Як висвітлювати загибель людей на війні: Коміcія з журналістської етики розробила рекомендації
Понад два місяці українські медіа висвітлюють події широкомасштабної російської агресії проти України, зокрема, аспекти, пов’язані із загибеллю військових та цивільних. Часто із сенсаційними заголовками, фотографіями вбитих або відео, де зафіксовано момент убивства чи його наслідки — це призводить до того, що в медіапросторі переважає контент, який містить сцени насильства.
Комісія з журналістської етики (КЖЕ) розробила рекомендації щодо висвітлення цієї чутливої теми.
Джерело: pexels.comПерш ніж надавати своїй аудиторії інформацію про людські жертви, журналісти мають сформулювати мету такого матеріалу: вони хочуть проінформувати читачів чи натиснути на емоції, допомогти чи шокувати?
Відео і фото можуть бути доказами скоєння російськими військовими воєнних злочинів і грубого порушення прав людини — наприклад, відео з тілами вбитих мирних людей на вулицях міста. В такому разі використання зображень загиблих виправдане метою поширення інформації про такі злочини і притягнення винних до відповідальності.
Одну й ту саму інформацію можна повідомити в різний спосіб. Розповідаючи про жертв війни, журналістам недостатньо просто констатувати факт, — потрібно дати аудиторії ширший контекст. Зазначити, чому це сталося, як можна покарати винних, що вже робиться в цьому напрямі, чим можна допомогти тощо. Таким чином журналіст виявляє турботу про свою аудиторію, а не експлуатує її емоції.
Неетично повідомляти про загибель людини раніше, ніж про це дізнаються її рідні. Якщо журналіст не впевнений, що родичам загиблого вже повідомили трагічну звістку, не можна подавати зображення загиблих великим планом, називати прізвище та ім’я загиблої людини до моменту офіційного повідомлення про це.
Медійник має використовувати належну лексику: не “трупи” і “мертві”, а “тіла”, “загиблі”, “вбиті” люди. В інформаційних матеріалах не треба вживати емоційно забарвлені слова і вислови, журналісти потрібно зосередитися на поданні фактів і контексту.
До використання фото й відео, де зображені вбиті, треба підходити зважено. Не зловживайте ілюстраціями та відео, де великим планом зображені наслідки насильства: кров, тіла жертв, їхні останні хвилини життя. В онлайн-медіа доцільно приховувати фото зі сценами вбивства людей, аби користувачі самі зробили вибір, натиснувши посилання для перегляду.
Багато українських медіа використовують контент із соціальних мереж, зокрема й такий, що стосується загибелі людей. Неприпустимо подавати фото й відео з соціальних мереж без будь-якої перевірки. Журналісти мають звернутися за підтвердженням загибелі до офіційних чи інших джерел: поліції, місцевої влади, військової адміністрації, Міністерства оборони, родичів чи колег загиблого. В разі, коли перевірити інформацію в умовах війни неможливо, це має бути зазначене в матеріалі.
Не подавайте одразу багато фото з різних ракурсів, які ілюструють одну й ту саму новину про загибель людини чи багатьох людей. В більшості випадків достатньо однієї ілюстрації.
Будь-яка людина заслуговує на повагу й гідність навіть після смерті. Відсутність одягу, поранення й каліцтва великим планом, фізіологічні деталі: неприпустимо, щоб ці подробиці на фото й відео можна було пов’язати з конкретною людиною.
Багато українців активно шукають, переглядають і поширюють фото й відео, де великим планом зображені вбиті російські військові. Проте такий контент може негативно впливати на частину аудиторії, зокрема на неповнолітніх, тож журналістам варто шукати інші способи розповісти про масові втрати російської армії в Україні.
Уникайте сенсаціоналізму і клікбейту в заголовках, як-то: “Вулиці вкриті трупами: найжахливіші кадри звірств окупантів, 18+”. Також потрібно уникати нагнітання негативу в бекграунді.
В українських онлайн-медіа існує практика подавати посилання на схожі новини чи публікації. Наприклад, новина про поховання бійця ЗСУ може супроводжуватися посиланнями на повідомлення про похорон інших військових у цьому районі чи області або про резонансні смерті мирних мешканців. Це може знецінювати загибель людини, представляти її не як особистість із власною біографією, а як «одиницю статистики», створити враження про «конвеєр смерті», викликати безпорадність у аудиторії.
Не використовуйте архівні фото чи відео із зображенням загиблих, яких можна упізнати, для того, щоб проілюструвати сьогоднішню подію. Поважайте почуття рідних, які знову і знову бачитимуть загиблу близьку людину.
