“Відчуття, що його списали”: родина мера Херсона Ігоря Колихаєва заговорила про ймовірний саботаж з боку влади щодо його звільнення

Рідні мера Херсона Ігоря Колихаєва ще понад рік тому розповідали про критичний стан здоров’я посадовця та, за їхніми словами, недостатню увагу державних органів до його звільнення. Також раніше вони публічно зверталися до президента України Володимира Зеленського, припускаючи, що поверненню Ігоря додому “хтось заважає”.

Про це “Громадському” розповів син міського голови Херсона Святослав Колихаєв.

Ігор Колихаєв. Фото: Facebook

Ігоря, який відмовився співпрацювати з окупантами, викрали наприкінці червня 2022 року. Відтоді його родина збирає інформацію про місце перебування та стан здоров’я міського голови переважно від звільнених полонених, які бачили його спочатку в Чонгарі, потім у Таганрозі, а з 2024 року – у СІЗО № 3 в Кізелі Пермського краю РФ.

За словами Святослава, росіяни намагалися залучити його батька до співпраці через його підтримку серед містян. Однак міський голова відмовився співпрацювати з окупантами та підпорядковувався вказівкам української влади, які, за словами сина, отримав лише у квітні.

“У 2023 році Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив його статус полоненого. Але я отримую якусь інформацію про нього тільки від звільнених, які повертаються з полону. Я постійно відправляю листи, але доходять вони чи ні – не знаю, бо відповіді не отримав жодного разу“, – додав він.

На початку вересня 2024 року під час так званої прийомки Колихаєва та інших українських полонених, за свідченнями звільнених полонених, російські наглядачі били протягом кількох годин, зокрема руками, ногами, кийками та електрошокерами. У цьому ж СІЗО у вересні 2024 року після катувань загинули журналістка Вікторія Рощина та міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв. За останніми свідченнями, Колихаєв досі перебуває в Кізелі.

Журналісти поспілкувалися зі звільненими полоненими, які бачили Ігоря або утримувалися з ним в одній камері. За їхніми словами, після прибуття до СІЗО він мав сліди побиття, однак не погоджувався на співпрацю з окупантами навіть попри насильство. Двоє експолонених також розповіли, що про Колихаєва добре відгукувались інші бранці.

“Нас усіх вивели й почали кожного запитувати, чи ми хочемо отримати російський паспорт, залишитись у росії. Це тебе б’ють і запитують. То Ігор Вікторович відповідав, що він українець, що він любить свою державу й хоче повернутися назад в Україну“, – розповів Віктор Івчук, який був з Колихаєвим дев’ять днів в одній камері у 2024 році.

За словами Віктора, через побиття та постійне перебування на ногах в Ігоря набрякла ліва нога, через що йому було складно пересуватися. Він зазначив, що полонені не отримували належної медичної допомоги.

Експолонений Максим Ковтун, який був з мером в одній камері, розповів, що в Колихаєва набрякла й почала гноїтися нога.

Після перевірки в СІЗО, що відбулася після смерті української журналістки Вікторії Рощиної та мера Дніпрорудного Євгена Матвєєва, умови утримання дещо покращилися. Зокрема, Колихаєву давали антибіотики та мазі, а згодом, за словами Євгена Гороха, його стан стабілізувався і потреби в ліках уже не було.

Звільнені військовополонені також повідомили про перебування Колихаєва відповідним українським органам, зокрема Координаційному штабу та СБУ.

Після чотирьох з половиною років полону Святослав заявив, що не розуміє, що перешкоджає звільненню його батька. За його словами, він неодноразово звертався до СБУ, Координаційного штабу, Офісу Омбудсмана та президента, але отримував обіцянки й, на його думку, недостатню реакцію державних органів.

“Але я вже не знаю, що я можу на сьогодні ще зробити. Я отримав купу обіцянок, повне ігнорування й розуміння, що процес не просто не йде, а він саботується“, – зауважив син.

Він також стверджує, що мав випадки, коли людям нібито забороняли згадувати прізвище його батька, а за спроби допомогти родині погрожували проблемами з роботою.

Водночас Святослав поставив під сумнів інформацію про внесення батька до списків на обмін, оскільки, за його словами, представники Офісу Омбудсмана та сам Омбудсман повідомляли різні дані.

“У травні в Офісі Омбудсмана казали, що його внесли в списки (на обмін. – Ред.), а два тижні тому на зустрічі з Лубінцем (Уповноваженим ВР з прав людини. – Ред.) ми з’ясували, що ніхто нічого не вносив“, – стверджує син.

Голова Асоціації фермерів Херсонщини Віктор Гордієнко наголосив, що деякі люди боялися публічно згадувати Ігоря через можливі проблеми. Він припускає, що Колихаєва могли “списати”, оскільки той міг володіти важливою інформацією про події в Херсоні на початку окупації.

Гордієнко добре знав Колихаєва ще до його роботи в політиці, коли той займався фермерством. Він також вважає своїм обов’язком домагатися його звільнення після загибелі свого батька.

У відповідь на запити журналістів Координаційний штаб повідомив, що повернення Колихаєва залишається в роботі переговорної групи, однак деталі не розголошують. В Офісі Омбудсмана зазначили, що підтримують зв’язок з родиною та працюють над його звільненням, зокрема зверталися до російської уповноваженої з прав людини, але відповіді не отримали.

“З боку України відсутні юридичні чи інші обставини, які перешкоджали б звільненню та поверненню Ігоря Колихаєва в Україну“, – йдеться у відповіді на запит.

Очільник благодійного фонду “Цивільні у полоні” Костянтин Давиденко вважає, що проблема повернення Колихаєва пов’язана передусім з небажанням Росії звільняти публічних людей, а не з політичним саботажем з боку України. Він зазначає, що механізм обмінів для цивільних не врегульовано так, як для військовополонених, тому їхнє повернення відбувається складніше. За його словами, Росія сама визначає, кого готова віддати, тоді як Україна може наполягати на поверненні окремих людей або категорій, зокрема за станом здоров’я.

Нагадаємо, мера Херсона Ігоря Колихаєва російські військові викрали 28 червня 2022 року. За інформацією його радниці Галини Ляшевської, очільник міста приїхав до одного з комунальних підприємств, де працювали його колеги. Щойно він вийшов з машини, його одразу затримали росгвардійці та, ймовірно, працівники ФСБ.

Після викрадення до листопада 2022 року Колихаєва тримали в одиночній камері Херсонського ІТТ. Згодом його перевели до Олешок, де він перебував у загальній камері, а звідти – до Чонгара. Там посадовця утримували в гуртожитку, де раніше проживали українські прикордонники.

Пізніше була інформація, що Колихаєва тримали в Ростові, а потім – у Таганрозі РФ. 

Наразі в російській неволі утримують шістьох представників місцевої влади, серед них депутат Куп’янської міської ради Микола Маслій, мер міста Гола Пристань Олександр Бабич, мер Херсона Ігор Колихаєв, староста села Нові Боровичі Анатолій Сірий, депутат Новокаховської місцевої ради Ігор Протоковило, керівник управління гуманітарної політики Херсонської райдержадміністрації Олександр Зарівний.

Станом на початок 2025 року наявна інформація щодо чотирьох випадків смертей місцевих очільників унаслідок дій російських окупаційних сил. Серед них мер міста Дніпрорудне Запорізької області Євгеній Матвєєв, староста села Мотижин Ольга Сухенко, селищний голова Гостомеля Юрій Прилипко, староста села Гребенниківка Олексій Винниченко.  

Нагадаємо, міський голова окупованого Дніпрорудного Євгеній Матвєєв помер у російському полоні від численних тілесних ушкоджень. За даними ОГП, смерть настала від закритої тупої травми тулуба з множинними переломами ребер, ушкодженням легень і листків плеври. Це сталося 7 вересня 2024 року в СІЗО № 3 в місті Кізел Пермського краю РФ. 

Також у Кізелі в СІЗО № 3 незаконно тримають мелітопольську журналістку Анастасію Глуховську. 

Фото: Facebook