“Він з-за кута постійно дивився через приціл”: жителі Мотижина упізнали трьох російських військових, які вбивали та катували місцевих

Жителі села Мотижин на Київщині, яке місяць перебувало під російською окупацією, упізнали за фотографіями трьох російських військовослужбовців, які вбивали та катували цивільних. 

Про це повідомляє “Слідство.інфо”. 

Чингіз Гончиков, Сергій Сазонов та Магомедмирз Сулейманов. Фото: Слідство.Інфо

Мова йде про сержанта 37-ї мотострілецької бригади Чингіза Гончикова, найманця з ПВК “Вагнер” Сергія Сазонова й сержанта 37-ї бригади Магомедмирза Сулейманова. Їхні імена є серед імен тих російських військових, яких наприкінці травня ідентифікували в Офісі генерального прокурора. 

“Він був зі снайперською гвинтівкою. Він з-за кута постійно дивився через приціл СВД (радянської гвинтівки. – Ред.). Я його впізнав, бо спостерігав за його діями”, – пригадує про Чингіза Гончикова один із працівників реабілітаційного центру для алко- та наркозалежних в Мотижині.

Разом з іншими російськими військовослужбовцями Гончиков взяв у полон директора центру Олега, якого декілька днів катували, вимагаючи зізнатись у співпраці з українськими військовими. 

Свідки розповідають, що російські військові, серед яких був Гончиков, жартома погрожували розстріляти людей:“Стоять і радяться, що з нами робити. Кажуть: розстріляємо, чи в ту будівлю їх заженемо і дві гранати кинемо всередину?  Це вони жартували так, як я зрозумів”.

Росіянина Сазонова, який, згідно з його власними розповідями, воював у Сирії, Лівії та у 2014-му році на Донбасі, зміг упізнати житель Мотижина Микола Литвиненко. Сазонов, ймовірно, застрелив його 41-річну доньку Ярославу, бо та була у чорному одязі. 

“Він (Сазонов. — Ред.) один з перших прибіг. От вони ідуть до нас, а я питаю: навіщо ви це зробили? А він мені відповідає (про чорний одяг. — Ред.). Якби це був не він, то він би не відповідав. Я так думаю, що стріляв саме він”, — каже Литвиненко. 

Журналісти біля братської могили поблизу Мотижина, яку знайшли після деокупації Київщини. Фото: телеграм-канал Андрія Єрмака

Після вбивства доньки чоловіка взяли в полон й коли вели вздовж позицій росіян, він побачив ще одного військовослужбовця — Магомедмирза Сулейманова. 

“Оцей (Сулейманов. — Ред.) схожий на одного хлопчину. Там в капонірах два БТРи було і ще машина. Цей схожий на нього. Він був у спортивних штанях і кросівках, він був без форми. Я його побачив тільки тоді, коли був біля дочки, а потім я його не бачив. Він такий худорлявий, височенький, десь під метр вісімдесят”, – згадує Литвиненко, кажучи, що з “високим ступенем імовірності” бачив саме Сулейманова.

Українські військові знайшли документ з поля бою, де фігурує імʼя Сулейманова. Росіяни записували, хто, де і коли нібито знищив українську військову техніку. Згідно з цими документами, Сулейманов знищив український автомобіль “ГАЗель” опівдні 7 березня в місті Макарів.

Журналісти “Слідства.інфо” зазначають, що це усього за двадцять хвилин їзди від місця, де Литвиненко бачив Сулейманова. 

Раніше повідомлялося, що в Мотижині російські окупанти вбили волонтера Сергія Кубрушка. Чоловік разом з родичем Андрієм розвозили їжу, а рідні та колеги вважають, що росіяни могли чекати на них, знаючи про їхню діяльність. 

Також росіяни вбили у селі старосту Ольгу Сухенко та її рідних. 

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

 Такими злочинами вважають:

• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• руйнування і привласнення майна, не спричинене військовою необхідністю;
• примус цивільних чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• взяття заручників;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи;
• розграбування суспільної та особистої власності тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо у вас є дані про викрадення або страти активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування, повідомте про них нам на адресу: tp@humanrights.org.ua.

Якщо ви бажаєте пройти навчання і долучитися до команди волонтерів коаліції “Україна. П’ята ранку”, які документують воєнні злочини, заповніть онлайн-форму.