#РіздвоЗаҐратами: Кого із політв’язнів можна привітати з новорічними святами

“Коли ти знаходишся у закритому просторі, ти розумієш, що дуже важливо вести довгі листування. Вони дозволяють тобі пережити переод вакууму, коли нічого не відбувається, окрім простих та огидних речей — обід, вихід на прогулянку, робота. Ти обмежений в усьому. І єдине, що у тебе лишається — свобода думки. Тому так важливо вести діалоги з такими людьми”, — пояснює  координаторка проектів Центру громадянських свобод Олександра Романцова.  

ПРО ЩО ПИСАТИ

В’язням Кремля можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми.

“Відбувся чемпіонат з фігурного катання, вийшов неймовірний фільм “Кіборги”, поставили ялинки у місті. Ми на це не звертаємо увагу, але політв’язні не мають доступу до щоденних подій”, — каже Олександра Романцова.   

Мати політв’язня Ольга Сутуга радить писати вірші та оповідання. 

“Ті вірші, які подобаються вам, які пасують до ситуації. Навіть якщо людина на волі їх не читала, то там ставлення до віршів змінюється”, — розповідає вона.

“У неволі людині не вистачає великої кількості вражень, які ми навіть не помічаємо у повсякденному житті. Зміна візуального ряду, тактильні відчуття, звуковий ряд, — все це лишається на дуже низькому рівні. Вихід — лише читання інформації різного рівня й змісту. Цим збуджуються ті ділянки мозку, які не дадуть впасти в депресію. Ще необхідно, аби в’язень писав, аналізував постійно, але не власну ситуацію, а абстрактні теми”, — додає Ольга Сутуга.

Аби пройти тюремну цензуру слід дотримуватися простих правил:
– писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);
– дотримуватися політичної нейтральності;
– вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата;
– вкласти у конверт чисті аркуші паперу, марку та конверт, якщо ви сподіваєтеся на відповідь (у російських в’язницях їх неможливо дістати).

Ми коротко нагадаємо про деяких ув’язнених українців, яким журналісти та правозахисники Центру інформації про права людини надіслали свої листівки. Повний список політв’язнів з поштовими адресами для листування можна переглянути за цим посиланням. 

ПАВЛО ГРИБ

Історія Павла Гриба сколихнула Україну і змусила заговорити про небезпеку для наших громадян у Білорусі, оскільки саме там Павла викрали спецслужби і перевезли до Росії. 

У серпні хлопець поїхав до Гомеля на побачення із 17-річною росіянкою, з якою спілкувався через мережу ВКонтакте та Skype. Та Павла Гриба викрали невідомі люди в цивільному і передали іншим невідомим у якомусь лісі. Понад добу його тримали в приміщенні без вікон, після чого відвезли до Смоленської області, де “законно” оформили арешт. Згодом дівчина розповіла журналістам, що виманила українця у Білорусь під тиском співробітників ФСБ.

Наразі російські силовики інкримінують йому тероризм. До нього не допускали українських дипломатів. Павлу Грибу, який має вроджене захворювання, у краснодарському СІЗО не надають належної медичної допомоги. У нього — проблеми з кровообігом через синдром портальної гіпертензії. Росія також проігнорувала лист Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) і не пустила українських лікарів до СІЗО для обстеження хлопця. 

Батько бранця Ігор каже, що син активно висловлювався у соцмережах щодо  політичних питань. До ЗСУ чи добробатів він не має стосунку. Він так само не їздив на Схід України та ніколи не виїздив за кордон.

Гриб Павел Игоревич,

01.07.1998 даты рождения,

ФКУ СИЗО-4 ФСИН России,

ул. Большая Садовая, 31,

г. Ростов-на-Дону, 344082, Россия. 

СПРАВА ТАБЛІГІ ДЖАМААТ

“Таблігі Джамаат” — аполітичний релігійний рух, коріння якого починається у 1926 році в Індії. Головна мета руху — духовне навернення в ісламі людей, незалежно від їхнього соціального та економічного статусу. У 2009 році Верховний суд Росії визнав організацію екстремістською і заборонив її роботу. Втім в Україні немає заборони щодо роботи цієї релігійної течії. 

У жовтні 2017 року окупаційна влада похвалилась, що ліквідувала три осередки ісламської організації “Таблігі Джамаат” в Криму. Після обшукуів помешкань кримських мусульман вона інкримінувала створення й участь в осередку “Табліг Джамаат” Ренату Сулейманову, Арсену Кубедінову, Сейрану Мустафаєву та Таляту Абдурахманову. 

Листи підтримки можна надіслати на адресу правозахисної організації “Центр громадянських свобод”, яка передасть кореспонденцію Меджлісу або адвокатам затриманих. 

Центр громадянських свобод, 

вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,

м. Київ, 01004.  

СПРАВА 26 ЛЮТОГО

Напередодні анексії 26 лютого під стінами кримського парламенту в Сімферополі сталася сутичка з учасниками мітингу за єдність України. У ній загинули двоє проросійських активістів. За матеріалами справи, загибла Корнєва померла на проросійській стороні мітингу, а громадянина Постнєва побили, через що він згодом помер. Слідчий комітет Росії також вказує, що 79 людей отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

Зараз у “справі 26 лютого” звинувачують виключно представників кримськотатарського народу — Мустафу Дегерменджі та Алі Асанова, а потерпілі — члени так званого “народного ополчення Криму”.

Пізно увечері 15 квітня 2015 року підконтрольні Москві силовики затримали Алі Асанова, коли той працював у хліві, а 7 травня 2015 року — 26-річного Мустафу Дегерменджі у кримському селищі Грушівка.

Захисник Алі Асанова Олександр Кателін каже, що російські силовики звинувачують його підзахисного у нанесенні удару проросійському активісту Івкіну. В обвинувальному висновку йдеться, що Асанов своїм ударом заподіяв Івкіну “фізичний біль”. Та захисник наполягає, що насправді ніякого удару не було.

“Під час мітингу чоловік з протилежного боку, визнаний потерпілим, кинув у нього пляшку з водою, яка потрапила йому в голову. Алі його побачив і запам’ятав, адже він відрізнявся від інших учасників, бо був у камуфляжній формі. І коли два натовпи змішалися, Алі на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, образи, намагався його вдарити. Але він його не вдарив, бо Івкін був від нього далеко. Це відображене на відео”, – каже адвокат.

За його словами, окрім короткого відео, на якому не видно жодного удару, у сторони звинувачення немає ніяких доказів того, що Алі завдав удар Івкіну. Потерпілий не знімав побої і не має жодних інших довідок з лікарні.

Рідні та друзі характеризують Алі Асанова як працьовиту людину. 

“Він у нас такий сільський чоловік: постійно в роботі, наприклад, на тракторах. У нього не було навіть такої перерви, щоб нормально поїсти. Швидко прийшов додому, я поклала поїсти, він поїв і відразу далі – працювати. У нас такі умови життя, що треба то сапати, то тюкувати (зв’язувати в тюки сіно – ред.)”, — розповідає дружина Алі Ельнара, з якою він у шлюбі з 2009 року. Вона дізналась про затримання чоловіка, чекаючи на четверту дитину на сьомому місяці вагітності. 

Рідні підсудних кажуть, що окупаційна влада пропонувала чоловікам взяти на себе провину за смерть двох людей. За це їх обіцяли відпустити додому. З пропозицією визнати свою провину до чоловіків звертався муфтій Духовного управління мусульман Криму. 

Чоловікам загрожує до 8 років позбавлення волі. 

24 лютого 2017 року Міжнародна експертна група заявила, що Росія не має права розслідувати події 26 лютого 2014 року під кримським парламентом. Вона назвала розслідування в Криму політично мотивованим і закликала українські правоохоронні органи розслідувати події під парламентом.

Центр громадянських свобод, 

вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,

м. Київ, 01004.  

ОЛЕКСАНДР КОСТЕНКО

Активіста Євромайдану затримали 5 лютого 2015 року у Симферополі, однак в поліцію його доставили наступного дня. За його словами, уночі співробітники ФСБ, вдаючись до тортур, намагались отримати зізнання у тому, що він кинув бруківку у “беркутівця” Віталія Полієнка у лютому 2014 року.

Інші активісти Євромайдану, які були разом з Олександром Костенком, твердять, що він не міг кинути каміння. У той день і час він знаходився у приміщенні, де допомагав пораненим. 

Росія не притягнула до відповідальності тих представників ФСБ, які катували українця. 

У серпні 2016 року “Верховний суд Криму” змінив термін покарання для Олександра Костенка до 3 років і 11 місяців ув’язнення за статтею про незаконне зберігання вогнепальної зброї. Адвокат активіста Дмитро Сотніков наполягає, що “слідчі” підкинули йому під час обшуку дуло без інших детелей пістолету. Поняті під час “судового процесу” заявили, що не бачили цієї деталі зброї.   

Українські правозахисники відзначали заполітизованість судового процесу над Костенком. Автори доповіді Кримської правозахисної групи “Крим: українська ідентичність під забороною” відзначають, що судовий процес через Костенка мав дискредитувати усіх “євромайданівців”. 

“Сьогодні ми в особі підсудного судимо не лише його самого, а й саму ідею фашизму та нацизму, які після 70 років після великої перемоги над ними знову намагаються возродитись та підняти голову… Костенко разом з іншими учасниками без краплі сорому вигукував пробандерівські нацистські лозунги та, імитуючи фашистських жест привітання, витягував руку ледь вище голови”, — заявила у своїй обвинувальній промові тоді ще “головний прокурор Криму” Наталя Поклонська. При цьому вона наголосила, що у неї немає мети встановити істину, провину та обставини події. 

Олександру Костенку в колонії не надають належною медичної допомоги. 

Костенко Александр Федорович, 

10.03.1986 даты рождения, 

ФКУ ИК-5 УФСИН России по Кировской обл, 

ул. Овражная, 16, г. Кирово-Чепецк,

Кировская обл. 613040, Россия. 

АНДРІЙ КОЛОМІЄЦЬ

Мешканця Київщини Андрія Коломійця в Криму у червні 2016 року засудили до 10 років ув’язнення в колонії суворого режиму.

Його затримали на території Кабардино-Балкарії в Росії у травні 2015 року. Російські слідчі запідозрили його в зберіганні наркотиків. Там його катували, пропускаючи через нього струм. Однак згодом чоловіка привезли до Криму і звинуватили в замаху на вбивство двох кримських “беркутівців”.

Правозахисниця Кримської правозахисної групи (КПГ) Ольга Скрипник зауважує, що судовий процес над українцем немає нічого спільного із правосуддям. Він був спрямований на засудження ідей Євромайдану і не надавав юридичну оцінку діям Андрія Коломійця.

Адвокат Михайло Кушпель назвав такий вирок “кричущим і цинічним”. Із доказів обвинувачення, за словами адвоката, є лише дві чорно-білі фотографії нібито обгорілої форми цих беркутівців.

Під час судового засідання адвокат українця звернув увагу “суду”, що Україна розслідує події на Майдані, в тому числі й ті події, під час яких постраждали співробітинки спецпідрозділу “Беркут”. А відтак в окупаційної влади не має жодних юридичних підстав розслідувати ті дії та переслідувати громадян України. “Суддя” Михайло Бєлоусов не взяв до уваги документ Генеральної прокуратури України. При цьому він врахував як докази провини Андрія Коломійця свідчення, якими він обмовив себе під тортурами.

У справі Андрія Коломійця було п’ять захисників. Усі вони, на думку КПГ та Михайла Кушпеля, свою функцію як адвокатів не виконували.

Російська правозахисна організація “Меморіал” назвала Андрія Коломійця політв’язнем та вимагає його негайного звільнення.

Коломиец Андрей Владимирович, 

08.05.1993 даты рождения, 

ФКУ ИК-14 УФСИН России по Краснодарскому краю,

ул. Калинина, 58, г. Краснодар, 350039.

МИКОЛА ДАДЕУ

ФСБ Краснодарського краю підозрює 31-річного волонтера із Миколаєва у “сприянні організації “Правий сектор” шляхом надання засобів для забезпечення її діяльності”. Миколі Дадеу закидають, що він розміщував на інтернет-сторінці “УкрВолонтерПром” оголошення про збір допомоги учасникам блокади Криму. Чоловік визнає допомогу в розміщенні повідомлень, та не визнає провини у “пособництві в екстремізмі”. 

Правозахисниця та журналістка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак каже, що справа Дадеу — політична в квадраті. Тому що Слідчий комітет Росії фальсифікував раніше справи проти українців, аби, в тому числі, криміналізувати роботу “Правого сектору”. І тепер на основі рішення Верховного суду Росії “плодить” нові справи. 

Це означає, що будь-який волонтер, щодо якого в інтернеті є відомості про співпрацю із Правим сектором, після перетину кордону в Росії може фігурувати у кримінальній справі “про сприяння діяльності екстремістської організації”.  

Микола Дадеу одружився на росіянці у 2015 році та виїхав до Новоросійська. За словами дружини, Микола любить дітей, витягнув її з депресії і привів до церкви протестанської конфесії. 

Після організації благодійної поїздки для дітей з фізичними та психічними порушеннями Микола потрапив у поле зору ЗМІ. Вони обурювались діяльністю “українського нациста” в Новоросійську. 

Миколаївські волонтери звинувачують Миколу Дадеу, зокрема, у привласнення революційної каси. Але на нього немає відкритих кримінальних проваджень в українських правохоронців. 

Марія Томак зауважує, що об’єкт переслідувань не варто вважати безгрішним і канонізувати. 

“Мене, наприклад, свого часу вразила одна зі звільнених заручниць незаконних збройних формувань із виразно гомофобними поглядами, які більше личать так званій “ДНР”, аніж європейській Україні. А політв’язень Андрій Коломієць — досі фігурант кримінального провадження в Україні. Але все це не робить політичне переслідування чи утримування в заручниках — законним”, — каже правозахисниця.

Дадеу Николай Петрович

15.02.1986 даты рождения

ФКУ СИЗО-5 ФСИН России

ул. Красноармейская, 22,

г. Краснодар, 350063, Россия 

ВОЛОДИМИР БАЛУХ

Фермер із села Серебрянка Роздольненського району Криму дошкуляв окупаційній владі проукраїнською позицією. На даху будинку своєї дружини ще з початку Євромайдану він прапор України і не зняв його після анексії півострова. 29 листопада 2016 року він змінює табличку на будинку “Вулиця 40 років перемоги, 18” на “Вулиця Героїв Небесної сотні, 18”.

Згодом під час одного з обшуків на горищі його будинку виявили 90 патронів і кілька тротилових шашок. Володимир Балух наполягає, що їх йому підкинули працівники ФСБ. Експертиза показала відсутність відбитків пальців Володимира Балуха на потронах та вибухівці. 

У серпні 2017 року підконтрольний Москві “суд” виніс вирок українському активісту — три роки і сім місяців колонії загального режиму. Він також оштрафував українця до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Та 29 листопада апеляційна інстанція скасувала вирок і відправила справу на повторний розгляд.

Наприкінці серпня 2017 року проти Балуха відкрили ще одну кримінальну справу. Активісту інкримінують порушення частини 2 статті 322 Кримінального кодексу Росії — “дезорганізація діяльності установ, що забезпечують ізоляцію від суспільства”. Справу відкрили після того, як Володимир Балух поскаржився поліції на незаконні дії начальника Раздольненского ізолятора тимчасового тримання Валерія Ткаченка. Той ображав його рідних, принижував, називаючи Володимира Балуха “бандерівцем” і вдарив його.

Українець зараз знаходиться під домашнім арештом. Йому заборонено кристуватись інтернетом та телефонним зв’язком. Окупаційна влада зоборонила йому полишати сільку хату, аби він міг сходити до туалету, який розташований неподалік його будинку.  

Володимир Балух має гострий біль через остеохондроз поперекової частини. Йому не надавали належну медичну допомогу, коли він був у СІЗО і він не може повноцінно обстежитись в лікарні через домашній арешт.

Центр громадянських свобод, 

вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,

м. Київ, 01004.