За кордоном українські ЛГБТ-пари позбавлені прав, які мають гетеросексуальні сім’ї – дослідження

ЛГБТ-люди від початку повномасштабного вторгнення зіткнулися з викликами, які стосуються життя на тимчасово окупованих територіях, евакуації, перетину кордону тощо. Ці проблеми є особливо гострими для трансгендерних людейі Трансгендерні люди – ті, чия гендерна ідентичність не збігається зі статевими ознаками, приписаними при народженні., а також тих пар, які не можуть узаконити свої стосунки в Україні. 

Про це йдеться у дослідженні “Становище ЛГБТ+ людей в Україні під час війни”, авторкою якого є координаторка трансгендерного напрямку ГО “Інсайт” Інна Ірискіна.

Фото з відкритих джерел

У аналітичній записці зазначається, що законодавство щодо воєнного стану та мобілізації фактично означає заборону виїзду для геїв, бісексуалів, а також інтерсекс і транслюдей, які мають чоловічі документи.

Однак за оцінками громадської організації “Інсайт”, до 70% запитів на допомогу з виїздом за межі України надходило саме від геїв і трансгендерних людей.

Водночас у випадку трансжінок, відмова їм у перетині кордону, на думку Інни Ірискіної, є дискримінаційною, оскільки означає також відмову в ставленні до них як до решти жінок. Спрощення процедури юридичного визнання гендеру так, щоб воно було швидшим і доступнішим, могло б певною мірою розвʼязати цю проблему.

“Коли ЛГБТ-люди вже опиняються за кордоном, ситуації можуть дуже різнитися залежно від конкретної країни. Приміром, Німеччина чи Швеція є більш дружніми до ЛГБТ, тоді як у Польщі чи Угорщині рівень гомофобії вищий. Відповідно, ті, хто виїхали в останні, частіше можуть стикатися з її проявами або бути змушені не розкривати свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність”, – йдеться в дослідженні.

На інституційному рівні проблем додає те, що коли люди однієї статі, які перебувають у стосунках, виїжджають парою, їхні стосунки не є офіційно зареєстрованими, адже в Україні цього зробити неможливо.

Тож, одностатеві пари позбавлені певних прав, які мають гетеросексуальні родини.

“Якщо це сім’я з дитиною – зазвичай це значить, що лише одна людина з пари має легальний статус родительки, тоді як інша є цій дитині формально ніким. Це може створювати складнощі, наприклад, коли дитина йде в місцеву школу або коли необхідно відвести її до лікаря тощо”, – пояснює Ірискіна.

У деяких випадках проблему можна вирішити реєстрацією шлюбу в країні перебування, однак не всюди це можливо: в країнах Східної Європи, де зосереджена найбільша кількість українських біженців, одностатеві шлюби не дозволені, а також не всі країни дозволяють укладання шлюбів між іноземцями.

Нагадаємо, що 53% українців підтримують доповнення законодавства забороною дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, а також забороною розпалювання ворожнечі щодо ЛГБТ.