше ZMINA розповідала, як діяла окупаційна влада в тимчасово окупованих населених пунктах Харківщини, аби спонукати людей “евакуюватися” у РФ.
Центр прав людини ZMINA входить до коаліції “Україна. П’ята ранку”, яка почала роботу 25 лютого 2022 року. На сьогодні коаліція об’єднує 33 неурядові організації та чотири індивідуальних експерти. Вони поєднали свої зусилля для системного документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних у ході російської збройної агресії проти України.
