Камінг-аути: коли робити, як реагувати і для чого вони суспільству. Інтерв’ю зі Святославом Шереметом

Розкриття своєї сексуальної орієнтації може спричинити труднощі в гомосексуальних людей, які живуть у суспільствах, де досі існує негативне ставлення до них. Згідно з дослідженнями, лише 14% українців вважають, що суспільству слід прийняти гомосексуальність своїх співгромадян. А моніторинги українських правозахисних організацій щороку фіксують напади та прояви агресії щодо представників ЛГБТ, випадки дискримінаційного ставлення і нетерпимість.  

Водночас постійне носіння так званої маски, необхідність приховувати частину свого життя та сутності змушує страждати ЛГБТ-людей. Крім того, зменшення їхньої видимості може підсилювати гомофобію у суспільстві. Тож камінг-аут гомосексуальної людини є важливим як для неї самої, так і для всього суспільства, адже свідчитиме про його демократичність і цінності.

Про те, коли і як варто здійснювати камінг-аут, як реагувати на нього оточуючим, а також, що таке аутинг, розповідає координатор з політики та законодавства Національного ЧСЧ-консорціуму, лідер громадської організації “Гей-Форум України” Святослав Шеремет.

– Багато хто сьогодні вживає слово камінг-аут, але при цьому часто люди не зовсім розуміють суть цього слова, що за ним стоїть. Розкажіть, що таке камінг-аут, в чому його сенс і як правильно до нього ставитися?

Камінг-аут – це добровільний інформаційний акт. Ця дія, коли гей, лесбійка, бісексуальна людина комусь повідомляє про свою сексуальність, точніше – про сексуальну орієнтацію. Наприклад, дружині, священику, що приймає сповідь, журналістам, однокласникам, колегам по роботі, товаришам по службі або просто фейсбук-френдам. А також батькам, дітям, іноді онукам.

Якщо ж мова про трансгендерних людей – це буде інформування про власну трансгендерність. Оскільки я сам – гей, то далі я буду говорити про камінг-аут з боку геїв.

Сенс камінг-аута – розставити навколо себе крапки над “і”. Суспільство за замовчуванням гетероцентрично, тобто більшість людей за замовчуванням сприймає інших як гетеросексуалів.

Наприклад, продавщиця квітів, продаючи мені букет 14 лютого, думає, що я купую його для своєї дівчини. Хоча я купую для хлопця. І щоб букети були більш пристосовані під запити геїв, дуже доречно в таких ситуаціях говорити флористу, що купуєте квіти для своєї половинки чоловічої статі. Це має вибивати гетероцентризм з голів працівників і працівниць сфери послуг і зрештою призводити до появи гей-френдлі товарів і сервісів. Тоді той самий букет вони зможуть на мій запит перев’язати райдужної стрічкою, а не червоною як для гетеросексуальної жінки і не синьою як для чоловіка-натурала.

Як правильно ставитися до того, що тобі хтось каже “я – гей” прямо або завуальовано? Негайно підхопити в спілкуванні тему так, ніби це для вас не новина. В історії з флористкою вона могла б одразу запитати: “Цікаво, скільки ви вже разом?”. І розвинути тему: “Діток плануєте?”.

– Поясніть будь ласка поняття аутинг або насильницький камінг-аут?

Аутинг –  це коли хтось без моєї на те згоди повідомляє третім особам про те, що я гей. Тут завжди є заковика. Яким чином одна людина може повідомити про іншу людину з повною достовірністю, що вона є геєм? Ну, напевно, тільки в тому випадку, якщо це чоловік і він особисто займався сексом з тим, кого викриває. Або коли хтось спостерігав, як людина займається сексом з третьою особою тієї ж статі. Одним словом, аутинг майже завжди недостовірний і завжди неетичний. Тож правильне ставлення до спроб аутингу має враховувати наступні тези: достовірність аутингу завжди під питанням; той, хто здійснює аутинг щодо когось, розмазує по палаючому вугіллю власне резюме, а не імідж того, кого він розкриває.

Єдиним винятком для такого ставлення може бути аутинг з боку геїв щодо інших геїв, які, будучи публічними, свідомо завдають ударів ЛГБТ-руху і перешкоджають цивільній рівності для ЛГБТ. В цьому випадку аутинг перетворюється в дзеркальний метод протидії. Втім, в Україні цей метод справедливого викривального аутингу не застосовується. Адже в Україні все ще сильні позиції так званого чорно-блакитного піару, коли одні громадські діячі топлять інших, “звинувачуючи” їх у гомосексуальності. В такому громадському кліматі справедливий аутинг є свідомо девальвованим.

– Як правильно зробити камінг-аут? Чи є сьогодні спеціальні організації, групи, де можна отримати консультацію, підтримку фахівців?

Я не фахівець з камінг-ауту. Але я вважаю, що сенс робити його є тільки в двох випадках.

Перший випадок, коли ти зовсім або майже незалежний від людини або групи, перед якою ти розкриваєш свою сексуальність, і коли ризик постраждати через камінг-аут від утисків зведений до мінімуму, тому що на тебе немає ніяких або майже ніяких інструментів тиску. Так, ти не постраждаєш від камінг-ауту перед колегами-мандрівниками в туристичній групі, і тобі нічого не загрожує після камінг-ауту перед однокласниками на випускному вечорі. Водночас ти можеш неслабо відхопити від батьків, якщо ти 14-річний пацан із загостреним бажанням зробити перед рідними моральний стриптиз.

Друга ситуація, коли камінг-аут є виправданим, – це самооборона. Якщо тебе шантажують аутингом і шантаж несе для тебе реальні ризики, скажи першим впевнено те, що твої вороги скажуть в зневажливому тоні. Це може стосуватися молодого танцівника в балетній трупі, проти якого ведуть інтриги менш талановиті “балеруни”, кандидата в сенатори, якого опоненти готуються потопити за допомогою горезвісного аутингу тощо.

Організаціями, де допоможуть зорієнтуватися з правильними стратегіями камінг-ауту самим геям і водночас допоможуть батькам геїв розібратися з шоком після камінг-ауту їхньої дитини, в Україні є батьківська ініціатива “Терго” або Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”. Зрештою, усі психологи, які проходили тренінги щодо роботі з підлітками з числа ЛГБТ, готові допомагати в питаннях камінг-ауту і самим ЛГБТ-людям і їхнім близьким. Тож шлях за підтримкою в зв’язку з камінг-аутом пролягає через ЛГБТ-організації.

– На жаль, сьогодні здебільшого спостерігаємо неготовність суспільства до прийняття ЛГБТ. На загал ширяться стереотипи, іноді дуже жорстокі. Як реагувати на камінг-аут близької людини?

Так, начебто нічого нового ти не почув. Буденно реагувати. Неначе тобі повідомили про різдвяні знижки. Тобто так, ніби це само собою зрозуміло, як ніби це було очікувано, як ніби це в порядку речей. І далі обов’язково потрібно проявити своє позитивне ставлення і до людини, і до його сексуальності. Всі інші реакції не приносять користі і є безглуздими.

Сексуальність змінити неможливо, її можна тільки прийняти. Камінг-аут ніколи не змінює того, хто його здійснює: він яким був, таким і залишається, тільки з цього моменту ти знаєш про нього на один грам більше. Отже, правильно було б цінувати виявлену до тебе довірою. Потрібно розуміти, що камінг-аут часто дається людині з великими труднощами, це якби тебе випхали раптом на сцену театру зіграти без підготовки моноспектакль. З моменту, коли перед тобою розкрилися, починай ретельно фільтрувати власний мовний та смисловий потік. Адже наша мова, ужиткові форми спілкування непомітно для нас самих бувають сповнені проявами, які можуть бути травматичними для геїв. Значна частина нецензурної лексики базується на відсиланні до орального і анального сексу, причому у виразах, які виставляють ці форми інтимної взаємодії глибоко хибними.

Думаю, людина сучасного культурного рівня їх уникає абсолютно незалежно від того, чи є в її оточенні геї, але не всі, на жаль, є людьми сучасного культурного рівня. І ніколи не питай малознайомого хлопця про його дівчину. Деякі геї у відповідь на це посміхнуться, деякі засмутяться.

– Чи будуть колись в Україні узаконені одностатеві шлюби? Ваші прогнози.

Одностатеві шлюби в Україні вже узаконені. Частково і не для всіх. Адже одностатевий шлюб між Девідом Фернішем і сером Елтоном Джоном Україною визнається і під час перебування тут ці два підданих британської корони розглядаються як подружжя. Якщо раптом одному з них доведеться в Україні приймати екстрені медичні рішення щодо іншого, то це відбудеться без перешкод. Саме тому, що Україна визнає одностатеві шлюби, Елтону Джону не дозволили б усиновити українську дитину. Більш того, ніякі норми законодавства не забороняють громадянам України укладати шлюб з людиною своєї статі. Немає ні заборон, ні правової відповідальності для тих, хто це робить.

За оцінками Національного ЧСЧ-консорціуму України, станом на сьогодні близько 5-6 тисяч осіб з українським громадянством вже уклали шлюб з людиною своєї статі в іноземних юрисдикціях. Чи визнає рідна юрисдикція ці союзи? Без сумніву.

Іншого бути не може, хіба що Україна раптом перетвориться в провінцію Саудівської Аравії, не доведи Аллах. Європейський суд з прав людини визнає, що українське законодавство є глибоко несправедливим щодо власних громадян, які перебувають у стосунках сімейного типу з партнером своєї документальної статі, і що наша країна повинна знайти хоч яку-небудь форму правового регулювання для одностатевих пар.

Я вважаю, що Україна стане однією з останніх юрисдикцій Європи, де знайдуть якусь форму правового визнання для одностатевих союзів. Це може відбутись приблизно одночасно з Угорщиною, Польщею та Молдовою, а може навіть швидше, ніж сусідні країни. І ми точно будемо попереду Білорусі та, думаю, Албанії.

– Чи стикалися ви з критикою? Якщо так, то як ви з нею боретеся?

З критикою я стикаюся постійно, бо я дуже часто і від багатьох людей цю ​​критику чекаю і вимагаю. Це так ніби ти пишеш магістерську роботу і відправляєш її на рецензування науковому фахівцю. Адже без рецензування та врахування отриманих зауважень ти її не зможеш захистити. Отже, якщо я збираюся зі своєю командою і колегами просувати чергову соціальну реформу або запровадити в Україні якесь корисне для суспільства законодавче нововведення, я повинен пройти через сімдесят сім кіл критики. Тільки так знайдені нами рішення будуть життєздатними.

Окрім критики бувають погрози, буває лайка, але загальний обсяг негативу настільки малий, що ним можна знехтувати. Адже якщо нам дуже треба кудись їхати, то ми не будемо звертати уваги, яка на вулиці погода, правда? Точніше, ми просто вдягнемося по погоді і вирушимо куди нам треба. Поступ громадського руху побудований за таким самим принципом.

– Чому критикують людей, які вчинили камінг-аут?

Критикують – тому що ще не зрозуміли, що камінг-аут, перш за все, в інтересах тих, перед ким його здійснюють. Чим більше в нашому житті мостів і чим менше бар’єрів – тим ми динамічніше і успішніше живемо.

Камінг-аут – це завжди міст між людьми. Точніше, камінг-аут покликаний бути мостом, адже той, хто здійснює камінг-аут, ніби говорить: підйомний міст на територію моєї фортеці опущений, заходь, відчувай себе, як вдома. Звичайно, незнищенна гомофобія змушує бачити в камінг-ауті не міст, а бар’єр, але це теж добре. Погодьтеся, це прекрасно, коли з’являється орієнтир для чіткого ставлення до людини. Приблизно так: “Ну ок, він гей? Значить, тепер буде для мене нерукоподатним”.

Якщо гомофобія – це просто ігнор, то особисто я проти такої гомофобії нічого не маю. Нехай буде хоч хтось, кому я, умовно кажучи, не подобаюся. Тож камінг-аути в будь-якому випадку оздоровлюють, структурують відносини між людьми, незалежно від того, як до цього ставляться різні люди.

Але й тут не без підступу. Є така дивна штука, як дискримінація за асоціацією. Це коли ти сам не гей, але якийсь гей знаходиться поруч з тобою, і через це тебе дискримінують за компанію з ним. Наприклад, у тебе син – гей. Ти давно знаєш, що він гей. І раптом цей син в дорослому віці робить камінг-аут через фейсбук перед широким колом користувачів. І тут твої власні френди починають до тебе погано ставитися тільки тому, що твій син – гей. Чи це справедливо? Абсолютно ні. А чи закономірно? Безумовно. Тому, власне, далекоглядні і тривожні батьки часто виступають проти публічних камінг-аутів своїх дітей.

Що з цим можна зробити? На місці дітей – бути більш превентивними і гнучкими, щоб різкий камінг-аут не так сильно нашкодив батькам. На місці батьків – щойно вони дізнаються про гомосексуальність свого чада – поступово і планомірно готувати власне оточення до прийняття цього факту ще до того, як дитина про це оголосить на широку публіку.

– Які були найгучніші камінг-аути?

Для мене жоден з камінг-аутів не є гучним. Мені, направду, все одно, яку хто має сексуальну орієнтацію, хто б то не був в реальному житті. Я не знаю і не цікавлюся орієнтацією багатьох колег з ЛГБТ-організацій. Це як, якщо б я грав в волейбольної команді, то мені було б все одно, де народився мій капітан: на Ямайці або на Кіпрі. Ну, цікаво, якщо він сам про це розповість. Водночас мене чомусь дуже чіпляє, коли я стикаюся з гомосексуальністю вигаданих героїв. Наприклад, мене сильно зачепила цим компонентом сага “Гра престолів”. І хоч я абсолютно байдужий до Джоан Роулінг, мені було цікаво дізнатися про гомосексуальність Дамблдора.

Але я здатний уявити грім від колективного камінг-аута. Приміром, якщо б всі більш-менш відомі люди нашої країни, які за фактом є геями, зробили б камінг-аут в один день, то суспільство було б вражене настільки ж глибоко, наскільки сильно воно зазнало потрясіння в зв’язку з масовим хрещенням русичів в 988 році князем Володимиром. Сила цього потрясіння полягала б у тому, що в громадськості склалося б відразу колективне відчуття, що більшість в цій країні – це геї, а натурали – меншість. Саме тому великий колективний камінг-аут неможливий і, мабуть, не потрібний.