У Євросоюзі спростували сім найнебезпечніших міфів про російсько-український конфлікт
Проєкт Євросоюзу “ЄС проти дезінформації” спростував сім найпоширеніших і найнебезпечніших міфів про російсько-український конфлікт, який триває з 2014 року.
Результати дослідження оприлюднено на сайті проєкту.
Джерело: euvsdisinfo.euЙого автори наголосили, що від початку окупації Криму та військової агресії на сході Росія веде постійну, контрольовану державою кампанію дезінформації проти України. Вона спрямована на росіян, жителів сусідніх з РФ країн, Євросоюзу та інших і має на меті маніпулювання інформацією та вплив на громадську думку.
Військова ескалація з боку Росії, що розпочалася навесні 2021 року на кордоні з Україною та в окупованому Криму, ще посилила цей “шквал дезінформації”, а іноді відвертої брехні, підкреслили дослідники.
Міф 1: “Нинішня напруженість є результатом послідовно агресивної поведінки України та її союзників на Заході. Росія тільки захищає свої законні інтереси й не є відповідальною за цей конфлікт”
Насправді Росія продовжує порушувати міжнародне законодавство й інші ухвалені нею ж угоди. Окупацією Кримського півострова, актами збройної агресії проти України РФ, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН, порушила щонайменше 12 міжнародних та двосторонніх договорів. Зокрема, Статут ООН, Гельсінський Заключний акт і Паризьку хартію, які гарантують суверенну рівність і територіальну цілісність держав, недоторканність кордонів, утримання від погрози силою або застосування сили, а також свободу держав вибирати чи змінювати власні заходи безпеки.
Міф 2: “Цей конфлікт спровокувала ситуація в Україні. Є докази того, що Україна вчиняє звірства проти російськомовного населення на сході країни. Росія має втрутитися, зокрема, й тому, що Україна та Росія – “одна нація”. Україна просто належить до “привілейованої сфери впливу” Росії”
Твердження про те, що Україна нападає на власну територію та переслідує власних громадян, є абсурдними. Щоб активізувати внутрішню підтримку військової агресії Росії, контрольовані російським урядом ЗМІ невтомно намагаються заплямувати репутацію України, звинувачуючи її нібито у вчиненні геноциду в Східній Україні, безпідставно проводячи паралелі з нацизмом та Другою світовою та вигадуючи розповіді, які мають викликати в аудиторії негативні емоції.
Є багато прикладів таких вигаданих історій, які найкраще ілюструє відомий приклад з російського телевізійного репортажу, де українські війська звинувачують у тому, що вони розіп’яли маленького хлопчика на Сході України на початку конфлікту. Фактчекери швидко довели, що історія була повною вигадкою. Подібні історії з’являються й далі.
Немає жодних доказів того, що російськомовні люди чи етнічні росіяни на Сході України зазнають переслідувань. Це підтверджено звітами Ради Європи, Верховного комісара ООН з прав людини та ОБСЄ.
Міф 3: “У будь-якому разі Україна змушена звернутися до Росії, тому що ЄС і Захід не зацікавлені в цій країні та покинули її”
Насправді Україна стала одним з головних партнерів ЄС. Протягом останніх років це партнерство було закріплене в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС та в Поглибленій і всеохопній зоні вільної торгівлі. ЄС є найбільшим торговельним партнером України, на якого припадає понад 40% її товарообігу, також він фінансує широкий спектр програм в Україні в межах Східного партнерства та підтримує Україну в реалізації її плану реформ. Із 2014 року ЄС надав Україні 17 мільярдів євро позик і грантів.
Євросоюз із 2014 року послідовно підтримує суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Також ЄС увів обмежувальні заходи проти Росії за свідому дестабілізацію України, зокрема й на Кримському півострові. ЄС також підтримує Україну в посиленні стійкості до дезінформації та кібератак.
Міф 4: “У нинішній кризі винні НАТО і Захід. Якби вони виконали свою обіцянку не розширювати альянс, Росія не відчувала б загрози”
Насправді НАТО ніколи не давало такої обіцянки, ба більше: ніхто про неї не просив. Російські державні ЗМІ часто стверджували, що радянському лідеру Михайлу Горбачову “усно” пообіцяли, що НАТО не розширюватиметься за межі об’єднаної Німеччини. Але сам російський політик спростував це твердження в інтерв’ю 2014 року, заявивши, що “тема “розширення НАТО” взагалі не обговорювалася в ті роки.
Твердження про те, що НАТО пообіцяло не розширюватися, помилково описує саму природу альянсу. НАТО, як оборонний союз, не “розширюється” в імперіалістичному сенсі. Рішення щодо членства в НАТО ухвалюють кожен окремий заявник і 30 нинішніх союзників за НАТО. Кожна суверенна держава може обрати свій шлях, і її сусіди не мають права втручатися.
Міф 5: “Через агресивне розширення НАТО Росія оточена ворогами й має захищатися”
Жодна країна чи альянс не планують вторгнення в Росію. ЄС і Україна є рішучими прихильниками встановленого європейського порядку безпеки. До того ж Росія є найбільшою за географією країною світу з населенням понад 140 мільйонів осіб і має одну з найбільших збройних сил у світі з найбільшою кількістю ядерної зброї. Тож абсурдно вважати Росію країною, яка відчуває “гостру загрозу”. РФ має менше за одну шістнадцяту сухопутного кордону з державами-членами НАТО. З 14 країн, з якими межує Росія, лише п’ять є членами НАТО.
Існує кілька міжнародних організацій, двосторонніх угод і форматів, у яких Росія може брати участь у співробітництві та мирному діалозі. Наприклад, у межах ОБСЄ та режимів контролю над озброєннями. ЄС зберігає відкритими канали зв’язку з РФ як невіддільну частину політики п’яти керівних принципів Євросоюзу щодо Росії.
Водночас Україна, як суверенна країна, має повне право обирати свою політику та союзи, в яких вона бере участь. Думка про те, що Росія повинна мати право вето на суверенні рішення України, є безпідставною.
Міф 6: “У будь-якому разі Росія не є відповідальною за нинішню напруженість в Україні. Україна свідомо порушила Мінські домовленості, а Захід продовжує озброювати Україну. Росія повинна швидко реагувати, захищаючи свої кордони. Провокація йде із Заходу”
Росія є стороною Мінських угод, і це найсвіжіші офіційні документи, в яких РФ підтвердила суверенітет і територіальну цілісність України. Проте Росія зі свого боку не виконала Мінських домовленостей. Російська сторона та її маріонетки не зуміли забезпечити припинення вогню, відвести важке озброєння, здійснити повний обмін політичними в’язнями або забезпечити доставлення гуманітарної допомоги на основі міжнародного механізму.
Навпаки, Росія сприяє незаконним збройним формуванням на Сході України, не дозволяє безперешкодного доступу спостерігачам СММ ОБСЄ, зокрема до українсько-російського кордону, де (дуже обмежена) моніторингова місія припинила діяльність через вето Росії влітку 2021 року.
Саме Росія зібрала 140 тисяч військових і воєнну техніку на кордонах України, зокрема й на окупованому Кримському півострові.
Водночас Україна виконала такий обсяг Мінських домовленостей, який було можливо, не маючи контролю над територією, і роз’яснила виконання кожного пункту. Україна ухвалила і продовжила з оновленнями законодавство про особливий статус і амністію (2014), а також підготувала проєкт закону про місцеві вибори (2014). Україна також ухвалила зміни до Конституції, щоб надати більше автономії непідконтрольним територіям (2015).
Міф 7: “ЄС у будь-якому разі слабкий і неактуальний. Навіщо взагалі говорити з ЄС?”
Росія наполегливо намагається переконати світ, що ЄС слабкий і не зацікавлений у просуванні міжнародного миру та безпеки. Російські посадовці та державні ЗМІ регулярно зображують ЄС як застаріле утворення, нездатне впоратися з кризами, чи то російсько-український конфлікт, чи будь-яке інше міжнародне питання.
Те, що після закінчення Другої світової війни в Європі мир, уже є достатнім спростуванням цього твердження, йдеться в дослідженні. ЄС у координації з ООН, НАТО, ОБСЄ, Радою Європи, членами Великої сімки та іншими міжнародними партнерами зробив відчутний внесок у мир і безпеку в європейському регіоні та за його межами, зокрема в Україні.
Раніше ZMINA розповідала про те, що Російська Федерація зробила Україну тестовим майданчиком для дезінформаційних спецоперацій Кремля, що породжує низку викликів.
