“Впізнала за обличчям, тільки йому частину підборіддя відстрелили”: дружина атовця розповіла про страту чоловіка росіянами

В одному із деокупованих населених пунктів Харківщини росіяни перед відступом стратили колишнього учасника АТО. Майже через тиждень члени сім’ї відшукали вбитого у ямі, коли окупанти вже покинули населений пункт. На тілі розстріляного колишнього військовослужбовця були сліди жорстоких катувань та ножові поранення у пах.   

Про це журналістам ZMINA під час їхньої польової місії з документування воєнних злочинів розповіла дружина вбитого.

Фото ілюстративне: ZMINA

Катерина (ім’я та особиста інформація змінені з міркувань безпеки. – Ред.) – дружина вбитого, погодилася розповісти цю історію на умовах анонімності, оскільки боїться повернення російської армії. Її чоловік брав участь в АТО понад п’ять років тому.

За словами Катерини, вперше до них додому російські військові прийшли на початку окупації.

“Тоді вони ходили по дворах і перевіряли, хто є. Біля двору побалакали (з чоловіком. – Ред.), зайшли в будинок, знайшли його форму “атошну”. Але його не забирали, відпустили”, – пригадала жінка.

Вдруге росіяни приїхали приблизно за тиждень до свого відступу за чоловіком Катерини. Їх було двоє, у звичайних армійських футболках та армійських штанах, без балаклав. Жінка припускає, що це були військові так званої “ЛНР”, які базувалися у цій частині окупованої Харківщини.

“Вони зі мною майже не спілкувалися. Зайшли у двір. Сказали: “Нам з вашим чоловіком треба поговорити” та пішли у хату. Нас (з дітьми та батьками чоловіка. – Ред.) на дворі залишили. А тоді чоловіка забрали, вивели та сказали, що привезуть до вечора. Сказали, що “атовців” вони довго не тримають. Побалакають з ним та відпустять”, – розповіла Катерина.

Чоловіка забрали з дому без телефону та паспорта. Більше живим вона його не бачила.

Вже наступного дня разом зі свекрухою Катерина ходила до місцевої комендатури, щоб дізнатися про долю чоловіка. Але там їм нічого конкретного не повідомили та сказали чекати офіційної інформації. Кожного дня жінки навідувалися туди, поки окупаційна комендатура просто не виїхала з населеного пункту.

Тіло чоловіка Катерини знайшли на шостий день після того, як його забрали. Коли росіяни відступили з населеного пункту, мати атовця вирішила відшукати сина на території бази, де перебували окупанти та утримували полонених. Катерина згадала, що до цього чула там постріли:

“Бабуся (мати чоловіка. – Ред.) просто сказала: “Поїду подивлюся”. І поїхали от, подивились. До першої ями підійшли і його під кущами побачили. Впізнала за одягом, обличчям. Тільки у нього частина підборіддя була відстрелена”. 

Родина викликала поліцію (тоді ще окупаційну. – Ред.), щоб встановила факт смерті. Катерина разом зі свекрухою попросили задокументувати вбивство та провести експертизу:

“Вони (представники окупаційної поліції. – Ред.) сказали, що це кримінальна справа, тому ніхто нічого робити не буде. У лікарні нам навіть висновок про смерть не дали. Так і поховали без нього”. 

Членам сім’ї довелося самостійно везти тіло додому та готувати до поховання. 

“Ми ж його як забрали, то купали, перевдягли і побачили, що з ним зробили. Приблизно 15 пострілів у нього, ножові в пах, пальці перебиті, ноги прострелені. На шиї таке, наче його як душили: смуги були, починаючи від підборіддя і вниз  до живота”, – розповіла Катерина.

Населений пункт, де проживає  жінка, офіційно звільнили наприкінці вересня 2023 року. Коли до нього повернулась українська влада, оформили свідоцтво про смерть. Поліцейські взяли у Катерини свідчення та повідомили про необхідність ексгумації тіла вбитого чоловіка. 

За словами жінки, за результатами судмедекспертизи причиною смерті вказано вогнепальні поранення без вказання ножових, які вона побачила на тілі закатованого чоловіка.

Катерина підозрює, що її чоловіка “здали” місцеві жителі, тому що росіяни вишукували колишніх українських військовослужбовців за списками, які допомагали скласти місцеві колаборанти.

Наразі жінка залишилася сама із двома дітьми дошкільного віку. Вона не бажає фігурувати в офіційних документах, навіть якщо відбудеться суд над вбивцями її чоловіка.

“Я не за себе, за дітей боюсь. І без того сидимо на сумках. Це страшно”, – пояснила вона.

Катерина не розповіла дітям, що сталося з їхнім батьком, тому вони досі “ждуть татка під домом”.

Нагадаємо, що прокуратура виявила 54 катівні й зафіксувала понад 5 тисяч випадків катувань на деокупованих територіях.

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.  

Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі за або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.  

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду  тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.