Заборона абортів: за і проти

Тема абортів знову опинилася в центрі уваги. Народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль зареєстрував законопроект, який забороняє жінкам робити аборти. Але чи приведе така увага до якихось конструктивних рішень?  

Доступний вибір

“У нашій країні аборт став буденною процедурою, рішення щодо якої майже таке ж просте, як відвідини стоматолога”, – неабияк занепокоєний станом суспільної свідомості священик і керівник відділу соціальних питань Патріаршої курії УГКЦ Андрій Нагірняк.

Справді, домовитись про аборт можна просто через інтернет. Вартість послуги у приватних клініках коливається від 700 до 1200 гривень за вакуумний (міні) аборт і від 1500 за медикаментозне переривання вагітності.

Є й економ-варіанти – дешеві таблетки, які можна придбати в аптеці, проте вони нерідко бувають підробками. Як зазначає міжнародний експерт з питань репродуктивного здоров’я і репродуктивних прав Родіка Комендант, аборт є найчастішою медичною процедурою і, порівняно з іншими, досить безпечною. Не дивно, що 40% жінок до 45 років один раз, а той більше вдавались до штучного переривання вагітності.

Таку політику Міністерства охорони здоров`я отці церкви називають надто спрощеною і подекуди такою, що не запобігає, а заохочує до абортів. Є чимало свідчень жінок, що саме слово лікарів було вирішальним, коли йшлося про переривання вагітності.

Головний акушер-гінеколог МОЗ України В’ячеслав Камінський спростовує такі твердження: “Хіба лікарі ходять по хатах і запрошують на аборти?”

Кожна людина здійснює вибір сама. “Важливо, щоб вона вміла й вчилася, прагнула за цей вибір відповідати. І не перекладати відповідальність на когось іншого”, –  наголошуєОлена Бондаренко, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Комітету Верхов­ної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Чи здатні заборони примножити українців?

Основним лейтмотивом законопроекту є те, що заборона допоможе подолати демографічну кризу.

“Досить вже того, що за 20 років ми вбили 20 млн. дітей. За останні 12 років населення України зменшилося на 5 млн. людей (з 52 млн. до 47 млн.). Якщо така демографічна динаміка триватиме, то через кілька років народ України складатиметься переважно з іммігрантів”, – вважає Андрій Шкіль.

Та чи реально заборона абортів зможе примножити українців? Керівник програм Міжнародної Федерації Планування Сім’ї в Україні, лікар акушер-гінеколог Галина Майструк називає такі цифри перебільшеними і звертається до статистичних напрацювань Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України:

“Для того, щоб ми повернулись до 50 мільйонів, нам потрібно жити 110 років й не помирати. За такої смертності, яка зараз, потрібно народжувати по 4-5 дітей. Або ж приймати 700 тисяч емігрантів щороку”.

За даними Держкомстату, кількість народжених осіб за останні 10 років зросла, як і зменшилась кількість померлих, проте природний приріст населення (а це -200 тисяч осіб у 2010 році) залишається дуже низьким. Тож, на думку Галини Майструк, сьогодні потрібно не тільки турбуватись про народження, а й про продовження життя, здоров’я населення і високу працездатність навіть у 65 років.

Проти абортів виступає В’ячеслав Камінський, зауважуючи проте, що заборони часто не призводять до бажаних наслідків.

“Якщо ми говоримо про заборону, то заборонімо, приміром, жінкам палити. Адже чим раніше, чим більше, чим довший період жінка палить, тим гірші наслідки – безпліддя, здоров’я майбутніх дітей”, – каже він.

На думку експертів, така заборона може призвести до збільшення кількості кримінальних абортів з їхніми тяжкими ускладненнями та дорогим лікуванням, спалаху смертності серед жінок, особливо молодих, і до збільшення кількості покинутих дітей.

Чому українки не хочуть народжувати?

За даними МОЗ України за 2009 рік, 80% жінок, які переривають вагітність, – це жінки віком від 18 до 34 років, переважно мешканки міст (74,72%).

“Найбільшу кількість абортів роблять заміжні жінки. У багатьох випадках засобів контрацепції вдома немає… Але спробуйте купити недорогі й ефективні презервативи – скільки вони обійдуться”, – зазначає Олена Палій, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України.

Так стандартна упаковка (3 штуки) за якісну контрацепцію коштуватиме українцю від 14 гривень, тоді як за більшу (12 штук) потрібно віддати 60 і вище, а це близько 5% від мінімальної зарплати чи 7,5 % від стипендії ВНЗ.

Саме недостатнє матеріальне забезпечення – основна причина бажання жінки перервати вагітність.

“Якщо запитати тих жінок, які приходять на переривання, що стало причиною, то ми почуємо або відсутність житла, або низька зарплата, або, що дуже важливо, це атмосфера у сім’ї, якісь проблеми сімейного плану”, – розповідає Камінський.

Крім того, часто у багатьох сім’ях жінка – єдина годувальниця.

“Яким законодавчим актом ми можемо зобов’язати чоловіка обов’язково працювати і належним чином забезпечувати свою родину, а не поневірятися у пошуках роботи? Чи просто не працювати, бо жінка забезпечує родину? Що робити жінкам неодруженим? Очевидно, законодавчим актом слід заборонити незаміжнім жінкам зустрічатися з чоловіками”, – запитує Олена Бондаренко.

На противагу цьому Майструк повідомляє, що в останні роки матеріальний аспект поступився самореалізації: “В опитуванні за 2009 рік “Діти,жінки та сім’я в Україні”  жінки говорять про те, що вони дуже зайняті професіонально, є бажання встигнути у кар’єрі, і їм не вистачає часу на багато дітей”.

Абортів стає все менше

Попри економічну нестабільність, кількість абортів в Україні знижується. За офіційними даними МОЗ України, цей показник зменшився від 1 мільйона жінок у 90-х роках до 156 тисяч станом на 2011 рік.

Як зазначає начальник відділу акушерсько-гінекологічної допомоги МОЗ України Валентина Коломейчук, з 2001 року частота пологів стала перевищувати частоту абортів. А минулого року кількість пологів становила 492 тисячі.

Проте природним приростом може похвалитися хіба що Західна Україна. До речі, саме там, а також у Сумській області зафіксовано найменшу кількість абортів. Лідером за кількістю абортів є Севастополь, за ним – Кіровоградська, Донецька, Київська, Херсонська, Вінницька області.

Незважаючи на відносне поліпшення ситуації, кількість штучних переривань вагітності в Україні залишається дуже високою: 13,94 абортів на тисячу жінок репродуктивного віку. Тоді як у країнах Західної Європи – це 5 абортів на тисячу жінок.

Важко порахувати і кількість кримінальних абортів, себто таких, що були здійснені поза лікарняними закладами. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі 13% випадків материнської смерті пов’язані саме з кримінальним перериванням вагітності.

“Проведений аборт повинен бути безпечний і відбуватися у закладах охорони здоров’я. І в разі такої необхідності жінка повинна забезпечуватися якісною медичною допомогою”, – зазначає Коломейчук. Та за неофіційними джерелами, 80% жіночого безпліддя в Україні – це наслідок попереднього аборту.

Де заборонено, а де дозволено?

Різні країни вирішують проблему абортів у різний спосіб. Найбільш лояльними є Канада (дозволено до 18 тижнів), Росія, Білорусь, Чехія, Бельгія, Данія, Норвегія (до 12 тижнів), Туреччина, Хорватія і Франція (до 10 тижнів).

В перші 90 днів перервати вагітність можна в Італії. Тільки в разі соціально-економічних причин аборти до 12 тижнів дозволені у Фінляндії, Німеччині, Іспанії, Угорщині, Ісландії, Люксембурзі.

На пізніших термінах (до 24 тижнів) аборти можна здійснити у Японії, Англії, якщо є вагомі соціально-економічні чи медичні показники. Тоді як у Китаї лікарі можуть позбавити жінку плоду й на пізніх місяцях вагітності.

У Польщі, Аргентині, у країнах Латинської Америки й Африки перервати вагітність можна у разі загрози життю чи здоров’ю жінки. Ось в Ірландії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Афганістані, Анголі, Єгипті, Папуа-Новій Гвінеї, Непалі аборти повністю заборонені.

Досвід заборони абортів був у СРСР: 1936 року був прийнятий спеціальний декрет, що був знятий 1955 року через різке зростання випадків смертей матерів під час кримінальних абортів і навіть дітовбивства.

Наприклад, у Румунії заборона абортів призвела до зростання смертності матерів від 16,9 у 1966 році до 151,3 у 1982 році на 100 тисяч живонароджень.

“Народжуваність спочатку трохи зросла – від 1,5 дитини на жінку до 3,2. Але збільшення кількості народжуваності з втратою тисяч жінок, які померли через незаконні аборти, у кінцевому результаті не дали виграти країні у плані населення”, – зазначила експерт. Лише за один рік після легалізації абортів материнську смертність вдалось знизити на 50%.

Щодо сусідньої Польщі, то ще зовсім нещодавно польські жінки регулярно робили аборти в Україні. “Зараз вони їздять в Німеччину та в інші країни. Ідуть увесь час судові процеси у європейському суді”, – відмітила Майструк.

Як вирішити проблему?

“Після наших просвітницьких уроків на тему абортів по школах, деякі вчителі біології підходять до нас і розповідають, що вони такого навіть не знали, їх в університетах не вчили цьому”, – ділиться член громадської організації “Збережи життя” Олег Маковей.

Організація вже 1,5 р. впроваджує просвітницьку діяльність у школах, вишах, роздає листівки про згубні наслідки після абортів, бере участь в акціях на площах, поблизу навчальних закладів.

Таких активних організацій в Україні більше десяти. Зауважмо, більшість з них розташовані саме у Західній Україні, де кількість абортів менша.

За просвітницькі методи й Галина Майструк: “Потрібно навчати дівчат сексуальному вихованню у школі, розповідати про контрацепцію, щоб з дитинства було розуміння безпечних контактів”.

Священик Андрій Нагірняк звертає увагу на те, що жінка іде на аборт не завжди в розважливому й адекватному психологічному стані. Зокрема одна з його пропозицій –“запровадити в Україні практику “тихих днів”, щоб між першими відвідинами консультації і прийняттям рішення пройшло 2 (у випадку якщо жінка на терміні 12 і більше тижнів) або й 7 (якщо термін вагітності до 11 тижнів) днів для аналізу та роздумів”.

В інших країнах перед абортом з жінкою довго спілкуються спеціалісти, які розповідають про згубні наслідки такого вибору. Натомість в Україні у багатьох клініках такої штатної одиниці як психолог немає, більше того – аборт можуть зробити відразу за годину після звернення жінки.

“Психологічна допомога до такого рішення і після нього повинна надаватись кожній жінці”,– вважає Бондаренко.

Камінський же розповідає, що над зменшенням відсотку абортів працює наразі спеціальний комітет: “Ми ввели до складу майже всі клініки, які переривають вагітності, працюємо з акушер-гінекологами, які повинні розповісти жінці про згубні наслідки абортів. І ми розглядаємо питання, щоб забирати ліцензії в клініках, де немає, наприклад, психолога”. 

Оксана Хмельовська, Центр інформації про права людини, для УП.Життя 

Фото womenisland.ru, mother-hood.ru, sdorovie120.ru