Поліціянт застрелив людину під час виконання службових обов’язків: де витоки проблеми

Минулого тижня на Донеччині стався трагічний інцидент: поліціянт під час виконання службових обов’язків з табельної зброї застрелив 66-річного підприємця.

За версією слідства, поліціянти намагалися перешкодити незаконному вирубуванню лісу поблизу селища Сартана під Маріуполем. Вони вилучили у ймовірних зловмисників обладнання та два автомобілі – легковик ВАЗ-2112 та вантажівку ГАЗ-3302. На місце події приїхав 66-річний батько одного з правопорушників і, попри заборону, сів за кермо вантажівки, яку вилучили поліціянти, почав рух та скоїв наїзд на поліціянта. Один із правоохоронців застосував вогнепальну зброю, щоб зупинити його, однак у результаті водій отримав смертельне поранення та загинув на місці.

Водночас ЗМІ оприлюднили версію сина загиблого. Він стверджує, що його брат, якого поліція підозрює у вирубуванні лісу, насправді приїхав на своїй “газелі” в ліс, щоб витягти застряглий легковик друга, і використав колоди для кращого зчеплення. У цей момент їх помітили й почали затримувати поліціянти. Потім приїхав батько підозрюваного з документами, вступив у суперечку з поліціянтами через неправомірність затримання автомобіля, сів за кермо, і в нього почали стріляти.

Головне управління Нацполіції в Донецькій області розпочало стосовно поліціянта, який поцілив у чоловіка, кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за частиною 1 статті 115 (убивство) та частиною 3 статті 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України.

Також подію розслідує Державне бюро розслідувань. Там розглядають, крім згаданих, версії про вбивство з необережності, умисне вбивство іншими співробітниками поліції, які перебували на місці інциденту, та умисне вбивство іншими людьми, які поки не відомі слідству.

Не коментуватиму, хто там мав рацію, а хто винний, чи хто кого прикривав, чи дахував. Для цього є ДБР із прокуратурою та принципова позиція керівництва поліції Донецької області. Але хочу знову написати про болючу проблему застосування табельної вогнепальної зброї поліціянтами.

На жаль, ця проблема не тільки не розв’язана, а лише загострилася, бо, по-перше, кількість годин підготовки курсанта-поліціянта з циклу вогневої-спортивної-тактичної підготовки постійно скорочується. І це дуже погано.

По-друге, в цьому конкретному випадку маємо спірну ситуацію з підставами для застосування, бо автомобіль, що від’їжджає, та постріли в спину явно не є immanent threat (неминучою загрозою) в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 2).

По-третє, постріли (їх було вісім) зробив курсант 3 курсу, який навчається у виші МВС, ймовірно, за програмою 2+1, коли два роки він навчається у виші, а потім ще на рік іде на практику до органів поліції. Знаючи про систему навчальних закладів МВС не з книжок, скажу, що постійний кадровий голод негативно впливає як на ретельність (вимога дати більше поліціянтів ще на вчора), так і на якість підготовки (просто нема кому вчити).

Крім того, є проблема з використанням автоматичної зброї (автоматів) у поліційному реагуванні. Так, я знаю, що то зона ООС, що триває війна, але поліціянти виконують інші завдання – з підтримання публічного порядку та припинення правопорушень. Стандартне використання автоматичної зброї поліціянтами потрібно переглянути.

І нарешті – проблема управління операцією. Тут найбільше запитань до тих, хто керував операцією, хто оцінював ситуацію, розраховував та розставляв сили та засоби, блокував відходи тощо. Якщо вантажівка поїхала з місця події під час самого інциденту, то як була забезпечена охорона місця події ймовірного незаконного вирубування?

Сподіваюся, що розслідування буде повним та об’єктивним і дасть відповіді на ці та багато інших питань. А головне – сподіваюсь, що цей випадок, на жаль виписаний кров’ю, стане навчальним прикладом для всіх чинних поліціянтів та тих, хто тільки навчається.   

Андрій Черноусов, експерт Харківського інституту соціальних досліджень