“Пару людей поховали в садочку, а інших вивозили на харчосмакову фабрику”: подробиці окупації Високопілля
Високопільську громаду окупували в середині березня. Звідти виїхали кілька тисяч людей. А ті, що залишалися, щодня стикалися з воєнними злочинами російських окупаційних військ. Журналісти “Медійної ініціативи за права людини” поспілкувалися з головою Високопільської ОТГ Ганною Шостак-Кучмяк напередодні інформації про звільнення центру громади та задокументували свідчення про Високопілля та інші села поблизу.
Про це йдеться на сторінці організації.
Фото: фейсбук-сторінка Високопільської громадиЯк розповідає Ганна Шостак-Кучмяк, 13 березня по Високопіллю вдарили “Градами”. Зруйнували дитячий садочок та понад десять будинків. Тоді в селі загинув чоловік на ім’я Володимир. Йому відірвало ногу, а отримані травми були несумісні з життям. Він був першим загиблим серед цивільних. Пізніше у Високопіллі померли ще троє цивільних пенсіонерів, які пережили Другу світову війну.
Коли село опинилося під окупацією, голова громади пішла домовлятися з російськими військовими, щоб поховати загиблих, зокрема бійців ЗСУ. Командир окупаційної армії відповів: “Чекайте. Ми будемо мінятися. Ваших 200-х – на наших 200-х. Такий закон війни”.
Минуло кілька днів, але обміну тілами не відбулося. Голова ОТГ пішла до російського командира знову, але дозволу на поховання на кладовищі не домоглася. Людей поховали в лікарняному парку, біля будівлі моргу.
Як зазначає Шостак-Кучмяк, багато солдатів окупаційних військ говорили російським суржиком і хизувалися, що мають такий самий паспорт, як і жителі Херсонщини. Жінка припускає, що це “деенерівці”. Але були й росіяни: жінка відрізняла їх за якістю умундирування – у них була більш доглянута форма, якісніше взуття, різноманітніша зброя та техніка, засоби захисту.
Командував так званими “деенерівцями” командир батальйону з позивним Броня – чоловік до 30 років, який весь час ходив у бандані та мав багато татуювань. Одне з них у вигляді напису “За родной Донбасс”. Інших двох, які також мали керівні посади у своєму підрозділі, звали Черепаха та Восток.
Щойно росіяни зайшли у Високопільську громаду, одразу почали викрадати в людей легкові й вантажні автомобілі, малювати на них літери Z. Окупанти вимагали від голови громади показати їм будинки атовців та погрожували, що в них є списки українських військових.
Особисто Ганна Шостак-Кучмяк бачила інший список. У ньому були всі підприємці громади, тобто люди, які теоретично мали гроші. За ним російські військові ходили по хатах і грабували людей.
Щойно окупаційні війська зайшли до Високопілля та інші сіл громади, там почали зникати люди. Одного разу голова громади почула від місцевих, що росіяни вбивають людей, а тіла ховають до підвалу одного з житлових будинків. Там жив самотній пенсіонер Федір, а неподалік був блокпост окупаційних військ.
“Я підходжу до цього Федора, питаю: “Це правда, що у вас у підвалі мертві цивільні лежать?” Він побілів, аж затрусився. Каже: “Я боюся, не буду говорити”. Прошу його: “Скажіть одне слово – так чи ні”. Він каже: “Так”. А потім у нього виривається: мовляв, пару людей поховали в садочку. А інших вивозили на харчосмакову фабрику, від якої там уже нічого не лишилося. І в шурф скидали”, – переказує жінка.
Голова ОТГ вмовляла чоловіка перейти в іншу хату, до родичів або виїхати з громади, наголошуючи, що він є свідком і його можуть так само вбити, як і інших цивільних. Зрештою, так і сталося. Федора поховали сусіди.
В інших селах громади, каже Ганна Шостак-Кучмяк, також зникають люди. Їй відомо про одне з головних місць утримання людей в селі Нововознесенівка – там заручників тримають у школі.
У громаді не лишилося жодного населеного пункту, де не зникла хоча б одна людина. Місцеві з Високопілля повідомляють голові ОТГ, що біля місцевого будинку культури зробили велику братську могилу, де поховали понад 20 людей, стільки ж – зникли безвісти.
Нагадаємо, що після деокупації Високопілля там уже задокументували випадки застосування тортур, жорстокого поводження з цивільними особами, знищення майна й імовірні випадки сексуального насильства.
