Вікторія Амеліна посмертно отримала Премію Мура за найкращу книгу про права людини

Українська письменниця та громадянська діячка Вікторія Амеліна, яка загинула внаслідок російського ракетного удару по Краматорську у 2023 році, посмертно отримала Премію Мура за літературні твори на тему прав людини.

Про це йдеться на сайті премії.

Книжку Амеліної “Дивлячись на жінок, які дивляться на війну: Щоденник війни і правосуддя” (“Looking at Women Looking at War: A War and Justice Diary”) визнали найкращою книгою про права людини, опублікованою в період з 1 липня 2024-го по 30 червня 2025 року.

Премію щорічно вручає Фонд Крістофера Мура. До складу журі цього року ввійшли журналістка Клер Гаммонд, директорка Human Rights Watch Asia Елейн Пірсон і професор Вільнюського університету Дайнюс Пурас.

“Розповідь Вікторії Амеліної про воєнні злочини Росії в Україні є болісним нагадуванням про жертву журналістки, яку спонукала пристрасть до висвітлення правди про життя, зруйновані російським вторгненням. Книга є свідченням мужності Амеліної, яка привернула увагу до руйнівних наслідків війни для пересічних українців. Серед величезної кількості пропаганди та дезінформації її спадщина залишається важливим свідченням того, що сталося і продовжує відбуватися”, — сказав засновник премії.

Почесну згадку Премії Мура цього року отримала індійська журналістка Неха Діксіт за книгу “The Many Lives of Syeda”, яка розповідає історію мусульманки з робітничого класу в сучасній Індії.

Нагадаємо, раніше за книгу “Дивлячись на жінок, які дивляться на війну” Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Джоржа Орвелла в категорії “Політична публіцистика”.

Книжка вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала канадська письменниця Маргарет Етвуд. Це незавершена книга Амеліної, яка поєднує щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Зокрема, вона містить низку розповідей про українських жінок, які залучені в боротьбу з російськими окупантами або допомагають її вести.

Орвеллівську премію присуджують щороку за політичну прозу, покликану поєднувати глибокий аналіз суспільних явищ з високою майстерністю письма. Лауреати отримують нагороду у розмірі 3 000 фунтів. Цього року оголошення відбулося в Лондоні 25 червня – у день народження Джорджа Орвелла.

Кошти з премії Вікторії передадуть на підтримку літературного фестивалю Нью-Йоркський літературний фестиваль, який вона заснувала.

Вікторія Амеліна – українська письменниця та громадянська діячка, членкиня PEN Ukraine і правозахисниця.

Вона померла в лікарні в Дніпрі внаслідок поранення, несумісного з життям. 27 червня російська ракета зруйнувала піцерію “Ріа” в Краматорську, де саме перебувала Вікторія з колумбійськими колегами, документуючи воєнні злочини росіян на території України. Тоді загинуло 13 цивільних громадян.

Амеліна є авторкою роману “Синдром листопаду, або Homo Compatiens” (2014 рік), роману “Дім для Дома” (2017 рік), дитячих книжок “Хтось, або Водяне Серце” (2016 рік) та “Е-е-есторії екскаватора Еки” (2021 рік).

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на Сході, Півдні та Півночі України, зокрема в Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

У січні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Амеліну посмертно орденом “За заслуги” III ступеня.

У лютому 2024-го британське видавництво Jetstone випустило збірку Амеліної “Writing Under Fire: Poetry and Prose from Ukraine and the Black Country” (“Писати під вогнем: поезія і проза з України та Black Country”), присвячену пам’яті загиблої української письменниці.

У грудні 2024 року Вікторію Амеліну нагородили спеціальною відзнакою Prix Voltaire під час 34-го Міжнародного конгресу видавців, що відбувався у Ґвадалахарі в Мексиці. Нагорода вручається посмертно Міжнародною асоціацією видавців для того, щоб підкреслити виняткову боротьбу за свободу самовираження лавреата або лавреатки й те, як його або її змусили мовчати.

ZMINA писала текст Пам’яті письменниці та громадської активістки Вікторії Амеліної. Справа, яка продовжує жити після її загибелі.