Україна вдосконалила законодавство, щоб карати воєнних злочинців за катування. В чому зміни, пояснює правозахисник
29 грудня набули чинності зміни до Кримінального кодексу, які удосконалюють відповідальність за катування і дозволяють карати російських окупантів за катування як за воєнний злочин.
Про те, яким чином нові зміни сприятимуть покаранню російських військових за воєнні злочини, розповів ZMINA виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Фото: Поліція Харківщини- Не застосовується термін давності в разі вчинення катувань в контексті злочинів проти основ національної безпеки України (статті 109-114), проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (статті 437-439 та стаття 442).
- Суб’єктом відповідальності за катування визнається “представник держави, у тому числі іноземної”. Окрема примітка до статті 127 КК “Катування” визначає, хто є “представником іноземної держави”: держслужбовці, військовослужбовці, а також працівники поліції, органів держбезпеки, розвідувальних органів. Окремо відзначаються представники незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, керованих та фінансованих РФ. Представники окупаційних адміністрацій, самопроголошених органів РФ на тимчасово окупованих територіях України.
“Саме по собі катування підпадає під абсолютне право. Держава не може відступитися від зобов’язань за цим правом. Навіть смертна кара може вводитися на воєнний час, але катування не можуть бути дозволені в жодному разі. Це буде однозначним порушенням Міжнародного гуманітарного права (МГП)”, – сказав Олександр Павліченко.
За його словами, після змін до КК стаття 127 “Катування” посилена таким чином, що катування можна розглядати як воєнний злочин, тобто злочин з порушенням Міжнародного гуманітарного права.
“Катування наших військовослужбовців у полоні абсолютно підпадають під ці положення закону. Мова йде і про фізичні, і моральні катування”, – пояснює правозахисник.
За його словами, ці зміни до КК і статті 127 “Катування” тепер прив’язують випадки катувань у полоні до національного законодавства у контексті порушень норм МГП. Однак в контексті доведення це збільшує кількість елементів складу злочину. Складність доведення стає більшою, тому що треба довести, що це катування переслідувало конкретну мету, яка підпадає під злочини, які кваліфікуються статтями КК 109-114, 437-439 і 442.
“З погляду слідчого це складніше, але разом з тим це дає дієвий інструмент, щоб оперувати у конкретних справах. Тепер є можливість порушувати, наприклад, кримінальну справу не виключно за 127 статтею, а 127 і 438 разом. До цього така сама можливість існувала, але прямої прив’язки не було. Тепер є відсилочна норма в цій статті”, – говорить Олександр Павліченко.
Однак він зауважив, що зміни до Кримінального кодексу, з точки зору юридичної техніки, створюють “певну розмитість складу злочину”. Тому що відсилочні норми по одній статті КК до низки інших статей “це завжди погано”: “Це показує, що це може бути, а може і не бути”.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.
Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі за або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація, за згодою заявника, буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.
