Судді не бачать бар’єрів у доступі до правосуддя ЛГБТ, а вони є – дослідження
Правники, опитані в рамках дослідження “Доступ до правосуддя ЛГБТ-спільноти в Україні”, не бачать бар’єрів у доступі до правосуддя українських ЛГБТ, попри те, що вони є.
Про це стало відомо під час презентації дослідження, повідомив кореспондент Центру інформації про права людини.
Дослідження складалося з двох частин: кабінетної, де експерти проаналізували міжнародні та національні норми, пов’язані з питанням доступу ЛГБТ до правосуддя, та фокус-групових інтерв’ю з правниками.
Експерти говорили з адвокатами, суддями та студентами юридичних факультетів у Києві, Одесі, Львові та Харкові. В опитаних групах узяло участь від 6 до 12 осіб.
Згідно з отриманими результатами, найчастіше правники на запитання про те, як вони розуміють поняття “доступність правосуддя” (не акцентуючи увагу на ЛГБТ), відповідали, що це насамперед відсутність будь-яких перешкод, бар’єрів до здійснення права на судовий захист.
При цьому прикладами таких перешкод опитані називали неможливість отримати безоплатну правову допомогу малозабезпеченим громадянам, складнощі, з якими стикаються особи з інвалідністю, відсутність у штаті судових перекладачів, складність процедури звернення до суду тощо.
Фахові юристи, судді й адвокати розглядали поняття доступності правосуддя в п’яти різних аспектах: законодавчому, процесуальному, практичному, аспекті виконання судових рішень і правової грамотності громадян.
“Жоден опитаний суддя чи адвокат не погодився, що будь-які бар’єри в доступі до правосуддя мають представники ЛГБТІ. З іншого боку, під час фокус груп з ЛГБТІ-спільнотою учасники розповідали про випадки упередженого ставлення у суді, аутінг чи загрозу аутінгу внаслідок звернення до суду. Тобто де-юре – усі мають рівний доступ до правосуддя, але де-факто – це не так”, – зауважують автори дослідження.
Воно додають, що навіть під час фокус-груп з фаховими юристами поряд з толерантними висловлюваннями на адресу ЛГБТІ зустрічалось явне упереджене ставлення до представників ЛГБТІ. Наприклад, звучали думки, що їм не треба проводити публічні акції, прайди, привертати до себе увагу, оскільки це налаштовує суспільство проти них. Також лунали жарти, вислови щодо “аморальності” публічного прояву почуттів одностатевими парами. Тобто носіями стереотипів можуть бути судді чи адвокати.
За словами експертки Марини Герц, яка проводила опитування, негативне відношення правники показали не тільки до ЛГБТ-людей.
“Є величезна конфронтація між тим, як люди професійно ставляться до питання ЛГБТ, і тим, як вони ставляться на особистому рівні. На одні й ті ж питання одні й ті ж люди можуть говорити, що звільняти трансжінку виховательку з дитячого саду неправильно, але після цього починається дискусія про моральність даного питання. На питання про обмеження в’їзду в Україну вони погодилися, що відповідний закон суперечить Конституції. При цьому частина адвокатів і студентів також розповіли, що, на їхню думку, люди з ВІЛ могли б бути обмежені в цьому праві”, – зауважила вона.
Подібну реакцію викликало питання щодо створення громадських об’єднань в Україні: як професіонали погодились, що обмеження права незаконне, як звичайні люди почали говорити про можливі обмеження.
При цьому всі опитані правники погодились, що в суспільстві слід підіймати рівень обізнаності про свої права, та закликали не боятися відстоювати їх усіма можливими законними методами.
