“Не викрадення, а оздоровлення”: правозахисниця перелічила тези російської пропаганди про переміщення українських дітей
РФ постійно відхрещується від викрадень українських дітей і маніпулює концепцією “найкращі інтереси дитини”, щоб виправдати вивезення дітей перед міжнародним правом та уникнути відповідальності за злочини.
Про це 11 вересня розповідала експертка ГО Регіональний центр прав людини Катерина Рашевська на презентації “Дослідження депортації та примусового переміщення українських дітей з окупованих територій крізь зміну призми російських пропагандистських наративів”.
Юристка ГО “Регіональний центр прав людини” Катерина Рашевська. Фото: Kateryna Rashevska/FacebookСтарша юристка РЦПЛ Ксенія Корнієнко зазначила: щоб зрозуміти цілі та інструменти російської пропаганди в контексті депортації дітей України, фахівці центру проаналізували заяви російських посадовців й окупаційних чиновників, російське законодавство, соцмережі, офіційні сторінки російських чиновників, публікації в медіа та їхні висловлювання на різноманітних заходах.
Рашевська навела основні тези російської пропаганди на тему переміщення дітей.
Так, РФ говорить, що не було жодних депортацій та примусових переміщень десятків тисяч українських дітей. Це були “порятунок та оздоровлення”.
Наступна теза — не було наміру лишати цих дітей на території РФ назавжди. Діти нібито лишаються з двох причин: або самі хочуть бути в Росії, або батьки бояться звернутися до дитячої омбудсманки РФ Марії Львової-Бєлової, щоб повернути своїх дітей, через ордер на її арешт від Міжнародного кримінального суду.
Також пропаганда стверджує, що передання дітей у російські родини відбулося виключно через їхні інтереси. Тобто начебто є лише дві опції: або діти лишаються в сиротинцях, або їх передають у люблячі російські родини. Хоча насправді є третя опція — повернути їх в Україну.
Ще одна теза пропаганди з’явилася після того, як у квітні 2025 року президент Володимир Зеленський передавав президентові ПАР Сирілу Рамафосі список з 400 дітей, яких утримує Росія, а також у червні 339 імен передали російській делегації на перемовинах у Стамбулі. Тоді Львова-Бєлова сказала, що Україна передає списки з 2022 року, але ці списки нібито неправильні, мають спотворені дані, і саме через це не відбувається повернення дітей в Україну.
Росія дуже вибірково посилається на міжнародне гуманітарне право, пояснювала Рашевська. Наприклад, посилається на нього, коли нібито евакуює дітей з небезпечних зон (хоча таке вивезення не відповідає режиму евакуації дітей). Москва паразитує на образі захисника дітей і намагається перекласти відповідальність за небезпеку на Україну.
Також Росія намагається змістити акценти з міжнародного гуманітарного права, де відповідати мають її очільники, у сферу міжнародного приватного права, в якому держава є спостерігачем, а не суб’єктом. А відповідальність за переміщення дітей у такому разі нестимуть приватні особи — батьки чи законні представники.
Росія також жодного разу не згадала про свої власні зобов’язання за міжнародним правом: ні про те, що має передати список цих дітей у Міжнародний комітет Червоного Хреста, щоб сприяти возз’єднанню цих дітей з родинами, ні про безпечне повернення дітей.
“Що найбільш абсурдно: Росія викрала дітей, але фінансові зобов’язання за їх повернення — і це підкреслюється в публічній комунікації РФ — покладено на Катар. Фінансовий тягар переклали на державу-посередника”, — зауважила юристка.
Росія також маніпулює концепцією “найкращі інтереси дитини”. Вона їх помилково, але цілком цілеспрямовано ототожнює із думкою дитини, буцімто це дитина не хоче повертатися до підконтрольної України.
“Але за дефолтом найкращі інтереси дитини не може визначати держава, яка вчинила міжнародні протиправні діяння, та агенти, які вчинили міжнародний злочин. Та і висловити вільну думку нереально на підконтрольній території Росії. Але певною мірою це було геніально, і це було творінням російської пропагандистської машини, яка є однією з найкращих у світі. Бо вони промацали те середовище, куди повинні вкоренити ці міфи. І для західного суспільства, і для Глобального Півдня ось ця концепція найкращих інтересів дитини — в самому серці”, — каже Рашевська.
Українські діти тут стали одночасно й інструментами, і цілями інформаційної агресії РФ, пояснює правозахисниця.
З одного боку, це допомагає РФ дискредитувати Україну як державу. Буцімто ця держава не здатна захистити навіть найбільш вразливу категорію громадян — дітей.
З іншого боку, РФ говорить, що тепер ці діти — не українські. Україну позбавляють частини її майбутнього покоління, частини генерації. Діти, мовляв, розмовляють російською, більше не вважають РФ державою-агресором, “перестали любити Бандеру”.
“Сьогодні завдання РФ — переписати історію так, щоб укотре уникнути відповідальності за злочини її агентів. Тому наше ключове завдання — аби правда була зафіксована. У випадку з Росією правда не лежить посередині між українською і російською позицією. Російська так звана альтернативна думка такою думкою не є, вона є брехнею. Її треба розглядати лише у дослідницьких цілях, як це зробили ми”, — підсумувала фахівчиня “Регіонального центру прав людини”.
Нагадаємо, за даними Bring Kids Back UA, станом на 11 вересня 2025 року в Україну вдалося повернути 1605 дітей, незаконно переміщених Росією.
На тимчасово окупованих територіях України перебувають 1 мільйон 600 тисяч дітей. Україна має підтвердження про депортацію понад 19 тисяч дітей на територію Росії, але точна кількість невідома через те, що немає гуманітарного доступу до сімей. У РФ та на ТОТ України діють табори “перевиховання” українських дітей: цьогоріч держава-окупант вивезла 11 тисяч дітей в такі установи.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова в спецрепортажі телеканалу FREEДОМ казала, що Росія систематично заселяє тимчасово окуповані території росіянами, переслідує українців, змінює національну ідентичність українських дітей.
