У Києві глядачі вже зараз дивляться унікальний для України фільм “Я бачу”

В Україні сьогодні відбудеться прем’єра фільму “Я бачу”. Цей фільм про історії та відчуття незрячих людей, які відважились на 33-денну подорож Україною на велосипедах-тандемах. Про мальовничі куточки України, про її доброзичливих людей. А ще – про фізичну та інформаційну недоступність для людей з інвалідністю, про інклюзивні підходи і впевненість: обмежує не інвалідність, обмежує – дискримінація.

Про це розповідають організатори кінопоказу, інформує кореспондентка Центру інформації про права людини.

Фільм “Я бачу” був відзнятий під час Всеукраїнського велопробігу “Бачу! Можу! Допоможу!” улітку 2015 року. За 33 дні учасники подолали більше 3000 км та проїхали 10 областей України. У листопаді 2015 фільм презентували у  штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку  в рамках панельної дискусії “Можливості поза інвалідністю”, що організувало Постійне Представництво України до ООН.

Українські глядачі переглянуть фільм доповнений тифлокоментарем – додатковою аудіодоріжкою, яка описує те, що відбувається на екрані для  незрячих людей. Програмний комплекс, який допомагає у створенні тифлокоментарів для фільмів, розробив кандидат технічних наук, асистент Національного університету “Львівська політехніка”, паралімпійський чемпіон з фехтування Андрій Демчук. 

“Важливо не кожну хвилину описувати, а й залишати місце для домислювання. Як би це зробили зрячі люди, дивлячись на картинку”, – коментує Андрій Демчук. 

“Я бачу” – це не перший фільм, який Андрій Демчук доповнив тифлокоментарем. У його доробку – мультфільм “Сонячний каравай” та фільм “Доторкнись і побач”.

Співорганізаторка велопробігу та координаторка інформаційної кампанії FightForRight Юлія Сачук коментує, що фільм “Я бачу” намагалися зробити інклюзивним. Щоб він був цікавий не лише певній групі незрячих, а всім.

“Коли нас бачили на велосипедах, ми трішки руйнували стереотипи про незрячих. Адже повсякчас поширено, що незрячих не беруть на роботу, чи їм відмовляють у наданні якоїсь послуги”, – коментує Сачук.

На підтвердження цих слів додає коментар учасниця велопробігу Світлана: “Мені 43 роки, і це не заважає крутити педалі. У цьому році я проїхала 750 кілометрів, і дуже хочу повторити цю велоподорож в наступному році. Я вже літала, стрибала, пірнала на глибини. Страху в мені немає – головне рух. Лінь – це великий обмежувальник не тільки незрячих людей, а будь-кого. Для незрячих людей відсутність зору – не є обмеженням. І люди, які зустрічали нас у дорозі, були трішечки здивовані. А ми розповідали: нас не треба жаліти, може, допомагати, і то, коли тільки попросимо про це…”

Режисерка Ольга Фразе-Фразенко про фільм: “Для мене – це історії людей, які багато що зробили в своєму житті вперше. Фільм про сміливість – зробити цей крок і виходити за свої рамки. І якщо ми часто говоримо про інклюзивний підхід, коли у тандемі є зрячий пілот та незрячий штурман, для мене – це є підтримка та дружба”.

Велопробіг Україною стартував вперше у 2015 році, продовжився у 2016 році. Фільм “Я бачу” побачать міста велопробігу, зокрема, Львів, Одеса, Тернопіль, Рівне та інші.