Дружина кримського політв’язня Руслана Зейтуллаєва – Мер’єм Зейтуллаєва повідомила про погану систему охорони здоров’я у виправній колонії у Башкортостані, де росіяни незаконно утримують громадянина України.
Про це інформує громадське об’єднання “Кримська солідарність”.
Руслан Зейтуллаєв
Засуджений до 15 років позбавлення волі чоловік вже сім років відбуває термін у в’язниці у політично мотивованій кримінальній справі “Хізб ут-Тахрір”.
Повідомляється, що дружина подолала 2,5 тисячі кілометрів, щоб зустрітися з чоловіком.
За її словами, на тривале побачення вона повезла ліки, на які не потрібен рецепт: цитрамон, анальгін, парацетамол та темпалгін. Але адміністрація місця несвободи не дозволила їх передати.
“Хотіла написати заяву. Але вони сказали, що це він має писати, тож у мене не прийняли ліки. І я повернулася з ними додому”, – розповіла Мер’єм.
Мер’єм Зейтуллаєва
Жінка також повідомила, що Руслан Зейтуллаєв страждає від зубного болю.
“Коли він виходить на вулицю в мороз, який у Салаваті сягає -35, відбувається запальний процес, оголюються зубні нерви і в результаті сильно болить щелепа та зуби”, — так пояснила вона причину, через яку вона везла до колонії ліки.
Також у політв’язня з’явився висип невідомого походження.
“Висип поширюється по всьому тілу. Місце вогнища підсихає та з’являється вже в іншому місці”, — повідомила вона.
Нагадаємо, 14 лютого 2003 року на закритому судовому засіданні Верховний суд РФ визнав терористичною ісламську політичну партію
“Хізб ут-Тахрір”. Ця релігійна організація легально діє в Україні, зокрема в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим. Росія всупереч міжнародному гуманітарному праву використовує в Криму своє кримінальне законодавство.
Правозахисники вважають, що тоді рішення Верховний суд РФ ухвалив необґрунтовано, з порушенням гласності та рівності сторін, оскільки в закритому процесі брала участь лише сторона обвинувачення, а саме ФСБ. Представники організації не мали змоги донести свою позицію до справи. Водночас на території більшості країн світу організація діє без обмежень на рівні національних законодавств. На всій території України, зокрема в Автономній Республіці Крим, діяльність партії не заборонено, активісти організації займалися випуском газети, могли відкрито говорити в ЗМІ та проводити масові публічні заходи.
Як відомо, у січні 2015 року до будинку Зейтуллаєвих увірвалися співробітники ФСБ і після обшуку затримали голову родини.
Північно-Кавказький окружний військовий суд 7 вересня 2016 року визнав Зейтуллаєва винним в “участі в терористичному співтоваристві” і засудив його до 7 років позбавлення волі.
Російська прокуратура оскаржила це рішення у Верховному Суді Росії, і справу знову направили до Північно-Кавказького окружного військового суду на перегляд. Слідчі органи наполягали на тому, щоб Зейтуллаєва визнали не учасником, а організатором терористичного співтовариства.
Відповідна стаття Кримінального кодексу Росії передбачає санкцію від 15 років позбавлення волі до довічного ув’язнення.
27 липня Верховний суд Росії відхилив апеляцію Зейтуллаєва і
збільшив термін ув’язнення із 12 років до 15. У відповідь на це севастополець оголосив голодування, яке тривало більш як два тижні. Це було вже третє голодування за час перебування Зейтуллаєва під вартою.
Кримська правозахисна група нагадує, що переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, – це порушення ст. 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), оскільки за міжнародним гуманітарним правом РФ не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованій території.
За
оцінюванням правозахисної організації “Крим SOS”, щонайменше 35% вироків нинішнім жертвам політично вмотивованих кримінальних переслідувань у Криму ухвалено після початку повномасштабного вторгнення. Здебільшого це люди, яких обвинувачують у нібито причетності до ісламської політичної організації
“Хізб ут-Тахрір” або добровольчого кримськотатарського
батальйону імені Номана Челебіджіхана.
“Крим SOS”
вказує, що сумарний термін жертвам політично вмотивованих переслідувань у Криму за рік повномасштабного вторгнення становить 699 років і 9 місяців.
Правозахисна організація наголошує, що ігнорування воєнних злочинів російських окупантів призвело до погіршення ситуації з правами людини в окупованому Криму. А відсутність реакції міжнародної спільноти на окупацію Криму та подальші злочини окупантів полегшили Росії завдання з перетворення півострова на плацдарм для вторгнення на материкову Україну рік тому.
