З М’янми втекли понад 70 тисяч мусульман через спалах етнічного геноциду

Близько 73 тисяч представників народності рохінджа, мусульман за вірою, втекли з  М’янми до сусідньої Бангладеш через загострення етнічного геноциду.

Про це повідомляє “Радіо Свобода” з посиланням на Управління верховного комісара ООН у справах біженців.

Як заявила речниця управління Вівіян Тан, втечу мусульман спричинив новий спалах насильства, що почався у штаті Ракхайн на заході М’янми понад тиждень тому, 25 серпня.

Силовики М’янми і представники народності рохінджа звинувачують одне одного в жорстокостях.

За даними військових М’янми, в сутичках останніх днів загинули майже 400 людей, більшість із них – бойовики-рохінджа.

Біженці ж заявляють, що силовики М’янми і юрби населення інших етнічних груп (за вірою вони головно буддисти) нападали на цивільних мусульман, палили їхні домівки і виганяли зі штату Ракхайн.

Правозахисна організація Human Rights Watch зі США оприлюднила свіжий супутниковий знімок, на якому, за словами правозахисників, видно понад 700 спалених будинків в одному з сіл рохінджа.

Конфлікт між рохінджа і урядом йде вже кілька десятиліть. Великобританія, надаючи в 1940-х роках незалежність Британській Бірмі, як тоді називали М’янму, пообіцяла дати незалежність майже всім національним окраїнам, в тому числі і нинішньому національному штату Аракан або Ракхайн – вузькій смузі землі на бірманському узбережжі Бенгальської затоки, що межує з Бангладеш. У Ракхайні і живуть рохінджа. Не отримавши незалежності, усі сім штатів, зокрема й Ракхайн, не визнали новий уряд М’янми.

Криваві сутички в регіоні спалахують час від часу з 2012 року, коли вони вперше стали масовими і спричинили втечу понад 100 тисяч рохінджа до таборів для внутрішньо переміщених осіб.

Люди народності рохінджа (рохінґа), переважно мусульмани за вірою, є, за даними фахівців, нащадками однієї з етнічних груп бенгальців-мусульман із території, що нині складає державу Бангладеш, які переселялися до Ракхайну протягом останніх кількох століть. Їхню мову визначають як один із діалектів бенгальської. Самі рохінджа твердять, що є споконвічними мешканцями частини Ракхайну, раніше відомого як Аракан.

Попередні військові режими М’янми, тоді відомої на Заході як Бірма, позбавили всіх представників народності рохінджа громадянства, а з ним і всіх громадянських прав, і намагалися змусити їх емігрувати з країни, вважаючи їх чужими. Тяжке соціальне становище стало ґрунтом для розвитку ісламського екстремізму серед цієї народності. Насильство, до якого вдавалися екстремісти-рохінджа останніми роками, призвело й до радикалізації їхніх сусідів, переважно носіїв буддизму, яких, зі свого боку, почали підбурювати націоналістичні буддистські організації. Останнім часом до насильства в регіоні вже вдаються обидві сторони.

При цьому втікачів-рохінджа вкрай нерадо приймають і на їхній прабатьківщині, в Бангладеш, і в інших мусульманських країнах.

На Заході конфлікт у штаті Ракхайн нерідко представляють як міжрелігійний, виставляючи мусульман-рохінджа як невинних жертв буддистів, переважно ракхайнської народності. Тим часом в інших місцях М’янми також живе багато мусульман, і відносини між ними й буддистами переважно спокійні – хоча останнім часом, після тривалого перебігу конфлікту в Ракхайні, напруженість стала виникати й там.