Який захист жінок від насильства передбачено в ЄС та що треба змінити в Україні: дослідження
Україні потрібно оновити законодавство відповідно до стандартів Європейського Союзу, щоб посилити захист жінок від домашнього та гендерно зумовленого насильства – зокрема, від кібербулінгу та онлайн-переслідування.
Про це розповіла адвокатка громадської організації “Жіночі перспективи” Галина Федькович під час презентації дослідження про відповідність українських законів вимогам Директиви 2024/1385, передає ZMINA.
Фото: CanvaЮристки організації провели порівняльний аналіз українського законодавства та Директиви Європарламенту і Ради ЄС 2024/1385, яка визначає спільні стандарти країн Євросоюзу в протидії насильству щодо жінок і домашньому насильству. У дослідженні зазначається, що результати аналізу мають практичне значення для євроінтеграційного процесу України й можуть бути використані під час підготовки змін до чинного законодавства.
За висновками експерток, українське законодавство загалом відповідає міжнародним стандартам, однак у ньому залишаються прогалини, які потребують доопрацювання.
“Якщо говорити про критичні прогалини, які ми виявили, – це те, що в українському законодавстві досі нема терміна “насильство щодо жінок”. Ми маємо штучно введений у законодавство термін “насильство за ознакою статі”, – звернула увагу Галина Федькович.
Вона зазначила, що Кримінальний кодекс України не враховує гендерного аспекту в питаннях насильства. Навіть стаття про систематичне домашнє насильство залишається гендерно нейтральною, хоча переважна більшість таких злочинів спрямована проти жінок.
“Відповідно, забезпечити адекватну кваліфікацію, правову оцінку злочинам, які вчиняються з метою підпорядкувати, принизити, контролювати жінок через гендерну належність, наш Кримінальний кодекс можливості не дає”, – наголосила експертка.
Також в українському законодавстві відсутнє поняття “інтерсекційна дискримінація”. У директиві зазначається, що насильство щодо жінок зазвичай загострюється, якщо воно перетинається з дискримінацією за іншою ознакою – через етнічне чи соціальне походження, мову, віросповідання, переконання, особливості здоров’я.
Найпроблемнішою зоною автори дослідження називають кібернасильство. Зокрема, законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за чотири основні форми кібернасильства (згідно з директивою), що створює серйозні загрози для захисту прав постраждалих жінок:
- поширення інтимних або оброблених матеріалів без згоди;
- кіберпереслідування (stalking);
- кібердомагання (harassment);
- кіберпідбурювання до насильства чи ненависті.
Авторки дослідження рекомендують терміново доповнити ККУ нормами про кібернасильство та забезпечити готовність правоохоронних органів і судів до розслідування та розгляду таких справ, використовуючи досвід європейських держав.
В Україні досі не передбачено окремої статті за злочин “переслідування”, а чинні норми Кримінального кодексу не враховують його системного характеру. Кібердомагання також майже не регулюються законом. До таких правопорушень належать повторювані онлайн-погрози, координовані атаки, надсилання зображень інтимного характеру та публікація персональних даних (doxing).
Серед інших важливих прогалин в українському законодавстві, яке виявили авторки дослідження, такі:
- відсутні злочини “каліцтво статевих органів”;
- недостатні санкції за примусовий шлюб;
- відсутність онлайн-процедур подання онлайн;
- немає механізмів швидкого видалення шкідливого контенту.
Експертки напрацювали низку рекомендацій, як адаптувати українське законодавство до норм, зазначених у директиві. Зокрема:
- замінити “насильство за ознакою статі” на “гендерно зумовлене насильство”;
- додати до законодавства термін “насильство щодо жінок”;
- ввести поняття “інтерсекційна дискримінація”;
- визнати структурний характер насильства щодо жінок.
Також пропонується доповнити ККУ новими статтями:
- поширення інтимних або зманіпульованих матеріалів без згоди;
- кіберпереслідування;
- кібердомагання;
- кіберпідбурювання до насильства чи ненависті;
- переслідування як самостійний злочин;
- каліцтво жіночих статевих органів.
Серед інших рекомендацій: створити національну платформу для звернення потерпілих, мобільний застосунок екстреної допомоги, розробити процедуру видалення шкідливого контенту впродовж 24–48 годин. Також – створити спеціалізовані слідчі групи з кібернасильства, запровадити обов’язкове навчання суддів, розробити методичні рекомендації для правоохоронців та налагодити координацію з IT-сектором.
Нагадаємо, у Звіті про розширення ЄС за 2025 рік зазначено, що гендерне насильство залишається критичною проблемою в Україні. Єврокомісія рекомендує посилити доступ до спеціалізованих служб підтримки та інфраструктури для жертв гендерно зумовленого насильства, домашнього насильства та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і підвищити обізнаність про них, а також забезпечити стабільне бюджетне фінансування довгострокової підтримки та реабілітації.
Про те, яку допомогу можуть отримати постраждалі від домашнього та гендерно зумовленого насильства в Україні сьогодні та які зміни законодавства очікуються, читайте в матеріалі.
