“Я б її просто відлупцював”: ректор Острозької академії назвав порушенням етики інформзапит від студентки

Ректор Острозької академії Ігор Пасічник назвав порушенням етики запит студентки-журналістки до адміністрації, в якому вона хотіла дізнатися про витрати університету, та публічно засудив такі її дії. 

Увагу на ситуацію звернуло видання “Четверта влада”. 

На початку жовтня одна зі студенток другого курсу академії подала офіційний інформаційний запит до адміністрації закладу. Вона хотіла дізнатися вартість скульптур, які на початку навчального року встановили біля нового корпусу вишу. Згодом журналістка зателефонувала в ректорат, щоб пересвідчитися, що запит там отримали, та пояснила, що збирає матеріал для місцевого ЗМІ. Через тиждень студентка почала отримувати дзвінки від адміністрації.

Спочатку її викликав до себе декан гуманітарного факультету Максим Карповець, який назвав її вчинок “порушенням субординації, яка має бути в університеті”. Наступного дня ректор вишу Ігор Пасічник викликав до себе на зустріч студентів-журналістів першого та другого курсів, де одна зі студенток запитала, чому запит на інформацію спричинив таку бурхливу реакцію в університеті. На це ректор відповів, що його “до глибини душі образила така поведінка дівчини”. 

Скульптури, ціною яких цікавилася студентка

“Якби це сталося в іншому виші, той, хто подав цей запит, уже б ластівочкою вилетів звідти, гарантую”, – цитують його слова журналісти. 

На додаток Пасічник порадив “переводитися до іншого вишу всім, кому щось не подобається в Острозькій академії”, адже інформаційні запити він нібито має отримувати тільки від “чужих журналістів”, а від “своїх студентів – хороші, дружні, моральні стосунки”.

“Якщо ви до мене не зверталися по даному питанню особисто і робите запит, то якби це була моя дитина, я б її просто відлупцював. Є правила законодавства, які дають право журналістам звертатися за інформацією, але є ще й такі непрописані правила етики. Журналіст повинен дотримуватися правил етики в першу чергу, знаючи про те, які права він має і які захищає, бо якщо порушуються правила етики, то це вже не журналісти”, – сказав він. 

На зустрічі ректор розповів про вартість скульптур та попросив студентку забрати в ректораті копії документів, якими вона цікавилася.

Ректор Острозької академії Ігор Пасічник

З думкою очільника вишу щодо непрописаних правил етики та необхідності їх дотримання не погоджуються експерти. Так, медіаюристка Віта Володовська з “Лабораторії цифрової безпеки” називала цей випадок свідченням того, що адміністрація університету не розуміє не лише законодавство про доступ до публічної інформації, а й загалом цінність прав людини.

“За Законом України “Про доступ до публічної інформації” ніхто не повинен пояснювати, чому подає запит. Публічна інформація – не чиясь власність: будь-хто має право вільно її отримати. Ректор оцінює подання запиту – один із основних інструментів у журналістській роботі – як щось негативне й образливе. Така “етика” суперечить українському законодавству, а в діях адміністрації університету є ознаки цензури та тиску на журналістку”, – сказала вона. 

Однак висловлювання ректора показали не тільки нерозуміння українського законодавства, але й його зверхнє ставлення до студентів та думки про те, що насильство – спосіб вирішення будь-яких ситуацій. 

“Під час зустрічі зі студентами ректор дозволяє собі висловлювання: “Якби це була моя дитина, я б її відлупцював”. Будь-яке насильство – це недопустимий спосіб вирішення конфліктних ситуацій. У тому числі домашнє насильство та насильство щодо дітей. У цій ситуації ректор показує, що толерує фізичне насильство з боку батька щодо дітей, та показує студентам і студенткам, що застосовувати насильство, коли потрібно покарати дитину за “невідповідну”, на думку батька, поведінку, – це нормально”, – зауважує заступниця голови центру “Жіночі перспективи” Марта Чумало.

Відомо, що проблема домашнього насильства стоїть дуже гостро в Україні. Так, загальнонаціональне дослідження “Що українці думають про права людини?” показало, що 10% українців використовують фізичне насильство щодо дітей у своїх родинах постійно або час від часу.

За словами директора Чернігівського освітнього дому з прав людини Сергія Бурова, у своєму ставленні до фізичних покарань дитини Україна наразі перебуває на рівні Швеції 1965 року. 

“Україна – одна із держав, законодавство яких має норму, що прямо забороняє тілесні (фізичні) покарання. Вперше таку норму прийняли у Швеції в 1979 році. У 1965 році там 53% дорослих вважали, що фізичні покарання необхідні і покликані допомогти правильно виховати дитину. Україна зараз десь на цьому рівні, адже якщо додати всі варіанти відповідей, які допускають застосування фізичних покарань, а також відмову відповідати на це запитання (що теж може бути пов’язане з використанням подібних практик), то отримаємо 47% дорослих, які допускають таке насильство”, – зауважує він.