У межах закону про медіа Рада заборонила публічно поширювати мову ворожнечі щодо ЛГБТ

13 грудня Верховна Рада України 299 голосами за прийняла Закон “Про медіа” №2693-д, у якому, зокрема, забороняється публічно поширювати висловлювання, які підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та їхніх груп на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Такі дії віднесено до значних порушень.

Про це пише координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO Святослав Шеремет.

Фото: Getty Images

Так, під “публічно” мається на увазі поширення в медіа та на платформах спільного доступу до відео. Національній раді з питань телебачення і радіомовлення надано право застосовувати заходи реагування на факти порушення будь-якими масмедіа (а саме – лінійними аудіовізуальними медіа, друкованими медіа та онлайн-медіа) вимог законодавства.

“Крім виміру правового, є вимір ціннісний. Україна зміцнює себе тим, що послідовно плекає власні цінності, співзвучні цінностям об’єднаної Європи. Рівноправність і соціальне розмаїття і є такою цінністю. І наші цінності різко контрастують із засадами “російського світу”, який послідовно пригноблює спільноти ЛГБТІ, вичавлюючи їх з публічного та інформаційного простору. Маємо усвідомлювати, що головна підстава долучитися до об’єднаної Європи – це саме ціннісна спорідненість”, – наголосив Шеремет у коментарі для ZMINA. 

Тож Рада заборонила поширювати у будь-якій формі матеріали, які містять ознаки або підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб та їхніх груп на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, зокрема в агітації всеукраїнських референдумів. Поширення таких висловлювань віднесено до значних порушень. 

Як зазначає Шеремет, віднині навіть теоретичні голосування більшості за обмеження прав меншості стають неможливими. 

Також Рада встановила, що статут Національної суспільної телерадіокомпанії України повинен віднині містити вимоги до поширення інформації про різні групи населення, зокрема ЛГБТ. 

“Зауважте: нове законодавство про медіа залишає свободу слова недоторканною, натомість проводить червону лінію, яка відмежовує вільний обмін думками від зловживань. При цьому ця червона лінія проведена дуже ліберально, адже за всіма супротивниками ЛГБТІ залишена свобода казати все, що завгодно; давати будь-які оцінки, включаючи вкрай негативні; вільно цитувати священні тексти. Єдине, що віднині поза законом, – це поширення через медіа прямих закликів до утисків і дискримінації”, – пояснює експерт.

Тому, як додає Святослав Шеремет, нагальна потреба для всіх медіа, зокрема до індивідуальних блогерів – добре вивчити, що таке дискримінація, а також прочитати Закон “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. 

Відомо, що законопроєкт підтримали 299 народних депутатів. Однак боротьба за нинішню заборону поширення підбурювань до дискримінації на підставі сексуальної орієнтації має тривалу історію: цю вимогу до уряду активісти ЛГБТ-руху висували ще у 2008 році.

“Відтоді було безліч раундів і спроб це зробити. Поступово сформувалися два потужних табори — прихильників та опонентів таких новацій. Нарешті у 2019–2020 роках було написано кілька законопроєктів, які увібрали в себе потрібну норму, зокрема №2693 і №2693-1. Потім у 2020 році був законопроєкт №3316 Ольги Василевської-Смалюк, який опоненти прозвали “диктаторським”. Зрештою у 2021 році ще два законопроєкти вийшли з-під пера Інни Совсун – №6325-1, №6327-1″, – розповів Шеремет.

Наостанок він додав, що захист громадянської рівності для ЛГБТІ та унеможливлення дискримінації на підставах сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності – це тренд державної політики. Наступний крок – революційна новація з запровадження якщо не шлюбної рівності, то принаймні реєстрованого цивільного партнерства.

“Далі має бути довгоочікуване запровадження відповідальності за злочини, мотивовані нетерпимістю, зокрема гомофобією та трансфобією. Після – впорядкування антидискримінаційного законодавства таким чином, щоб ознаки СОГІ згадувалися не фрагментарно в окремих галузях правового регулювання, натомість перетворилися на необхідну складову політики в галузі прав людини як такої. Це саме той шлях в інтересах людей, тобто нас із вами, який є найпотужнішим стимулом лишатися в Україні, битися за перемогу і мріяти про майбутнє”, – підсумував він. 

Нагадаємо, що петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні набрала 25 тисяч голосів ще в липні. Тоді голова ГО “Українські військові ЛГБТ за рівні права” та об’єднання ЛГБТ-військових Віктор Пилипенко закликав усіх небайдужих підписати петицію про легалізацію одностатевих шлюбів, а Верховну Раду та президента України зробити все, щоб відповідні закони були ухвалені.