Європейський суд з прав людини став на бік очевидиці ДТП, яку примусили сплачувати компенсацію за коментар журналістам
Європейський суд з прав людини став на бік очевидиці ДТП, яку примусили сплачувати компенсацію за коментар журналістам: інтереси заявниці представляли юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) та адвокат Олександр Нагорний.
Про це 23 березня повідомили на сайті УГСПЛ.
Джерело: freepik.comСудді ЄСПЛ ухвалили рішення у справі Удовиченко проти України, одноголосно встановивши порушення права заявниці за статтею 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів.
В УГСПЛ розповіли, що заявниця у справі стала очевидицею ДТП в центрі Рівного 2008 року, внаслідок якого тяжкі тілесні ушкодження отримав пішохід. Під час відвідування потерпілої особи в лікарні заявниця надала коментар журналісту, який висвітлював подію, сказавши, що”Деякий час з машини ніхто не виходив, потім вийшло троє людей; на місці події залишилося двоє людей; з дверей водія вийшов син Б.”.
Пізніше кілька місцевих медіа опублікували відео та письмові матеріали щодо ДТП, включно із відеозаписом коментаря заявниці та його дослівну стенограму, а також заяви інших очевидців, які стверджували поміж іншим, що водій був п’яний, а потерпілу збили на пішохідному переході. У супровідних повідомленнях журналісти припустили, що до аварії причетний депутат місцевої ради М.Б., син ексдепутата Верховної Ради Б.
За фактом ДТП відкрили кримінальне провадження, проте невдовзі справу закрили. Під час розслідування заявницю допитали як свідка, вона надала поліції ті самі покази, що й у своєму коментарі журналісту 4 грудня 2008 року.
В листопаді 2009 року М.Б. та його батько подали проти заявниці та низки ЗМІ позов щодо спростування недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію. В ході розгляду редакції уклали мирову угоду з позивачами й видалили свої матеріали зі згадкою про причетність М.Б. та його батька до події ДТП. Заявниця відмовилася укладати мирову угоду.
Національний суд визнав недостовірною інформацію, надану заявницею в інтерв’ю, зазначивши, що вона не довела протилежного, та зобов’язав її виплатити компенсацію моральної та матеріальної шкоди, а також спростувати надану інформацію.
Представники заявниці звернулися до ЄСПЛ, оскільки, на їхнє переконання, цивільне провадження проти неї та подальше покарання порушили право на свободу вираження поглядів.
Суд розглянув справу з точки зору статті 10 Конвенції з прав людини й встановив, що для заявниці довести те, що вона бачила на власні очі, як того вимагали національні суди, було б дуже складно, якщо не неможливо. Водночас судді не побачили проявів того, що відповідачка не проявила належної обачності та діяла недобросовісно, коли робила заяву. Вона була переконана в правдивості своєї заяви, а отже, діяла сумлінно та вважаючи, що оприлюднення інформації про обставини ДТП, свідком якої вона була, відповідало інтересам суспільства.
Тому втручання в її право на свободу вираження поглядів не було необхідним у демократичному суспільстві, вирішили в ЄСПЛ.
Європейський суд звернув увагу, що українські суди не намагалися дослідити мотив надання коментаря заявницею, але визнав цей елемент недоречним. Вони також не оцінили контексту, у якому було зроблено твердження заявниці, а саме, що коментар було зроблено на прохання журналіста, який висвітлював ДТП, невдовзі після події та задовго до завершення кримінального розслідування у справі. Понад те, заявниця не використовувала жодних образливих чи зневажливих зауважень щодо позивачів і не зайняла жодної позиції щодо вини будь-кого з причетних осіб, а просто переповіла послідовність подій, свідком яких вона була.
Водночас наслідки судових рішень національних судів для заявниці були серйозними, а покарання — невідповідним і тяжким. Докази, надані заявницею, свідчать про те, що понад п’ять років вона намагалася сплатити суму відшкодування, непропорційно велику у порівнянні з її заробітною платою. Їй заборонили виїжджати за кордон, доки вона не виплатить її повністю. Зважаючи на обставини цієї справи, не було підстав для накладення на заявницю таких суворих наслідків, вирішив суд.
Суд дійшов висновку, що існує очевидний зв’язок між підставами, за яких було встановлено порушення прав заявниці, та матеріальною шкодою, якої вона зазнала. Водночас заявниця зазнала моральної шкоди, яка не може бути виправлена визнанням порушення Конвенції у цій справі. Тому ЄСПЛ постановив виплатити заявниці компенсацію шкоди сумарно у розмірі 14 300 євро.
Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Юлія Коваленко пояснила значення справи для України. У ній ЄСПЛ дійшов висновку, що дозвіл свідкам подій, які могли бути пов’язані з кримінальними правопорушеннями, публічно, добросовісно розповідати про те, що вони безпосередньо спостерігали та належним чином повідомили владі, якщо вони не зобов’язані дотримуватися таємниці розслідування, є аспектом захисту свободи вираження поглядів і за певних обставин може відповідати суспільним інтересам — § 50 рішення ЄСПЛ у справі.
Тобто суд наголосив, що свобода вираження поглядів очевидців злочину, захищається Конвенцією при наданні ними коментарів у ЗМІ.
Зважаючи на те, що рішення ЄСПЛ є обов’язковими та розглядаються як джерело права, надалі при розгляді таких справ висновки Суду повинні використовуватися як усталена правова позиція для усіх національних судів.
