Захист обвинуваченого кримського судді Чорнобука звинуватив журналіста в “державній зраді”

Печерський райсуд Києва 14 грудня в кримінальній справі щодо ексголови Апеляційного суду АР Крим Валерія Чорнобука перейшов до стадії допиту свідків. Допитувати почали свідків сторони обвинувачення. Першим був екс-журналіст Центру журналістських розслідувань Сергій Мокрушин, відеороботи якого лягли в основу кримінального провадження про державну зраду екссудді. Під час допиту захист обвинуваченого звинуватив самого журналіста в державній зраді.   

Кримінальне провадження проти екссудді ґрунтується, зокрема, на відео Центру журналістських розслідувань (ЦЖР), з якого випливає, що Чорнобук 24 березня 2014 року ознайомлював в актовій залі “суддів” з наказом окупаційної влади, розповідав про подальшу роботу в незаконних “судах” та необхідність вивчати російське законодавство.   

В інтерв’ю журналісту ЦЖР Сергію Мокрушину підозрюваний так обґрунтовував свою подальшу роботу та роботу інших суддів у незаконних “судах” тимчасово окупованого Криму: 

Ми складали присягу не президенту, не народу, а присягу судді. Тому жоден суддя, який вирішив залишитися працювати суддею в апеляційному суді, місцевих судах Республіки Крим, не порушує присяги судді України.

На початку судового засідання 14 грудня адвокат Чорнобука Костянтин Грицишен заявив низку клопотань про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які суддя Віта Бортницька задовольнила. 

Так, до прикладу, частина з них стосувалися комплексної психолого-лінгвістичної експертизи від 28 лютого 2018 року, яку ініціювало слідство. Експерт-психолог дійшов висновку, що в публічних виступах Валерія Чорнобука, а саме під час зборів суддів в актовій залі та в інтерв’ю, містяться прямі та непрямі спонукання до формування цільової аудиторії для переходу на службу до Російської Федерації. 

Натомість сторона захисту вважає, що експерт вийшов за межі своїх повноважень, надаючи відповідь у цьому питанні. Тож захист надав суду оригінали відповідей Дніпровського, Одеського та Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз, які, за словами адвоката, підтверджують позицію захисту.

Так, зокрема, інститут судових експертиз в Одесі повідомив, що досліджуване питання належить до експертної спеціальності лінгвістичного дослідження усного мовлення. 

Прокурор Автономної Республіки Крим Трохим Луговий під час засідання звернув увагу, що це була не тільки психологічна, а й комплексна експертиза. 

“Експерт не вийшов за межі своїх повноважень, оскільки він самостійно не здобував дані, а керувався тими, які дали йому експерти з лінгвістики”, – відповів Луговий. 

Також адвокат обвинуваченого вважає, що правоохоронці порушили порядок вручення підозри, адже його підзахисний має адвокатський статус. На переконання Грицишена, навіть якщо людина не веде адвокатської діяльності, статус адвоката за нею все одно зберігається. 

До матеріалів справи також долучили копію ухвали Київського апеляційного суду, якою суд звільнив Чорнобука з-під варти. 

“Це має важливе значення, бо через статус судді Чорнобука незаконно затримали та повідомили про підозру. Хоча він і не працював на посаді судді, однак оскільки суд скасував рішення Верховної Ради про його звільнення з обійманої посади, то, відповідно, статус судді у Чорнобука залишився, на підставі чого Київський апеляційний суд звільнив його з-під варти”, – сказав Грицишен. Водночас він додав, що через це подаватиме на наступних засіданнях клопотання про неприпустимість здобутих під час слідчих дій свідчень його підзахисного.    

Надалі суд перейшов до допиту свідків сторони обвинувачення. Валерій Чорнобук клопотав, щоб суд дозволив фільмувати засідання у зв’язку із суспільним резонансом. На це суддя Віта Бортницька, вказуючи на настінні відеокамери, повідомила, що засідання фільмується. Утім, вона дозволила знімати допит на окрему відеокамеру Валерія Чорнобука. 

Під час засідання допитували колишнього журналіста Центру журналістських розслідувань Сергія Мокрушина. Він повідомив, що на момент окупації півострова жив у Криму і кримські журналісти спостерігали, як у березні 2014 року топпосадовці переходили на бік Російської Федерації. Серед них був і Валерій Чорнобук. З публічних джерел та джерел самопроголошеної влади журналістові стало відомо, що Чорнобук 11 березня 2014 року брав участь у представленні незаконної “прокурорки Криму” Наталії Поклонської.

Відповідаючи на запитання прокурора, Сергій Мокрушин розповів, що дізнався про представлення Поклонської з повідомлення незаконної “прокуратури”.

“У ньому згадувалась участь самопроголошеного глави Криму Сергія Аксенова, ексдепутатки Верховної Ради АРК Ольги Ковітіді. На ютуб-каналі “прокуратури” є відеозапис, де Валерій Чорнобук сидить за одним столом з цими людьми. Пані Поклонська стоїть за трибуною, відбувається представлення нової очільниці “прокуратури”, і пан Чорнобук аплодує цьому”, – сказав журналіст.     

Він також повідомив про мету інтерв’ю та запису лекції ексголови апеляційного суду. Судова інформація була однією зі спеціалізацій ЦЖР. У центрі було також видання “Бюро судової інформації”, яке висвітлювало розгляд судових справ, відстежувало роботу кримських судів та, зокрема повідомляло про обшуки в апеляційному суді, які передували призначенню Валерія Чорнобука. 

“Звісно, ми стежили за тим, щоб відбувається із судовою владою в Криму. Коли ми зрозуміли, що голова апеляційного суду зробив дрейф у бік окупантів, ми вирішили взяти в нього інтерв’ю, щоб зафіксувати це і дізнатися, як працюватимуть надалі “суди”, щоб бути корисними нашій аудиторії”, – розповів журналіст. 

Адвокат Костянтин Грицишен під час допиту цікавився, коли й з якими виданнями Мокрушин працював у Криму. Медійник своєю чергою повідомив про тиск окупаційної влади на ЦЖР, зокрема про епізод улітку 2014 року, коли до редакції прийшла “федеральна служба судових приставів” та опечатала все майно видання. 

Подаємо уривки судового допиту свідка. 

Костянтин Грицишен: До якого часу ви перебували на території Кримського півострова? 

Сергій Мокрушин: До березня 2015 року. 

Костянтин Грицишен: Що ви робили?

Сергій Мокрушин: Я вів журналістську діяльність, працював для Чорноморської ТРК та готував матеріали для різних незалежних ЗМІ. 

Костянтин Грицишен: Хто з вами в Криму працював на Чорноморську ТРК? 

Сергій Мокрушин: Це має стосунок до справи? 

Костянтин Грицишен: Звичайно. 

Сергій Мокрушин: Я не розкриватиму цієї інформації, тому що люди залишаються там. 

Російський паспорт

Адвокат обвинуваченого екссудді Костянтин Грицишен

Костянтин Грицишен: Ви є громадянином Російської Федерації? 

Сергій Мокрушин: Ні. 

Костянтин Грицишен: Ви отримували російський паспорт. 

Сергій Мокрушин: 2014 року я отримав окупаційне посвідчення особи. 

Віта Бортницька: Навіщо? (Посміхається.) 

Сергій Мокрушин: Дії посадовців, які обіймали високі пости на момент 2014 року, зокрема й пан Чорнобук, і які намагалися надати легітимності факту окупації Криму, призвели до того, що населення Криму вимушене було брати російські паспорти. Там була така реальність, що без цього посвідчення особи неможливо отримувати різні сервіси: від медичних до банківських. 

Віта Бортницька: Чому ви не переїхали на територію України? 

Сергій Мокрушин: Це моє право жити на моїй землі. [Адвокат обвинуваченого сміється.] Це не смішно. Я вимушений був виїхати з Криму після того, як почав отримувати погрози від співробітників ФСБ, коли відбулись обшуки у співробітників Центру журналістських розслідувань Наталі Андрієвської та Наталії Кокоріної. Після обшуку в Наталії Кокоріної я зранку виїхав із Криму і вже не повертався, бо розумів, що наступним буду я. 

Костянтин Грицишен: Ви кажете, окупаційне посвідчення особи, а інші судді отримують паспорти громадянина РФ. Так що це?

Сергій Мокрушин: Воно видається у формі паспорта громадянина РФ. Відповідно до українського законодавства, ці документи не визнаються чинними й не є підставою для набуття громадянства Росії та підставою для втрати українського громадянства. 

Костянтин Грицишен: Так посвідчення особи чи паспорт? 

Сергій Мокрушин: Окупаційне посвідчення особи, як зазначено в законодавстві.

Віта Бортницька: А що на ньому написано?

Сергій Мокрушин: Паспорт громадянина РФ. Але я підкреслюю правовий статус цього “аусвайсу”. 

Адвокат обвинувачуваного озвучив у суді також номер окупаційного паспорта Сергія Мокрушина і хотів дізнатися, чи дійсно це той самий паспорт, утім журналіст повідомив, що не пам’ятає цього. 

Костянтин Грицишен: …Як ви проходили процедуру отримання паспорта? Як ви його отримали?

Сергій Мокрушин: Я просто прийшов у паспортний стіл, і він був уже готовий. 

Костянтин Грицишен: Як це – “він був готовий”?

Сергій Мокрушин: Ну, так, я жодної заяви не писав. З українського громадянства не виходив.  

Костянтин Грицишен: А коли ви отримували паспорт, там, я знаю, дається присяга на вірність Росії. Не було такого?

Сергій Мокрушин: Такого не було. 

Далі час від часу адвокат почав повторювати запитання, зокрема про мету отримання паспорта, пояснення на які журналіст уже надавав. Суддя ці питання не завжди знімала. 

Сергій Мокрушин: Я вже ж казав, щоб мати можливість користуватися в Криму медичними, банківськими послугами, приходити на судові засідання так званих “суддів”, які, зрадивши присязі Україні, зокрема після заклику пана Чорнобука, судили політичних в’язнів. 

Водночас інформація про російський паспорт журналіста не новина. Так, до прикладу, у липні минулого року він публічно про це говорив, зокрема під час програми “Соромлюсь запитати”. 

Але після докладного допиту про російський паспорт адвокат разом із суддею почали допитуватися, від кого саме та в якій валюті журналіст отримував гонорари за свою журналістську діяльність. 

Костянтин Грицишен: Ви співпрацювали зі спецслужбами РФ?

Сергій Мокрушин: Ні. Я отримував від них погрози. 

Суддя та адвокат після цього дізнавалися, на яких носіях містяться записи журналіста й операторів ЦЖР, де саме перебувають ці носії та алгоритм роботи після знімання подій. Зі свідчень журналіста стало відомо, що інтерв’ю з Валерієм Чорнобуком записано повністю і воно завершується тим, що Чорнобук запрошує медійників на свою лекцію в актовій залі.

Костянтин Грицишен: З чого ви зробили висновок на той час, що Чорнобук допомагає окупаційній владі? 

Сергій Мокрушин: Я вже це говорив. На сторінці апеляційного суду розміщено державну символіку РФ, пан Чорнобук був присутній на представленні Наталії Поклонської та аплодував цьому призначенню. 

Костянтин Грицишен: Звідки ви взяли, що то був офіційний сайт апеляційного суду. 

Сергій Мокрушин: Під час інтерв’ю мені на нього вказував сам пан Чорнобук. Цей момент є на відео. Там відкрито саме цей сайт. І я пам’ятаю його звернення на цьому сайті, і деякі ресурси скопіювали цей заклик. Незважаючи на те що сайту апеляційного суду вже немає в мережі, текст залишився, зокрема на сайті pravo.ua. І він з 2014 року не змінювався. Він досі такий самий за підписом Валерія Чорнобука. 

Костянтин Грицишен: А у вас є письмові докази, які підтверджують, що було розміщене це звернення до того, як ви пішли брати інтерв’ю.  

Сергій Мокрушин: Якщо він бере участь у представленні колективу “прокуратури Республіки Крим” людини, яка вже перебувала під слідством, яку вже звільнили з лав Генеральної прокуратури України і яку призначили до цього захоплені російськими військовими депутати кримського парламенту, у мене не було сумнівів, яку позицію Чорнобук представляв.  

Костянтин Грицишен: Зараз окупаційна влада проводить кампанію з фальсифікації матеріалів. Ви можете бути впевнені, що цей запис не сфальшований та не монтований і відповідає зображеним подіям?

Сергій Мокрушин: Я можу засвідчити, що це відео було оприлюднене на ютуб-каналі “прокуратури”. 

Костянтин Грицишен: А чи виступала особа, схожа на Чорнобука, під час представлення Поклонської?

Сергій Мокрушин: Я бачив, як він аплодував. Крім того, про нього написала сама пані Поклонська у своїй книзі. 

“На следующий день состоялось мое представление как прокурора Автономной Республики Крым. Проводил его С. В. Аксенов, поддержать меня пришли председатель апеляционного суда В. Чернобук, министр юстиции Е. Сотникова…” – пише Наталія Поклонська в книжці “Крымская весна. До и после. История из первых уст”.

Адвокат звертає увагу суду, що це художнє видання.

Костянтин Грицишен: Що в цей момент думав Чорнобук?

Сергій Мокрушин: Це належне питання? [Звертається до суду.] Я не можу цього знати. 

Костянтин Грицишен: Орган досудового розслідування стверджує, що Чорнобук рукоплескає та посміхається. Ви можете бути впевнені, що це посмішка схвалення, а не єхидства?

Сергій Мокрушин: Я не фахівець із фізіогноміки. Але якщо голова апеляційного суду присутній на цій події і сидить на цій трибуні, звісно, він схвалює своєю присутністю те, що відбувається. Тоді була криза легітимності самопроголошеної кримської влади. Їм потрібно було, щоб ці призначення засвідчували чинні посадовці, зокрема від судової влади. 

Костянтин Грицишен: Звідки вам це відомо? 

Сергій Мокрушин: Із загальних джерел. 

Костянтин Грицишен: У зверненні Чорнобука ви бачили на сайті його підпис?

Сергій Мокрушин: Там не було його особистого факсиміле. Натомість був друкований підпис, як це було і в інших повідомленнях, що оприлюднювалися раніше протягом тривалого часу. Валерій Чорнобук жодного разу не заперечував, що це сайт апеляційного суду. Відповідно, в очах громадськості це офіційне повідомлення. 

Віта Бортницька: Тобто для громадськості це є офіційним підписом від цієї особи, ви вважаєте?

Сергій Мокрушин: Так. Це відбувається й з оприлюдненими документами на сайті Кабміну і президента України, якщо ви не знаєте. 

“Державна зрада” журналіста

Костянтин Грицишен: Ви стверджуєте, що в цих двох відеозаписах містяться заклики Чорнобука до отримання суддями паспортів РФ, до здійснення правосуддя відповідно до законодавства РФ та до вивчення російського законодавства. Ви також кажете, що в цьому є незаконні дії Чорнобука і далі звернулися, щоб його притягнули до кримінальної відповідальності. З допиту з’ясувалося, що Чорнобук вас не просив розміщувати відеоматеріали. 

Сергій Мокрушин: Він посадова особа… 

Костянтин Грицишен: Почекайте. А ви усвідомлюєте, якщо ви були ініціатором [нерозбірливо], ваші дії підпадають під ст. 111 Кримінального кодексу (“Державна зрада”), якщо ви самі особисто захотіли розмістити ці відео.

Сергій Мокрушин: У вас багато фантазій. Журналіст не є відповідальним за слова посадових осіб, які вони кажуть в інтерв’ю. 

Адвокат інтонаційно закидає журналістові те, що він цікавиться кримінальним провадженням щодо обвинувачуваного і навіть був на підготовчому засіданні в суді. Мокрушин пояснив, що ця справа є суспільно значущою. 

Сергій Мокрушин: Вона дуже важлива для держави Україна, оскільки передання судової влади в Криму в руки окупанта – це одна зі складових операцій спроби анексії Криму. Це наслідок того, що судову систему перетворено на каральну машину. Наразі в нас є 127 політичних в’язнів. І до цих процесів свій внесок зробив пан Чорнобук… 

Віта Бортницька: Так, наступне питання. 

Костянтин Грицишен: Ми не займаємося політикою. 

Далі адвокат запитував свідка Мокрушина, які саме неправдиві коментарі той надавав на поліграфі щодо обвинувачуваного, оскільки, як стверджує Грицишен, експерт виявив нещирі відповіді. 

Сергій Мокрушин: По-перше, я хочу зауважити, що пан Чорнобук не проходив поліграф. По-друге, увесь час, коли я висвітлюю цю справу, постійно чую з боку пана Чорнобука, зокрема на засіданнях судів, що проходять від імені України й під українським прапором, обвинувачення у свій бік. Я чую також погрози від адвоката пана Чорнобука… Коли чуєш закиди, що я нібито працюю на російські спецслужби чи отримував зарплату в рублях, звісно, у мене є людська реакція на це, так само і на поліграфі. Я не давав жодних неправдивих свідчень. 

Надалі свідка допитував обвинувачений. Суддя зняла його питання щодо погроз свідкові з боку адвоката. 

На попередньому судовому засіданні сторона захисту твердила про нібито знервованість Чорнобука під час самого інтерв’ю, що, на її переконання, має доводити тиск “суддю”. Прокурор запитав журналіста, як себе поводив обвинувачений під час цієї зустрічі. Мокрушин повідомив, що він поводився розкуто, ба навіть дозволяв нахабні вислови в бік медійників. 

Хто суддя в справі?

Як відомо, кримінальну справу щодо екссудді правоохоронці скерували до суду в жовтні 2019 року. Тоді за нормами Кримінального процесуального кодексу (КПК) справи, у яких максимальний строк ув’язнення перевищує 10 років, в обов’язковому порядку розглядалися колегією суддів. Її почали розглядати судді Віта Бортницька, Роман Новак та Володимир Карабань.

Влітку 2020 року Верховна Рада внесла зміни до КПК, за якими колегія суддів призначається на такі справи за бажанням обвинуваченого. У перехідних положеннях законопроєкту йдеться, що нова норма може бути застосована до вже переданих до суду справ, розгляд яких ще не почався.

Колегія суддів переносила судові засідання через відпустки та лікарняні, тож фактично справу почали розглядати 28 жовтня 2020 року. Суддя задовольнила клопотання підозрюваного про розгляд справи одноосібно. 

Як відомо, Віта Бортницька захистила кандидатську дисертацію під науковим керівництвом колишнього адвоката Чорнобука Олега Татарова – чинного заступника керівника Офісу президента України. 

2019 року Громадська рада доброчесності (ГРД) оприлюднила висновок про невідповідність Віти Бортницької критеріям доброчесності та професійної етики. Члени ради дійшли висновку, що суддя, зокрема, “допускала дії або ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мала економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні певного рішення”. 

Серед іншого ГРД звинуватила Бортницьку в тому, що вона, не перебуваючи на робочому місці, ухвалювала судові рішення, активісти також вказали на незадекларовані грошові активи судді.