Більшість громад в Україні не має житлових програм для цивільних бранців – дослідження правозахисників

У 90% громад України, які дослідили правозахисники, відсутні будь-які житлові програми підтримки ВПО, звільнених з незаконного ув’язнення цивільних. Це пов’язане, зокрема, з невнормованістю законодавства та малою обізнаністю на місцях.

Про це йдеться в аналітичній записці “Без даху над головою: чому право на житло для звільнених цивільних залишається на папері”, яку ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” презентувала 2 вересня.

Презентація аналітичної записки про проблеми житла для звільнених цивільних, Київ, 2 вересня 2025 року. Фото: ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”

Організація опитала 381 громаду, і лише у двох з них виявилися спецпрограми підтримки для цивільних, які повернулися з незаконного російського ув’язнення. 

Голова Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Ігор Котелянець нагадав, що на сьогодні понад 70 тисяч людей є безвісти зниклими або незаконно ув’язненими в російському полоні.

Більшість звільнених з незаконного ув’язнення є одночасно ще й внутрішньо переміщеними особами (ВПО) і потребують житла, доповнив керівник організації. 

В Україні із січня 2022 року діє Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”, який визначає, як саме Україна визнає, що людина перебувала в незаконному ув’язненні РФ та як держава допомагає повернутися на свободу і відновитися. Цей закон ухвалили за місяць до повномасштабної війни. Одним з положень закон гарантує житло (хоча б на перший час) для таких людей. Але для роботи потрібні підзаконні акти та механізми, що роз’яснюють, як ці норми мають втілюватися.

Після ухвалення закону Кабмін того ж року ухвалив постанову № 495, яка визначає, як саме формується Фонд житла для ВПО, які механізми надання цього житла. Але постанова, за словами Котелянця, має недолік: там не виділено в окрему категорію тих людей, які перебували в незаконному ув’язненні РФ, і механізми житла для них не прописані.

Організація провела дослідження в 381 населеному пункті України й підготувала аналітичну записку про те, чи є на місцях соціальне житло та як місцева влада займається питанням житла для колишніх цивільних бранців Росії.

Як виявилося, за офіційними даними, у близько 90% випадків (це опитаних 310 громад) відсутні будь-які житлові програми підтримки ВПО, звільнених з незаконного ув’язнення. 8% (32 громади) мають фонд соціального житла, але люди до них не зверталися по допомогу – наприклад, так було в Одесі. 37 громад не надали відповіді. Ще 0,5% громад допомагають не тимчасовим житлом, але іншими програмами, які дозволяють орендувати житло. Ці громади самостійно, без розпорядження з центральної влади, розробили такі програми – і це є прикладом success story, говорить Котелянець.

В аналітичній записці об’єднання наголошує, що ще тривожнішою є ситуація з наявністю цільових програм, спрямованих на підтримку людей, які одночасно і ВПО, і зазнали незаконного позбавлення волі:

• 329 громад не мають жодної такої програми;
• лише у двох випадках підтверджено окремі заходи чи програми для ексув’язнених Росією.

Серед проблем, чому ж гарантія житла лишається тільки на папері, аналітики виділили:

• відсутність окремого обліку звільнених як вразливої групи;
• брак житлових програм і механізмів;
• дефіцит ресурсів у громадах (фонди, ремонти);
• низький рівень обізнаності (люди не знають про таке законодавство) та брак алгоритмів у місцевої влади.

Правова аналітикиня Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Світлана Одінцова сказала, що хоча дослідження і не претендує на репрезентативність, бо не всі громади їм відповіли, проте загальна тенденція проблем з житлом стала зрозумілою. 

“Особливо нас вразила відповідь від майже кожної громади Донецької та Луганської областей, які окуповані. Вони зазначили, що залюбки б створили такий фонд тимчасового житла або спеціального житла, але, на жаль, їхні території тимчасово окуповані”, – каже аналітикиня.

Водночас пані Світлана розповіла й про позитивні кейси:

• Одеська область (вісім громад) – створено фонд на 28 квартир і додатково 53 квартири соціального житла та шість будинків;
• Запорізька область – разова допомога постраждалим у розмірі 50 тисяч грн;
• Житомирська область, а саме Чоповицька громада, – колишнє приміщення поліклініки віддали на потреби тимчасового розміщення людей. Але там не ведуть обліку людей, звільнених з незаконного ув’язнення, тому невідомо, чи такі люди користуються житлом на Житомирщині;
• громадські ініціативи – наприклад, у Запоріжжі створили петицію про створення житлової програми.

У звіті організація дає рекомендації, як покращити ситуацію з житлом для звільнених з полону. Так, на думку правників організації, державі потрібно внести зміни до постанови № 495, включивши звільнених до пріоритетних груп, а також створити реєстр та типові програми забезпечення житлом. Донорам – фінансувати житлові програми для створення тимчасового спеціального житла, рішення та адвокацію. А громадам правозахисники рекомендують вести облік звільнених з незаконного ув’язнення людей і включати їх до місцевих програм, а крім того, використовувати свої резервні приміщення під тимчасове житло, передбачати окремі квоти на оселі таким громадянам.

“Люди, які повертаються, мають право на житло”, – підкреслила Одінцова.

Нагадаємо, 28 липня президент України Володимир Зеленський заявляв, що всього з початку повномасштабної війни звільнили 5857, а поза обмінами – ще 555 людей. Як повідомляла ZMINA, одне з нещодавніх масштабних повернень цивільних бранців відбулося 14 серпня – додому повернулися 84 людини, серед яких 33 військових і 51 цивільний.

Окрім житлових питань, у цивільних бранців можуть виникати й проблеми з поверненням на роботу. Закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” передбачає, що за людиною, яка зникла безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи, обіймана посада та середній заробіток.  Але у квітні цього року представниці ГО “Цивільні в полоні” розповідали виданню ZMINA про випадки, коли бранці поверталися з полону, а їх звільняли без жодних пояснень.